Гідність VS безпека

В Київському центрі УКУ вже традиційно відбулася конференція UCUGlobal. Цьогоріч загальною темою стала «Людська гідність в часи мета-впливів». Мова йшла про «червоні лінії» в питаннях державної політики, безпеки та наших зовнішніх стосунків, де пролягає межа, порушивши яку ми нехтуємо гідністю та правами людей? Ці питання не мають простих відповідей, а в часи таких швидких і глобальних змін розуміти дійсність стає все важке. Тому Аналітичний центр УКУ разом з Українським католицьким університетом щороку збирає лідерів політичного та суспільного життя, бізнесу, духовенства, а також міжнародних науковців та експертів, щоб разом віднайти відповіді.

Перша частина цьогорічної дискусії присвячена темі безпеки та політичним впливам. В найближчі роки питання Росії далі буде головним для низки країн. З одного боку, вона лишається бізнес-партнером, і розірвати з нею стосунки, як показують ці 5 років, — не така вже проста задача. А з іншого — Росія стає потужним викликом ціннісним категоріям і візіям не лише України, а й світу загалом.

«Гідність — це основа свободи людини. Сьогодні ми є свідками ідеологічного зіткнення між вільними й невільним світами», — відзначив модератор дискусії Остап Кривдик.

Один із учасників цьогорічної UCUGlobal Олександр Литвиненко, директор Центру стратегічних досліджень, наголосив на важливій темі: якщо ми будуємо себе на противагу Росії, то це руйнує нашу гідність — ми маємо відчувати і діяти як держава, яка апріорі самоцінна. А щодо російського вектора він визначив стримування, стійкість, діалог. Стримування — це передовсім підвищення безпекових можливостей, стійкість — це в першу чергу розуміння, що Росія використовує слабкості України для боротьби, готувати українські інституції до мінливих часів, а діалог має відбуватися із акцентом на права наших громадян на окупованих територіях. Це пріоритет України.

“Російське питання зараз впливає на весь комплекс зовнішніх і внутрішніх питань нашої країни. У час війни за незалежність важливо розглядати Україну як самоцінність, а не як інструмент послаблення сил Росії. Коли ми вибудовуємо себе на запереченні, це підриває нашу гідність, редукує наше життя і політику назад до агресора. І це небезпечно. Треба думати, як зберегти Україну, а не розвалити Росію.

Стримування — це збільшення безпекових і оборонних можливостей, які б забезпечили нашу цілісність. Також треба зберігати національну стійкість, бо Росія використовує наші внутрішні слабкості для збільшення свого впливу й унеможливлює наш розвиток. Ми мусимо вступати в діалог з ворогом: в окупованому Криму та Донецькій і Луганській областях проживає більше 5 мільйонів українських громадян, які мають гуманітарні та соціальні потреби. Наше завдання зробити все, щоб допомогти їм реалізувати свої права”, —

Олександр Литвиненко, директор Національного інституту стратегічних досліджень

Давнім прихильником України та однодумцем є ще один учасник UCUGlobal Ян Пєкло — надзвичайний і повноважний посол Польщі в Україні (2016-2019). За його словами, Росія реалізовує в Україні подібний сценарій, як колись на Балканах, в Абхазії та Осетії, Молдові та Трансністрії. Це своєрідна спроба відновити владу «в колишніх республіках СРСР». Проте Ян Пєкло в своїй біографії мав унікальний досвід участі в польському русі спротиву «Солідарність», і він згадує: «Я пам’ятаю той ентузіазм, який нас опанував, коли Кароль Войтила став Папою Римським. Він добре знав, що таке комунізм. І коли Іван Павло II приїхав у Польщу, то прийшли сотні тисяч людей. І він сказав тоді нам, він сказав Польщі: "Не бійтеся!" І це стало тим, без чого ми б не розбудували нашу "Солідарність", тим, без чого не впав би Берлінський мур. Не бійтеся відстоювати гідність». Іван Павло ІІ окрім того, що став релігійним лідером католицького світу, мав дуже добрі геополітичні знання.

Тож хоч якими цинічними були політичні рішення, але питання ціннісної складової в них не тільки не має бути проігнороване, а навпаки — у світі змін тези про це звучать все частіше. Себто values makes politics — цінності творять політику.

“Я побачив, як комуністичний режим використовував інструмент революції у власних цілях. Сьогодні я розумію, що це була вигадана модель для захисту етнічних меншин. Тоді це стосувалося прав сербів, хорватів, боснійців та інших. Використовуючи державну пропаганду, вони змогли запустити жорстоку війну. Пізніше вони застосували схожу концепцію для подальнишх дій в Грузії та Молдові. А тоді прийшов час Донбасу. Використовуючи права російських меншин в Україні, вони розпочали конфлікт на сході. Я гадаю, що ціллю Путіна є утворення пострадянської імперії”, —

Ян Пєкло про свій досвід роботи репортером під час розпаду Югославії

Директор Міжнародного центру оборони та безпеки (ICDS) Дмитро Теперик ділиться досвідом взаємодії всередині суспільства його рідної Естонії. За його словами, в діалог про безпеку має бути включене молоде покоління, оскільки безпекові питання завжди є компромісом із певними свободами. Тому молоді люди, в яких попереду життя, мають мати право голосу і розуміння, що відбувається в країні. В Естонії велика частина населення не є релігійною, тож цінності радше визначаються в процесі суспільних процесів та дискусій, аніж виростають з церковного середовища.

В Естонії була ситуація, коли президент Керсті Кальюлайд здійснила візит в Москву. Це викликало багато запитань у суспільстві — навіщо вона туди поїхала? Проте відповідь президента була неочікуванною: «It's better to be around table that on menu» («Краще бути за столом, аніж в меню»), — відповіла вона. Питань більше не виникало, позиція Естонії лишається національно орієнтованою.

“Деякі наші політики дуже обережно ставляться до мовного й етнічного питання з огляду на те, що Росія захопила Донбас і Крим. Росія завжди втручається в наші внутрішні справи. Вона використовує різні інструменти тиску на уряд в питанні російськомовного населення — і, частково, їм вдається розділяти суспільство в різних соціальних питаннях. На жаль, певна частина населення досі ностальгує за Союзом. Будь-яка прогалина у суспільстві може легко використовуватися ворожими силами”, —

Дмитро Теперик, директор Міжнародного центру оборони та безпеки

Загалом багато тез під час дискусії звучало про реформи і трансформацію українського суспільства, влади та безпекових технологій заради самих себе. Проте повномасштабного нападу на нашу країну з боку Росії поки ніхто не прогнозує. Радше Україна має стати цілісним суб’єктом міжнародних відносин на перехресті Заходу і Сходу. Тож лупаймо сю скалу!

Інша річ, що, попри зовнішню агресію, всередині самого українського суспільства що не день виникають дуже тривожні сигнали про порушення прав громадян та підміну поняття реформ як таких. І знову вони звучать у площині влади та громадянського суспільства.