Юрій Андрухович

  Новина про смерть найстаршого з Янґів, Джорджа, того, що для молодших своїх братів був «продюсером і навчителем», зворушила мене якось цілком для мене самого несподівано.  
27.10.17 | |
  На місце ми прибули одночасно з першими ознаками присмерку. Ще з годину затриматися в дорозі – й довелося б видряпуватися на невідому висоту в ледь не цілковитій темряві. Згадалося попереднє листування з господинею й кількаразове її нагадування про кишенькові ліхтарики. Тепер виявилося, що вона не жартувала. Про абсолютну відсутність інтернету вона не жартувала також.  
20.10.17 | |
  Португальська публіцистка, румунський поет, австрійський прозаїк «антикапіталістичного спрямування». І я, з України. Чому саме ця четвірка? Чому вона саме така, а не інша? Ніби визначена шляхом жеребкування кваліфікаційна група на футбольному чемпіонаті Європи: Португалія, Румунія, Австрія, Україна. Зрозуміло, що з такої групи Португалія вийде першою, боротьба ж за друге місце поточиться між іншими трьома командами.  
13.10.17 | |
  «У центрі міста повно копів», – інформує водій мінівена, зустрівши мене на залізничному вокзалі Ґетеборґа. Як і більшість шведів, він напевно виростав на американських фільмах – звідси в його англійській cops, а не policemen.   Але це лише принагідне моє спостереження.   Поки їдемо до готелю, говоримо про те саме: про посилені поліційні заходи.   «Хіба це вже сьогодні?» – запитую в нього.  
06.10.17 | |
  Австрійське видавництво Haymon Verlag, уже добре знане своєю сталою увагою до сучасної української літератури, щойно випустило достопам’ятний роман Олександра Ірванця «Рівне – Ровно». У німецькому перекладі назву змінено до невпізнанності – «Pralinen vom roten Stern». Себто «Шоколадки від червоної зірки». Мабуть, видавцям видніше, якою назвою краще привабити німецькомовного читача. Можливо, шоколадні цукерки, загорнуті в комуністичний символ, – саме воно.  
22.09.17 | |
або ВИСТУП З НАГОДИ ОТРИМАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ ПРЕМІЇ ВІЛЕНИЦЯ​ 9 вересня 2017 року     Шановні пані та панове, дорогі друзі,  
15.09.17 | |
  Протягом останнього тижня мене так часто ставили через кому поруч із Тарасом Прохаськом, що я знову змушений вдаватися до пояснень очевидного (заняття, яке потроху починає визначати ледь не сенс мого існування – принаймні тут, на батьківщині).  
08.09.17 | |
  Відповідати на масовий осуд і цькування, навіть якщо вони аж волають своєю несправедливістю, – справа з найдурніших. Гірше за неї хіба що виправдовування. Зрозуміло, що знову все перекрутять і, як то зграбно формулюється в юридичних колах, використають проти тебе. Тому подальший текст виправдовуванням не є. Радше звітом про виконану роботу.  
01.09.17 | |
  Українські Карпати зазвучали російською. Її раніше було чутно лише в сезон, а тепер постійно, бо сезон тепер цілорічний, без кінця й без початку. Українські Карпати рішуче увійшли в моду, до них їдуть.   «Женщина, почем вот эти ваши афины?» – «Афіни у Греції, в мене афини».   «А ваши рыжики?» – «То не рижики, пані, то лисички».   «А что такое зупа?».   «А кто такой банош?».  
18.08.17 | |