(З циклу лірики)
В полі маки червоні цвітуть,
Наче ніжні маленькі хустинки,
А мене у незвідану путь
Кличуть станції голосно й дзвінко.
Я вітаю і села, й міста,
На зеленому лузі — лелеку;
Я вітаю, хороша й проста,
Твою щирість, блиску і далеку.
Моя рідна, кохана моя!
Буде щастя багато-багато...
Недаремно виношував я
Сум розлуки і совість солдата.
Тільки б дружбу мені зберегти,
Тільки б завжди — з тобою, з тобою,
Щоб відчула піднесено ти
Часту юність весни голубої.
***
Все натхнення витяжного слова
Я сьогодні дарю тобі знов...
Ти прийми з стародавнього Львова
Мого серця привіт і любов.
Третій рік я стрічаю без тебе
На пилястих дорогах війни,
Бо Вітчизна послала — і треба
Визволяти міста і лани.
Та щовечора, рідна, щоранку,
Я повторюю любе ім'я:
Придніпрянка моя, придніпрянка,
Неповторна, єдина моя!
Після років гарматного грому,
Неподоланий бурями лих,
Повернусь я з походів додому
До очей українських твоїх.
[Вільна Україна, 03.02.1945]
03.02.1945