Під жорстку критику провідних європейських політиків потрапили останні заяви прем'єр-міністра Великої Британії Девіда Кемерона, зокрема щодо наміру провести референдум з питання про членство країни в Європейській Унії.
Лондон вже дано заявляв про потребу ревізувати Маастрихтську угоду, що дало б змогу будувати «Європу двох швидкостей». Водночас Туманний Альбіон розуміє й усі недоліки «сепаратистського демаршу».
Для Лондона європейський проект завжди в’язався не з розбудовою ідеалізованої спільноти держав і націй, а радше зі специфічною багатосторонньою прибутковою угодою. Ще «залізна леді» Марґарет Тетчер була активною прихильницею загальноєвропейського ринку товарів, праці й капіталу. Реалізовуючи цей проект, британці зціпивши зуби толерували помірну політичну інтеграцію Європи, яка розвивалася паралельно з зоною вільної торгівлі. Проте євроскептичні настрої завжди залишалися сильними в Сполученому Королівстві.
От і у своїй промові щодо особливого статусу для Лондона в ЄУ Кемерон виступив на підтримку нової європейської угоди, яка повернула б частину повноважень Брюсселя національним урядам країн-членів Євроунії. Британський прем’єр заявив, що хотів би поширити зміни на відносини Унії з усіма національними урядами, а не тільки з його кабінетом. Але якщо держави-члени ЄУ не захочуть укладати нову угоду, господар Даунінґ-стрит, 10 готовий обговорити лише позицію Британії.
«Сьогодні рівень громадського розчарування Європейською Унією високий як ніколи. І для цього є кілька пояснень. Люди відчувають, що ЄУ рухається в напрямку, якого вони ніколи не обирали. Вони обурені втручанням у наше національне життя з непотрібними, на їх думку, правилами та обмеженнями. Вони запитують: який у цьому сенс?» – поставив питання руба Девід Кемерон. Разом з тим він застеріг: «Якщо ми покинемо ЄУ, то це буде квиток в один кінець, без можливості повернутися».
Зрозуміло, що заяви з Даунінґ-стрит, 10 обурили європейських політиків, які закинули британському керівництву, що воно ставиться до угод Європейської Унії як до меню: це мені подобається, тож я замовляю, а це – не до вподоби, тож відмовляюся.
«Ми поділяємо ідеї щодо поліпшення європейської системи, – заявив міністр закордонних справ Німеччини Ґідо Вестервелле. – Треба запровадити нові принципи для розподілу функцій, не все ж бо має вирішуватися у Брюсселі. Диференційований підхід потрібен, але не можна вибирати лише найсмачніші кавалки й викидати решту».
«Якщо Британія вийде з Унії, ми розгорнемо червоний килим перед бізнесменами, які втікатимуть звідти», – різко прокоментував слова Кемерона міністр закордонних справ Франції Лоран Фабіус. Вашинґтон також попереджає Лондон, що Велика Британія, опинившись за межами ЄУ, втратить політичну й економічну привабливість для Сполучених Штатів.
Італійський прем‘єр Маріо Монті висловився ще різкіше: «Я певен, що навіть якщо одного дня такий референдум відбудеться, то британці вирішать залишитися в ЄУ. Але я також думаю, що Європейській Унії не потрібні європейці, які не хочуть бути європейцями. Нам дуже потрібні ті, хто справді хоче бути європейцями». Можна припустити, що в останньому реченні Монті натякав на турків та українців.
***
Велика Британія приєдналася до ЄУ (тоді ця спільнота називалася Європейською Економічною Унією) у 1973 році, а на референдумі 1975 року свій намір бути членами великої європейської родини підтвердили 67% британців.
25.01.2013