Ми реферували недавно статтю Т. Головки в "Robotnik-y" про Галичину. Сегодня обговоримо статтю того самого автора про Холмщину.
Сегодня вже — пише Головко — має польська держава в своїх границях, що не підпадають ніяким спорам, меншости непольського населення.
Так є в Познанщині, в Сувальщині, на Холмщині, де є богато Українців, вкінці на Шлеську. По прилученню до Польщі Горішного Шлеска й Східних Прус, процент непольського населення зросте ще більше. З досвідів заборчих держав знаємо, як легко ті меншости можуть стати ся орудєм в руках сусідів. Німеччина й Росія виповіли тим меншостям завзяту боротьбу — стреміли просто до знищення тих меншостей. Висліди, як знаємо, були зовсім противні. Там, де національний гнет був найсильнійший, там глибше й сильнійше було у гноблених привязання до своєї народности. Так було в Познанщині і на Холмщині. І се річ ясна. Коли національна меншість має свої школи, свою мову в самоуправі і судах, коли її реліґія знаходить з боку держави таку саму опіку, як кожда инша — то така меншість не має найменшої причини до невдоволення.
Висловом відносин до тих меншостей повинна бути широка, конституцією запоручена, культурно національна автономія. Польська держава повинна запоручити, що прим. в округах в поважнійшою українською меншістю українська мова є рівноуправнена з польською мовою в адміністрації, судівництві і самоуправі, на польські і українські школи держава й громада платять в процентовім відношенню населення в данім окрузі, а в реліґійних справах держава заховує цілковиту безсторонність і терпимість. Тільки на тій дорозі можемо бути певними, що зробимо з національних меншостей льояльних горожан.
Тимчасом сойм всім займаєть ся, тільки не тим, чим треба. А польська адміністрація рішає справу національних меншостей після свого уподобання, с. є. після тих взорів, які бачила, значить після взорів заборчих держав. Так у всім, так і в справі відношення до національних меншостей. Візьмім для приміру хочби Холмщину. Отже здавало би ся, що на тій Холмщині, де ми дали доказ Москалям, що переслідуванням польської мови, школи й віри населення не вигубить ся польськости, але противно, тільки її скріпить ся і ублагороднить ся — самі супроти українського і православного населення не будемо примінювати тих метод, котрі примінювали супроти нас Москалі.
Тимчасом?
Мене відвідала — пише дальше п. Головко — перед кількома днями українська делєґація з Холмщини, в склад котрої входило двох простих хлопів. Делєґати оповідали мені про ті умови, в котрих жиє тепер українське і православне населення на Холмщині. Вони оповідали, а мені стид обливав лице румянцем, я стидав ся яко Поляк поглянути в очи тим хлопам.
Якже та земля сегодня під польським правлінням виглядає? А но так, що знов дієть ся там кривда, знов там переслідуєть ся мову і віру, тільки з тою ріжницею, що сьодня тою переслідованою мовою є українська, а поневіряною вірою — православна.
Але як тоді, так і тепер терплять діти тої землі.
Я слухав оповідання і не хотів тому вірити.
Отже перша річ, в котру я не хотів вірити, що ось на цілій Холмщині нема ані одної української школи. Ані одної — засадничо не даєть ся позволення на отвирання українських шкіл, хоч громади підіймають ся удержувати їх виключно зі своїх середників.
Милий Боже! Ми брехали, що Галичина се край корінно польський — ся брехня сегодня страшно пімстила ся. Не говорім брехні, що й Холмщина цілковито польський край. В повітах Влодавськім, Білськім, Холмськім, Грубешівськім, Томашівськім і Білгорайськім православне населення вагаєть ся між 50—30 процент. Фактом є отже, що бодай 1/4 (?) населення на Холмщині є православна, отже українська. Те населення має право домагати ся, що його діти могли учити ся в своїй рідній мові. Тимчасом ні. Наші "патріоти" сказали собі, що до Бугу є тільки і виключно польське населення, а нема ніякого українського — і кінець.
Але ще гірші річи діють ся в области реліґії. Тут наш клир проявляє в повні цілу свою темноту і безоглядність. Всі, не тільки давні уніятські церкви, але й недавно побудовані церкви рівнож висвячуєть ся на костели.
Православному населенню не дають ніякого права голосу в церковних справах. Йому накидають священиків, давних Евлогієвих діячів, не допускають священиків-Українців.
Коли делєґація православного населення удала ся до епископа Єловіцького в Холмі зі скаргою на насильства католицьких священиків, то він сказав: "Кождий Поляк має уразу до Українців, бо вони різуни". Сим обидив ціле православне населення Холмщини.
В перших днях жовтня приїхала до Варшави українська делєґація і просила о позволення оснувати Народний Український Комітет. Бек відповів делєґації, що про такий комітет не може бути мови. Відтак просила делєґація Бека о позволення оснувати Українське Добродійне Товариство і приватну українську ґімназію. Минуло три місяці, а обі справи досі не полагоджені.
Чи сими мстивими і варварськими методами діпнеть ся чого? — питає п. Головко. Політика переслідування Українців в Галичині дала свої висліди — сегодня галицькі Українці вяжуть ся з кождим ворогом Польщі...
Нова Рада
02.01.1920