Меморіял Холмщан.

До Варшави прибула депутація від цеї частини Українців з Холмщини, що стоять на ґрунті польської державности. Ця делєґація предложила польському правительству меморіял в справі положення українського населення на Холмщині. В меморіялі сказано ось що:

"З хвилиною начаття польської влади, польські круги на Холмщині заініціювали політику виразно антіукраїнську. Розпочалися арештування української інтеліґенції, заказано учителям учити дітей в їх матерній мові, заперестано принимати подання до урядів писані на українській мові, відмовлено переслухання людей в комісаріяті, як вони зверталися по українськи до властей, не розуміючи польської мови. Церкви позамикано й лишено без опіки. Православних священиків депортовано, повертаючу до краю інтеліґенцію, яка могла вилєґітимуватися, що з діда прадіда замешкала на Холмщині, в протягу 24 годин висилано за Буг. Все те було в часі братовбійчої боротьби двох народів. Ми не тратили надії, що в будуччині польсько-українські відносини дійдуть до норми".

Меморіял згадує далі про збігців, що з цілої Росії повертають тепер домів і ось що каже дословнo:

"Нині вертають в розпучливім стані до краю наші голодні, обірвані і пригноблені земляки. День в день переїзджаючі через Холм вози подібні до циганських таборів, доказують, що поворот до краю українського населення ще не закінчився. Маємо інформації, що такі табopи тягнуть зпід Казаня, а навіть з Сибірі. Цeгo рода подорож треває більш як рік. Перебувши цю тяжку дорогу, повертаючі намагаються найти своїх, при їх помочі зорієнтуватися в нових відносинах і узискати поміч — а знаходять попалені хати, запущену господарку, нужденну інтеліґенцію, недостачу добродійних і культурних інституцій.

Огірчення огортає їх тим більше, що над кождим повертаючим розпочинається поліційно-жандармська курателя. На тлі боротьби за землю, заняту часто титулом найму через Поляків, зачинається боротьба, в якій послугуються нераз денунціяцією і підступом, а наслідком цего є нові ревізії і арештування.

Від часу обняття староства в Холмі через о. Бобушевського розпочалися арешти української інтеліґенції під покришкою реторсії за большевицьке переслідування Поляків в Росії. Вязнено через два місяці, а опісля випускалося деліквентів, віддаючи їх під поліційний дозір, арештовано 70-літних старців, рееміґрантів, арештовано цих, що в краю полишилися, арештовано селян, бувших офіцирів, судіїв, учителів.

В меморіялі запевнюється, що Українці не ведуть ніякої большевицької політики. Далі виражається переконання, що виновниками сучасної антіукраїнської політики на Холмщині є одиниці, які провадять політику на власну руку, а які репрезентують уряд на Холмщині.

В кінці в меморіялі проситься о позволення зорґанізування українського комітету з осідком в Холмі, добродійних українських орґанізацій, відкриття українських народніх шкіл, ґімназії в Холмі, позволення на уживання української мови в урядах і судах, забезпечення потрібної скількости православних церков, узгляднення при реалізації аґрарної реформи прав до землі українських селян.

Меморіял Холмщан передаємо за варшавським "Robotnik-ом".

В тім самім числі "Robotnіk-a" пише З. Дрешер в фейлєтоні "Z wędrówek posła", що польську політику на Холмщині й Волині ведуть вшехполяки, зорґанізовані в "Straż-и кrеsow-ій". В їх руках находиться також вся влада на Холмщині, Підляшу й Волині. Цілу знов реліґійну політику на сході, в тім також справи православної церкви, полагоджується після диктату люблинського епископа.

Приняття депутації Холмщан через віцеміністра Скжиньского і вручення йому меморіялу проголосила польська преса, як акт прилучення Холмщини до Польщі. Натомість розважний краківський "Czas", зазнайомившися зі змістом меморіялу, уважає це як перший обяв перекинення української акції на терен давної Конґресівки.

Вперед!