Малий фейлєтон
Не від вчорашньої днини мучило мене і гризло питання, де саме був той правдивий, допотопний, біблійний рай, в якому не було ні війни, ні дорожнечі, ні цензури, ні тещі, ні державної поліції, ні начальних редакторів, ні галасливих трамваїв — а був лиш він і вона та ще й обоє вони бойкотували всяку мануфактуру.
Досліди вчених ассиріольоґів і археолоґів не встановили до сеї пори, де властиво була ся щаслива закутина на землі, в якій сатана з таким успіхом виступив в ролі баламута — того третього.
Деякі дослідники кажуть, що рай був у Мезопотамії, инші вперто і пристрастно сьому перечать. Справді трудно тут вирішити. Спитайте Німця, а відповість:
— Рай був перед війною в Берліні у Ашінґера, де за двайцять феніґів можна було дістати ковбаски і бомбу пива.
Француз каже: Рай був зовсім певно в Парижі, а райські кольонії були в Петрограді, під Сибіром.
Анґлієць впевняє, що рай є всюди там, де Анґлійці кольонізують і де їм ніхто не перешкоджує.
Мадяр божиться, що рай був на Угорщині і що в раю була вже сливовиця. Та всунувся туди чорт і видумав бойкот.
Наші сусіди переконують, що рай був... у Східній Малопольщі.
Лише ми одні не можемо сказати, де наш рай. Бо нам якось і тут і там і скрізь — погано...
По правді кожний має свій рай. Видно з того, що рай є не ґеоґрафічне, а психольоґічне поняття. Кожний видить деинде свій рай. А змієм-спокусником є для кожного рай ближнього. Тому оден рай нищить другий. Тому й історія людства, то історія поборюючих себе раїв.
[Громадська думка, 11.07.1920]
11.07.1920