Пам’ятник біля Комарна     Є в Галичині кілька кам’яних пам’ятників, що походять з XVII століття і присвячені подіям того давнього століття.  

245 років тому, 5 серпня 1772-го, повноважні представники Пруссії, Австрії та Росії підписали в Петербурзі договір про поділ польських земель. Згідно з цією угодою, Пруссія забрала Помор’я, Куяви та частину Великопольщі, Австрія – Малопольщу і Галичину, Росія – Східну Білорусь та частину Лівонії (Інфлянти). Відтоді почався австрійський період історії Львова та краю, тривав він до 1 листопада 1918 року.   Англійська карикатура «Європа в липні 1772 р.»  

  У липні-серпні 1917 року Українська Центральна Рада (УЦР) формувала свій виконавчий орган – Генеральний Секретаріат. В цьому провізоричному уряді внаслідок домовленостей між УЦР та російським Тимчасовим урядом в Петрограді передбачалося створення окремих посад віце-секретарів російських, польських та жидівських справ. Петроградський уряд сподівався, що такі урядовці будуть стримувати реальні кроки УЦР на шляху до практичної реалізації автономного статусу українських губерній у складі Росії (про самостійність тоді ще не йшлося).  

   

  125 років тому, 29 червня 1892 року відбулися у Львові установчі збори Товариства взаємних обезпечень (страхового товариства) «Дністер».   Емблема «Дністра», яку встановлювали на застрахованих товариством будівлях    

  520 років тому, 26 червня 1497 року зі Львова вирушило на південь військо польського короля Яна І Ольбрахта. Метою цієї військової кампанії оголосили повернення загарбаних турками портів Білгорода (Акермана) та Килії на Дністрі та Дунаї.   Король Ян І Ольбрахт    

  Старшини 1. Українського козачого полку імені Богдана Хмельницького    

До дня народження «руського» скульптора, який не дуже признавався до українства, але прикрасив своїми творами не лише Львів, але й Відень.

  Чом, чом, чом, земле моя, Так люба ти мені, Так люба ти мені?   Чом, чом, чом, земле моя, Чарує так мене Краса твоя?   (Віра Лебедова)    

  Були часи, коли театром у Львові керували жінки. Зокрема, у 1874–1880 роках директоркою та режисером театру «Руської бесіди» була Теофіла Романович (1842–1924).