Франція: поляризація, але інакша

«Уперше вибір був не між правими і лівими, а між глобалізацією і націоналізмом»

 

 

Франція вступає в інший етап, позначений новим лідерством, але також старими проблемами. Ґі Сорман думає, що перемога Емманюеля Макрона є символом відкритої країни, але це просто ще один фактор,  бо він є «лише президентом», якому доведеться мати справу зі старими партіями, які стануть гальмом для напору його реформ.

Та головною наукою президентських виборів, каже французький філософ та економіст Ґі Сорман, є те, що частина країни почувається відринутою і великим викликом є знову інтегрувати її в осередок суспільства.

 

— Це перемога Макрона чи радше поразка Ле Пен?

 

— Я сказав би, що пів-на-пів. Думаю, це дуже позитивний результат для Франції і для Європи, а для французької політики це нове покоління. Тож гадаю, це дуже знаменно.

Окрім його особистості, (цей результат) показує, що є дві речі, які змінюються: що є нове покоління, яке приходить на зміну, бо люди дуже стомилися від старого покоління; також важливо те, що вперше вибір був не між правими і лівими, а між глобалізацією та націоналізмом.

 

Отож, ця особиста перемога Макрона є символом відкритої Франції. Насправді неможливо знайти різницю між його перемогою і поразкою Ле Пен, тому що це чітка дефініція між глобалізацією і націоналізмом.

 

— Зараз перед ним стоїть багато викликів. Як Ви казали, він є новим обличчям, з новою енергією і новою манерою робити політику, і це може вселяти великий оптимізм, але йому доведеться мати справу зі старою політикою, зараз мають відбутися парламентські вибори. Чи може перейти підтримка цієї нової енергії на кандидатів у парламент від його руху «Вперед!»?

 

— Гадаю, він не зможе створити політичного руху на свою підтримку (в Національній асамблеї), тому що парламентські вибори вже на носі, відбудуться через місяць. Через брак часу йому доведеться створювати коаліцію зі старими політичними партіями, і він уже над цим працює. Він уже веде переговори з усіма політичними партіями.

 

Такими є обмеження Макрона. Він проявляє себе як нове покоління з новими ідеями і динамізмом, але його гальмуватиме повсякчасна політика.

 

— Гадаєте, він зможе якось подолати ці перепони?

 

— Ні, ні. Знаєте, мені здається, що є великою помилкою занадто багато очікувати від політики і політиків. Особисто я більше зацікавлений у тому, що діється у громадянському суспільстві, що відбувається в нових поколіннях. Макрона вибрали президентом, він лише президент! Не більше. Він може мати широкі владні повноваження, та не в його владі трансформувати суспільство. Тобто він буде одним елементом серед багатьох інших, які можуть привести Францію до відкритішого, динамічнішого суспільства, але не він сам, він буде ще однією складовою частиною серед багатьох речей, які рухаються в напрямку динамізму і відкритості.   

 

— Якими є уроки для Франції?  Чи є вона зараз більш поляризованою країною?

 

— Думаю, урок не в тому, що країна поляризована, вона завжди була розділеною. Поза усім, Франція є країною революцій – ми краще вміємо робити революції, ніж реформи, – і поляризація є в ДНК французького суспільства.

 

Новим є те, що ця поляризація інакша. Зазвичай велася запекла боротьба між консерваторами і соціалістами, навіть комуністами. Вона була агресивною, вони переходили від революції до революції. Цього разу ми маємо іншу поляризацію, яка корениться в економіці. Це схоже на те, що було із Дональдом Трампом. Якщо подивитись на географію, то найбільшу силу пані Ле Пен мала в забутих Богом провінціях, серед бідних людей. Певним чином, вона частково опиралася на електорат комуністичної партії, і уроком цих виборів є те, що принаймні частина французів почуваються забутими, відринутими, і це причина того, що вони є ксенофобами і вороже налаштованими до ринку, – тому що вони сприймають себе як жертв. Ось що є великим уроком цих виборів.

 

І це є битвою: як знову долучити до основної течії тих, хто почувається жертвою.

 

Кароліна Альварес Пеньяфіель

 


Carolina Alvarez Peñafiel
“Por primera vez, la elección no era entre derecha e izquierda, sino entre globalización y nacionalismo”
El Mercurio, 8.05.2017
Зреферувала Галина Грабовська

 

 

09.05.2017