На тлі зарази

Самоізоляція, обсервація і медитація дуже помічні у будь-які непевні часи (в усі інші часи вони також бувають не зайві), але у будь-якому стані обов’язковим є процес думання головою і миття рук милом. Огляд подій тижня в Україні.

 

Вірус тижня

 

 

Першим очевидним плюсом від введення обмежувальних заходів, спричинених загрозою епідемії коронавірусу COVID-19, в Україні є можливість зробити ретельний трус у власних коморах, спіжарках та закапелках під ліжками і на балконах на предмет виявлення запасів гречки, макаронів, солі, туалетного паперу і таміфлю, які залишилися після спалахів атипової пневмонії і свинячого грипу в нульових роках поточного століття.

 

Після інвентаризації варто перейти до поглиблення оптимізму і розширення едукаційної бази. Оскільки зараз особливо модним є все італійське, то варто знати, що термін «карантин» родом саме з тих країв, походить він від словосполучення quaranta giorni; — сорок днів. Щоб не виглядати неуком у світських бесідах за посередництвом всесвітньої павутини, запам’ятайте, що перший документально зафіксований карантин запровадив у 1368 році венеційський дож ("правитель" вживати у даному випадку не пасує) Андреа Контаріні. За його указом всіх, хто прибував до міста на воді з територій, охоплених хворобою, на сорок днів примусово поселяли на загумінках під пильним контролем тодішніх санітарно-епідеміологічних служб, озброєних алебардами і морґенштернами.

 

Коли людина на карантині в ХХІ столітті порівняє умови існування з реаліями епохи раннього Ренесансу, то вона приречена на різкий ріст оптимізму у власному організмі. Тоді за порушення карантину могли голову залізякою роздовбати, а зараз довкола гуманізм і філантропія. Знову ж таки, чекати з моря погоди треба суттєво менший термін.

 

Латентні естети, які не довчилися в школі, можуть ознайомитися з творчістю знову ж таки італійця Джованні Бокаччо. «Декамерон» — найвідоміший твір цього флорентійця, написаний приблизно тоді ж, коли головний венецієць заганяв торгових гостей і просто туристів на обсервацію холодної зброї місцевих компетентних органів. У сюжеті «Декамерона» три представники чоловічої статі і семеро жінок тікають із рідної Флоренції, де вирує чума, самоізолюються на віддаленій віллі і розповідають одне одному повчальні історії, часто еротичного характеру.

 

Озброєні такою інформацією громадяни легше сприймуть повідомлення про неготовність світу до епідемії, новини з Чернівців чи Радомишля й евакуацію з Італії українських туристів, які спокусилися турами на «чобіток», бо оператори раптово запропонували шалені знижки.

 


Папір тижня

 

 

COVID-19 максимально вчасно з’явився, аби затлумити в ноосфері останні події в Мінську. У столиці Білорусі на світ з’явився документ, який у докоронавірусний час мав би ефект, аналогічний появі Гіві, Мотороли і Захарченка у кулуарах Верховної Ради.

 

Результатом чергового засідання Тристоронньої контактної групи стало рішення про створення консультативної ради з політичних питань. Документ, під яким стояли підписи громадян України Єрмака (керівник Офісу президента) і Кучми (на папері він фігурує під титулом «Другий Президент України»), громадянина РФ Козака (глава Адміністрації тамтешнього президента) і двох представників ОРДЛО, передбачає, що на подальших переговорах соратники згаданих і нині покійних терористів будуть вести відповідні діалоги на рівні повноцінних людей. Росія позбувалася статусу «країна-агресор» і ставала спостерігачем на кшталт Німеччини, Франції і ОБСЄ.

 

Коли ситуація стала відома «широкому загалу», здійнявся логічний і закономірний рейвах на тему «нас зливають». Єрмак з цього приводу вийшов на брифінг, де вже не казав про вирвані з контексту слова і те, що його неправильно зрозуміли, а лише запевнив, що прямих переговорів з окупантами офіційний Київ вести не буде.

 

Версією, яка могла б дати відповідь на традиційне для сучасної української політики питання «що це було?», стала теза про черговий вкид дуже контраверсійної інформації з метою збадати реакцію суспільства.

 

Реакцію взнали, але виявилося, що ідеї з «консультативними радами» зворохоблюють не лише простих смертних, а й народних депутатів від пропрезидентської «Слуги народу». Кілька десятків нардепів відкрили рот і майже показали зуби. «Закликаємо президента України Володимира Зеленського зобов’язати делегацію України на переговорах з Російською Федерацією проводити на регулярній основі консультації та інформувати Верховну Раду України щодо підходів та стану переговорів», — вимагали «слуги» у своєму зверненні. Потім, очевидно, з нардепами провели роз’яснювальну роботу, і їхній запал суттєво згас.

 

Справа з «консультативною радою» поки що відкладена до часів, коли перманентні ляпсуси переговірників забудуться або коли коронавірус набере таких масштабів, що всі події в Мінську стануть глибоко байдужими.

 

 

Падіння тижня

 

 

Виявляється, що не лише в примітивних комедіях родзинкою є пуляння тортом у писок персонажу чи падіння того неоковирного персонажа на підлогу. Свої хвилини слави отримав таким нехитим способом колись шоумен, а тепер позаштатний радник секретаря РНБО Сергій Сивохо.

 

Ця дійова особа сучасного паноптикуму має бзіка на примиренні з окупованими територіями і для реалізації свого наміру склала відповідну «платформу», яку хотіла презентувати. Атракція закінчилася контактом Сивохо з активістами під час презентації, після чого означений позаштатний радник познайомився з основними принципами гравітації.

 

Сценарій і режисура того, що відбулося в приміщення, яке будували для Януковича, а тепер облюбувала команда Зеленського, тягнуло на тверду «трійку» за дванадцятибальною системою, але своє завдання виконало – «піпл схавав».

 

Надалі, коли станеться якась халепа з переговорами в Мінську, ідіотизм у парламенті перетне пристойні межі чи президентові просто стане нудно, можна випускати клоунів, яких, як виявилося, в нас достатньо, і класти їх горизонтально. Якщо і це не допоможе – кидатимуть тортами в писок.

 

 

Валюта тижня

 

 

Коронавірусний карантин і загальна відсутність впевненості у завтрашньому дні нагадала гривні, що — крім основних функцій — національна українська валюта має ще обов’язок страшити людей своїми коливаннями.

 

Термін «волатильність» звучить особливо чарівно, коли протягом п’яти днів гривня просідає на 5%. На жаль, людям, які оперують фінансами, не вгодиш — бо коли долар чи євро віддають належне гривні, їм не подобається, а діаметрально протилежний процес викликає у них скепсис.

 

В НБУ перейнялися настроями на ринку і вирішили для того, аби комфортно себе відчувала гривня та платники податків, продати на міжбанківському валютному ринку мільярд доларів США.

 

Пункти обміну валюти на карантин поки що не відправили. Згідно з новітніми правилами гри в країні, можна було б спробувати зіграти в забаву «А давайте спробуємо». Потім подивитися, що з того вийде — і, залежно від результату, підставляти голову під лавровий вінок або під сокиру.

 

16.03.2020