«Вивчення історії, якщо воно є чесним, має зцілювати рани, а не роз’ятрювати їх; але це вивчення мусить однаково трактувати всі ідеали і повертати їх у їхню епоху. А це важче, аніж знести пам’ятник»    

 

«Світ описується як сукупність країн, але також як сукупність міфічних образів, які витворилися впродовж століть – і більше завдяки митцям, аніж політикам. Хто пригадає ім’я іспанського суверена, коли писав Сервантес чи малював Гойя? А французького президента в епоху імпресіоністів? М’яка сила – це також урок скромності»            

«Розумний телефон, народжений світом, змінює світ. Щонайперше – наші звичаї. Він єднає нас з усім і з усіма, але водночас цілком нас ізолює. Для одних він відчиняє двері світу: до роботи, кохання, дружби, знайомства. Для інших вбиває будь-яке справжнє спілкування, замінене смайликами»    

«Коли не існує розподілу владних повноважень в американському стилі, до чого французи не призвичаєні,  Макронові варто надихнутися давнішою історією Франції і призначити придворного блазня; той йому нагадає, що він – лише президент, що його більшість є випадковою, і він, своєю чергою, може стати жертвою dégagisme’у»     

«Насправді Сорос солідаризується лише з філософією британця Карла Поппера, який у давнину був його викладачем в Лондоні і є автором відомого есею під назвою "Відкрите суспільство і його вороги". В наш час, коли відкрите суспільство зазнає переслідувань – і сам він, до речі, також, – я вважаю, що треба присудити Соросу Нобелівську премію миру».          

«Американський президент попросту не вміє розрізнити між тим, що в кліматизмі пов’язане з ідеологією, і тим, що пов’язане з наукою. Змішуючи одне з іншим, він послаблює свою власну позицію, яка сама собою є цілком прийнятною».    

«Ми, люди Заходу, не маємо жодної поважної причини – ані в ім’я наших торгових інтересів, ані в ім’я поваги до будь-якого "культурного розмаїття" – зрікатися наших цінностей і переконань. Трамп у Ер-Ріаді не згадав ні про права людини, ні про права жінки. Ця ганебна мовчанка понижує його рівень, навіть в арабському світі, який не поважає безхарактерності»    

«Народи, які погоджувалися з тим, що корупція є нормою в політиці, зараз сприймають її як критерій для голосування на виборах – оскільки, наприклад, на зміну президентові Гани прийшов його більш непідкупний наступник; і це робить очевидним те, що жоден континент не може уникнути цієї очищаючої хвилі»    

«Уперше вибір був не між правими і лівими, а між глобалізацією і націоналізмом»     Франція вступає в інший етап, позначений новим лідерством, але також старими проблемами. Ґі Сорман думає, що перемога Емманюеля Макрона є символом відкритої країни, але це просто ще один фактор,  бо він є «лише президентом», якому доведеться мати справу зі старими партіями, які стануть гальмом для напору його реформ.