Нещодавно, на початку листопада відбулась обласна нарада селян Львівської області, яка пройшла з величезним піднесенням, учасники наради, роз'їхавшись додому, понесли в маси селянства більшовицьке слово правди про рідну радянську владу, що повертає землю селянству, про перемоги Червоної Армії, про могутність великої країни Рад. Учасники наради зобов'язались прикласти всіх зусиль до активної боротьби з гітлерівськими агентами — українсько-німецькими націоналістами. Ця нарада була видатною подією в житті Радянської Львівщини.
Позавчора, 30 листопада, відбулась обласна нарада інтелігенції. З усіх кінців області зібрались люди розумової праці у старовинне українське місто Львів. Тут і учителі, і артисти львівських театрів і інженерно-технічні працівники, медичні працівники, літератори і академіки. Сюди прийшли люди, які пережили тяжкий жахливий тягар німецької окупації, сюди прийшли люди, які недавно прибули з східних областей України, щоб невтомно працювати над відродженням економіки і культури.
Нараду відкрив голова виконкому Львівської обласної Ради депутатів трудящих тов. Козирів. Одностайно схвалюється пропозиція про обрання президії. До президії обрані секретар обкому КП(б)У тов. Грушецький, голова виконкому обласної ради депутатів трудящих тов. Козирів, секретарі обкому КП(б)У тт. Гапочка, Ніколаєнко, Мазепа, Бурлака, академіки Возняк, Колесса, Щурат, секретар міськкому КП(б)У тов. Чупіс, інженер Качура, заслужена вчителька Завадовська, агроном Денісова, ректор університету імені Івана Франка професор Білянкевіч, професор Свіціцький, професор Ковальчук, народний артист СРСР Романицький, письменники Галан, Козланюк, композитор Людкевич, поет-фронтовик Андрій Малишко і інші.
Бурхливими оплесками зустріли учасники наради пропозицію про обрання до почесної президії Політбюро ЦК ВКП(б). Овація наростає з новою силою, коли вноситься пропозиція обрати почесним головою наради Йосифа Віссаріоновича Сталіна. Лунають вигуки: «Нашому любимому вождеві товаришеві Сталіну — слава!». «Хай живе організатор перемог над гітлерівським фашизмом товариш Сталін!»
Слово для доповіді про завдання радянської інтелігенції в боротьбі з українсько-німецькими націоналістами надається секретареві обкому КП(б)У тов. Грушецькому І.С.
Навівши приклади з героічної історії боротьби українського народу за свою державу, доповідач відзначив, що український народ ішов єдино правильним шляхом тісного єднання з своїм старшим братом, російським народом. Тільки в непорушному союзі з єдинокровним братерським російським народом і з усіма народами Радянського Союзу можливе існування могутньої Української Радянської Соціалістичної Республіки з її високою культурою. Єдиний правильний шлях життя — це шлях вказаний великими вождями радянського народу Леніним і Сталіним.
Тов. Грушецький доповідав, як німецько-фашистські розбійники знущались з населення Львівщини, як руйнували наше господарство і культуру. Гітлерівські бандити замордували у Львівській області, за неповними даними, близько 700 тисяч радянських громадян, і угнали на каторгу в Німеччину 160 тисяч чоловік. Але як би не залякували фашисти, яких би звірських знущань не запроваджували, — наш народ не скорився проклятим загарбникам.
Німці розстрілювали, спалювали, вішали радянських громадян, а наш народ чекав довгожданого дня визволення, знав, що суворою буде помста за всі ці злодіяння. Німці закривали школи і інститути, влаштовували там казарми, а наш народ в усній творчості-фольклорі складав нові пісні, в яких проклинав ненависних загарбників. У своїх звірячих діях німці спирались на своїх поплічників — українсько-німецьких націоналістів.
Доповідач говорять про презренних зрадників — українсько-німецьких націоналістів, які допомагали німцям пригноблювати український народ. Хто такі українсько-німецькі націоналісти? Це — найлютіші вороги українського народу, які продавали його німецьким загарбникам, а самі стали вірними слугами німців.
Доповідач наводить ряд документів, які незаперечно свідчать про те, що українсько-німецькі націоналісти перебувають на службі у німецьких фашистів.
Мерзенні виродки, покидьки, прокляті запроданці — українсько-німецькі націоналісти по-звірячому мордують українських громадян, убивають ні в чому невинних людей. Нема слів, якими можна назвати звірячі вчинки проклятих зрадників. За що вони вбивають наших людей? За те, що ці люди — радянські люди, за те, що їх брати, чоловіки, сини і батьки перебувають в Червоній Армії, за те, що люди підтримують радянську владу і будують своє вільне життя. У селі Беньків Великий, Кам'янко-Бузького району, бандерівці повісили секретаря сільради, а його дружину і малу дитину живцем спалили в хаті. У селі Поніковиця, Поніковецького району бандити по-звірячому замучили 11 чоловік, жінок і дітей, серед яких були члени родин червоноармійців.
Чого хочуть українсько-німецькі націоналісти? Вони хочуть залякати наш народ, вони божевільно марять про відірвання України від Радянського Союзу, про те, щоб зробити Україну колонією німецького імперіалізму.
На вийшло і не вийде цього ніколи! Українсько-німецькі націоналісти не мають підтримки в народі, народ ненавидить їх. Українсько-німецькі націоналісти переродились в купку бандитів, які не мають під собою ніякого грунту.
Тов. Грушецький закликав інтелігенцію прикласти всіх зусиль в боротьбі із зрадниками — українсько-німецькими націоналістами. Учитель, агроном, лікар, інженер, артист, повинен нести в маси наше палке більшовицьке слово, всією своєю працею сприяти відродженню нашої промисловості і культури.
За короткий час після визволення у відродженні культури здобуто значних успіхів. У Львові відновили роботу чотири театри, дев'ять кінотеатрів, консерваторія, філармонія, хорова капела «Трембіта». Відновили роботу Будинок народної творчості, два Будинки культури, працює радіовузел.
Доповідав нагадує про те, що опубліковано звернення Президії Верховної Ради УРСР, Раднаркому УРСР і ЦК КП(б)У до населення західних областей України. В цьому зверненні є заклик до тих, хто заблудився, потрапив у тенета агентури німців, до організації так званих ОУН, УПА, УГВР, бандерівців, мельниківців та інших націоналістів. Український уряд звертається до тих, хто заблудився, хто обдурений націоналістами, щоб виходили в лісів, повертались до своїх сіл, до своїх батьків, матерів, дружин і дітей, щоб бралися до чесної праці на своїх ланах і у власному господарстві.
Доповідач закликає інтелігенцію ще тісніше згуртуватись навколо більшовицької партії і вождя товариша Сталіна і віддати всі свої сили відродженню нашої рідної Радянської України.
В дебатах на доповідь виступило 14 чоловік. Всі виступаючі говорили про любов до радянської Вітчизни, про радість творчої праці після визволення Червоною Армією.
Хвилюючою була промова академіка Возняка, який закликав всю інтелігенцію до піднесення свого ідейно-політичного рівня, до глибокого вивчення марксистсько-ленінської теорії. Радянський патріот, який пережив жахливі дні німецького панування, не дивлячись на свої старі роки, з молодечим запалом закликає інтелігенцію невпинно вчитися, черпати знання з скарбниці марксизму-ленінізму. Беріть до рух книгу історії ВКП(б), беріть до рук книгу Сталіна «Питання ленінізму», книгу Сталіна «Про велику Вітчизняну війну Радянського Союзу», — палко говорить він.
Академік Возняк з гнівом говорить про українсько-німецьких націоналістів і закликає українську інтелігенцію до нещадної боротьби з ними.
Промова академіка Возняка ясно свідчить про глибоку, щиру любов старої інтелігенції Західної У країни до своєї вітчизни, до більшовицької партії. Ця інтелігенція знає, що вона повинна бути з своїм народом, повинна працювати для роду, який не шкодує сил, щоб знову, як і до війни розквітла земля Радянської України.
Ненавистю сповнені слова вчительки Золочівської середньої школи Ольги Соболь, коли вона говорила про те, як нашу молодь німці вивозили на каторгу, мордували, як фашисти закривали школи. З радістю повідомляв нараді тов. Соболь, що в Золочеві тепер є дві середні, одна неповна середня і одна початкова школи.
Тепло був зустрінутий художній керівник театру ім. Заньковецької народний артист СРСР Б.В. Романицький. Його палкі слова про те, що всі народи Радянського Союзу боролись за визволення Радянської України викликали гучні оплески.
З великою увагою учасники наради вислухали промову проф. Бєлінського, який з палаючою ненавистю говорив про те, як німці знищували кращих наших людей, нашу інтелігенцію.
Вчитель Биїк (Бродський район) розповів, як на руїнах робітники і селяни відновлюють підприємства, культурні заклади. Коли промовець наводить жахливі приклади звірячої розправи бандерівців над невинними людьми, в залі панує мертва тиша. Презренні бандити-дикуни кидають у вогонь малих дітей. Товариш Биїк говорить про те, що в одному селі бандерівці вкинули у палаючу хату 7-ми річну дівчину. Тов. Биїк закликав посилити боротьбу з презренними зрадниками-душогубами.
Письменник Я. Галан виступив з глибокозмістовною промовою, просякнутою ненавистю до ворогів і любов'ю до Батьківщини.
Поет-фронтовик Андрій Малишко виголосив полум'яну щиру промову про патріотизм радянських людей у великій Вітчизняній війні і прочитав він новий вірш.
На нараді також виступили професор університету ім. Івана Франка С. Свінціцький, директор середньої школи села Підберізці, Винниківського району тов. Зарума, письменник Петро Козланюк, зав. облздороввідділом лікар Г.М. Трегуб, професор політехнічного інституту В.Г. Ковальчук, композитор С.П. Людкевич, директор середньої школи м. Львова М.М. Бєляков.
Учасники наради з великим піднесенням прийняли текст привітальних телеграм Верховному Головнокомандуючому Маршалові Радянського Союзу товаришеві Сталіну, Голові Уряду Радянської України М.С. Хрущову.
Прийнято було також звернення до інтелігенції області.
Після наради відбувся великий концерт, в якому взяли участь кращі артисти Львівських театрів та філармонії.
Ранком 1-го грудня учасники наради прослухали лекцію секретаря обкому КП(б)У по пропаганді тов. Мазепи «Про воєнно-політичне і міжнародне становище Радянського Союзу».
[Вільна Україна, 02.12.1944]
Виступ композитора С. Людкевича
Дорогі товариші, представники науки, культури і мистецтва!
Мені випала велика честь і щастя звернутись до вас з скромним словом привітання від імені Львівської спілки композиторів.
Інтелігенція є в кожній країні, але у нас особлива інтелігенція. Вона вийшла з надр народу, йому віддає вона всі свої сили і знання. Ні в якій країні влада не приділяє стільки уваги інтелігенції, як в нашій країні. Це повинні визнати наміть і наші вороги.
Нам багато дається, але й ми повинні багато дати. Ми віддячуємо своїй владі щирою, чесною працею.
Багато чому ми навчилися за часи німецької окупації, ми ще більше навчилися розбиратись де друзі, де вороги.
Становище працівників мистецтва було раніш гірким, важким. Батьки остерігали своїх дітей, щоб не йшли в музиканти. Радянська влада зробила почесними всі професії, і ми, музиканти, одержали можливість щасливо жити, радісно працювати.
При німцях музикант — українець або поляк міг служити лише в дансінгах, кафе, ресторанах. Для українців були закриті всі музичні школи. Композитор повинен був платити за виконання своїх творів.
Коли Червона Армія звільнила Львівщину, становище змінилося. Ми не можемо вагатись — на чиєму боці наше місце: чи стати лакеєм фашизму, чи взятись до чесної праці в Радянському Союзі.
Я вважаю, що маю право з цього місця ввернутись до товаришів з таким закликом: ідіть до нас всі, хто не загубив ще почуття дійсності і честі, ставайте до чесної праці для культурного розвитку Радянського Союзу! Допомагайте всіма силами для остаточної перемоги свободи над безправством, дружби народів над дикими теоріями німецького фашизму!
[Вільна Україна, 05.12.1944]
Сeрця наші сповнені непримиримою ненавистю до ворогів
Виступ професора Державного університету ім. Івана Франка І.С. Свенціцького
Умови життя на західно-українських землях за часів, коли Галичина входила ДО складу Австрії, а потім і за часів панської Польщі вимагали від широких кол трудящого населення та трудової інтелігенції стати на перший план оборону прав народу. Панівні суспільні кола пригнічували український народ і провадили підступну провокаційну роботу по роздмухуванню націоналістичних прагнень.
Цей стан німецько-фашистська пропаганда використала для повного підпорядкування собі всіх націоналістичних течій, а націоналісти в свою чергу беззастережно підкорилися фашистському керівництву. Німецькі фашисти, всіляко розпалюючи боротьбу між окремими націями, зокрема, між слов'янськими народами, використовували все це в своїх загарбницьких інтересах.
З давніх давен німці прагнули послабити єдність слов’янських народів і використати це послаблення для здійснення своєї колонізаторської політики в Прибалтиці, на Балканах та в інших країнах. Німці добре розуміли, що Німеччина може залишитись сильною тільки в умовах роздору між слов'янськими державами. Згода слов'ян з їх братерським по крові російським народом була для німців — могилою. Ось, чому під час окупації гітлерівськими розбійниками Європи, останні вдались до жорстокого винищення слов'янських народів і перш за все населення України, Білорусії і Польщі. Тяжкої долі зазвало і населення, зокрема, Сербії, яка завжди мала глибокі почуття братерства з Росією.
Прикладом для всіх слов'янських народів став великий Радянський Союз, де всі народи рівні, де дружба народів стала могутнім джерелом національного і культурного відродження кожного народу. Ото ж і не дивно, що німецькі фашисти — носії своєї расово-націстської ідеї — відчули в СРСР свого найбільшого ворога і віроломно напали на нашу Батьківщину.
Але не допомогли фашистам ні техніка, ні раптовість нападу. Сьогодні ми вже є свідками блискучих перемог Червоної Армії, яка громить німецьких фашистів на їх території. Ми є свідками торжества єднання слов'ян з великим Союзом РСР.
Ми є свідками і учасниками великого відродження України після її визволення, учасниками відродження культури і економіки радянської Батьківщини. Величезне піднесення, могутній приплив творчої енергії панує скрізь, де працюють радянські люди. Ми вперто переборюємо величезні труднощі, бо ми працюймо не тільки для нинішнього дня, але й для далекого завтра.
Серця всіх працівників науки, культури, всіх радянських людей сповнені непримиримою ненавистю до німців-націстів, до німецьких загарбників і поневолювачів. Серця всіх радянських людей сповнені любов'ю і вдячністю до героічних воїнів героїчної армії, що принесли нам визволення і дали змогу знову працювати на благо своєї любимої Батьківщини.
Велику наукову роботу розгортають тепер і, зокрема, львівські вчені, які разом з іншими представниками радянської інтелігенції відроджують культурне життя у Львові і області. Львівські художники діяльно готуються до Всесоюзної виставки художніх творів, державний музей українського мистецтва де далі покращує свою роботу, велика наукова робота провадиться в інституті мовознавства Академії Наук УРСР.
Зараз я сміливо звертаю свій заклик до тих, що ще не повернулись до творчої праці для свого народу, для держави і людства. Повертайтесь до нашої сім'ї, до творчої праці для спільного добра усіх народів Радянського Союзу, для блага передового людства! Повертайтесь і ставайте до лав будівників щасливого життя, щоб на вас не залишилась чорна пляма — плазунів, лакеїв і зрадників.
[Вільна Україна, 06.12.1944]
06.12.1944