Поширений інтернетом фейк, де іспанська нібито науковець із сарказмом порівнює зарплати футболістів і вчених, насправді не є цілковитим фейком. Бо спонукає уважно придивитися до пріоритетів сучасного світу.
І трішки засумніватися в адекватності цього світу.
Люди завжди ставали заможними, продукуючи і постачаючи те, у чому інші люди мали найбільшу потребу. Донедавна це були харчі, одяг, транспорт, житло та інші корисні речі. Пріоритетом для людей було найнеобхідніше, а веселощі та розваги були другорядними. Цивілізаційний прогрес відбувався в рамках цінностей та пріоритетів протестантської етики – здорові, врівноважені, працьовиті та відповідальні люди ставали заможними і освіченими.
Все змінилося під час найдовшого в історії Європи періоду миру та добробуту після останньої війни. Розваги та емоції поступово стали дорівнювати, а згодом і переважати реальні побутові потреби.
В наш час найшвидше можна розбагатіти, постачаючи людям емоції.
Спортивні «зірки», кіноактори, музиканти і артисти мас-культу, ведучі ток-шоу отримують щораз більші гонорари. Основа успіху – зробити свою особу якомога впізнаванішою. Тоді гонорари примножуються доходами від реклами всякої всячини, а також від надання політичної підтримки.
Так поступово сталося, і всі це сприймають нормальним, що дохід фахового науковця чи інженера є в сотні разів меншим від доходу футболіста чи актора. Хоча останні нічого матеріального не створюють, не вдосконалюють, не винаходять – нічого людям не постачають, окрім емоцій.
Засоби масової інформації та соціальні мережі утримують людей в полоні пріоритетності світу емоцій. Спонукають цікавитися і перейматися не так власними справами, добробутом і здоров’ям рідних, як новинами з життя «зірок» та проблемами героїв телесеріалів.
Паралельно відбувається щораз активніше перетягування свідомості людей з існування в реальному навколишньому світі у віртуальну реальність комп’ютерних ігор та інтернет-світу. Наймолодші мешканці Землі в цьому світі вже перебувають від раннього дитинства. І неможливо спрогнозувати, який це матиме вплив на нашу цивілізацію, коли вони стануть дорослим.
Голос духовних лідерів (не лише релігійних) звучить щораз менш авторитетно. Про них і про їхні думки-поради знає все менше людей. Хоча здебільшого вони говорять цілком мудрі речі. Якщо їхні повідомлення не досягають такого вау-ефекту, як колись сприймалися думки кардинала Гузара, то принаймні спонукають задуматися і робити власні висновки.
Епоха миру і добробуту, епоха пріоритету емоцій супроводжується багатьма проблемами.
Маємо шалену гонитву бездумного споживання, що наближає кризу ресурсів та відходів.
Майже наркотичну потребу досягати щораз вищого стандарту життя.
Ріст ВВП і добробуту вознесено в ранг Абсолютного Божества, в жертву якому приносять демократичні та моральні цінності.
Маємо девальвацію культу чесної «сродної» праці – всі з понеділка вже мріють про вікенд.
Народження дітей сприймається як перешкода в отримуванні насолод від життя. А стратегічне планування майбутнього людства підміняють інтенсивним бомбардуванням мізків політичним популізмом.
Людство у всій цій суєті потроху наближалося до межі адекватності.
І отримало болючого, отверезуючого коронавірусного копняка.
Це всіх нас пригальмувало і порозганяло по хатах.
Є час на роздуми. Є можливість трохи опритомніти. Є надія, що теперішній виклик трохи отверезить наше гламурне людство.
27.03.2020