(З циклу лірики)

 

В полі маки червоні цвітуть,

Наче ніжні маленькі хустинки,

А мене у незвідану путь

Кличуть станції голосно й дзвінко.

 

Я вітаю і села, й міста,

На зеленому лузі — лелеку;

Я вітаю, хороша й проста,

Твою щирість, блиску і далеку.

 

Моя рідна, кохана моя!

Буде щастя багато-багато...

Недаремно виношував я

Сум розлуки і совість солдата.

 

Тільки б дружбу мені зберегти,

Тільки б завжди — з тобою, з тобою,

Щоб відчула піднесено ти

Часту юність весни голубої.

 

***

 

Все натхнення витяжного слова

Я сьогодні дарю тобі знов...

Ти прийми з стародавнього Львова

Мого серця привіт і любов.

 

Третій рік я стрічаю без тебе

На пилястих дорогах війни,

Бо Вітчизна послала — і треба

Визволяти міста і лани.

 

Та щовечора, рідна, щоранку,

Я повторюю любе ім'я:

Придніпрянка моя, придніпрянка,

Неповторна, єдина моя!

 

Після років гарматного грому,

Неподоланий бурями лих,

Повернусь я з походів додому

До очей українських твоїх.

 

[Вільна Україна, 03.02.1945]

03.02.1945