Ґі Сорман

Свобода є цінністю, яка не піддається кількісній оцінці. Саме тому індійська черепаха могла б перемогти китайського зайця     
29.09.16 | |
Міф про золоту добу, про те, що вчора було краще, ніж сьогодні, є таким самим старим, як і саме людство, й існує у всіх цивілізаціях    
21.09.16 | |
Усі виконавці терактів в Європі були соціально небезпечними елементами, взятими на замітку поліцією; для них іслам є маскою, в яку вони виряджаються, аби перетворитися на великих злочинців: опріч того, що вони є джихадистами, вони залишаються злочинцями і з ними потрібно боротися, як зі злочинцями, без високомовних розумувань    
28.07.16 | |
У нашому ґлобалізованому всесвіті ми дуже віддалилися від поради, яку в 1680 р. маркіза де Севіньє дала своїй доньці в листі: «Думай правильно чи думай помилково, але думай сама!»    
20.07.16 | |
Чого боїться білий чоловік? Безперечно, втратити свій соціальний статус. Він бажає повернути минуле — радше вигадане і в кожному разі ідеалізоване, — в якому все було на своїх місцях, тобто білий чоловік вгорі, а жінки, діти і всі решта народів унизу.    
14.07.16 | |
Причини вічної привабливості марксизму порівняно прості: він звільняє людей від відповідальності, пропонує доступне пояснення світу і призначає ворогів    
07.07.16 | |
Причини для того, щоб любити ЄУ, численні та переконливі й, можливо, такі очевидні, що всі сприймають їх як належне, в той час коли вони є дивовижними та крихкими    
01.07.16 | |
«Для усіх тих, хто ототожнює себе із віктимістським дискурсом, без сумніву, значно легше прийняти статус жертви, ніж статус переможця, тому що жертва – за означенням – не є відповідальною за свою долю, а це виявляється для декого дуже заспокійливим. Винен лише хтось інший»    
28.06.16 | |
«Через дивну інверсію свого значення революція перетворилася на ностальгію за революцією в минулому, на Золоту добу, яка перебуває в минулому замість майбутнього»    
21.06.16 | |
«Людська душа не створена для того, щоб жити в ізоляції чи спілкуватися лише з машинами і не об'єднуватися довкола колективних пристрастей, хай би якими вони були — релігійними, ідеологічними, спортивними чи розважальними. Чи не потрібно було б в публічній дискусії розмірковувати про це майбутнє замість того, щоб уникати говорити про нього чи бубоніти віджилі гасла щодо архаїчних викликів?»    
13.06.16 | |