З Бачки.

Бачванські Українці, яких більша часть передше належала до Угорщини, а меньша часть до Слявонії, тепер всі знайшлися в Югославії — безпосередно у так званій "Войводині". Ця "войводина" (з апозицією "сербська") була креована вже по невдатній мадярській революції 1848 р. Одначе вона не удержалася. Її територія тепер значно поширена, бо приділено до неї значну часть Банату.

 

За мадярського панування бачванські Українці розвивалися тільки під економічним зглядом. Викладова мова в нормальних школах була мадярська, хоча в селі (як н. пр. в Козури) була школа конфесіональна. Для української мови були призначені 2 години тижнево, від IІІ кляси почавши (типи тамошних шкіл мали по VI кляс). В конфес. школі того придержувалися. Та де школа була державна, там правительство присилало таких учителів, котрі не вміли ані читати по українськи. Тепер і там засвітило сонце свободи. Бачванські Українці в Югославії дістали свої власні народні школи.

 

А ухвалили вони, що шкільною мовою буде в них ix власний діялект, котрий дуже ріжниться від української літературної мови. Тепер вони ладять відповідні підручники. Директор народних шкіл в Керестурі, Мих. Полівка, зладив буквар та читанку, а о. д-р Г. Костельник написав граматику бачвансько-українського діялєкту, порівнуючи його з літературною українською та сербською мовою. З часом у висших клясах (в V та VI) читатимуться твори також в літературній українській мові. Граматика о. Костельника має бути власне підготовленням до цього.

 

Таке рішення запало без попередного спеціяльного впливу о. Костельника, який в нинішних обставинах тільки листовно може комунікуватися зі своїми земляками. Цей факт може бути memento-м для унґварських національних москвофілів, котрі стараються накинути московську мору тій частині нашого народу,котра знайшлася в Чехословачині. Не ті нині часи, щоби культурною мовою для якогось народу могла стати якась мертва мова; а чужа мова, це те саме, що мертва мова, бо нарід не може зростися з нею, і творити в ній.

 

В Бачці також парцелюють велику земельну посілість. Парцеляції підлягає надвишка понад 50 морґів. В головній українській кольонії (Керестур, около 6.000 душ) є до розпарцельовання около 2.000 морґів. Земля припаде біднійшому місцевому населенню.

 

Поживи там подостатком. За корець пшениці платять 240 К, що уважають нечуваною дорожнечею, бо минувшого року ціна пшениці була 80—90 К за корець. Загалом тамошні Українці перебули щасливо цілу війну. Знищення не зазнали ніякого, а також не було ніяких арештовань ані знущань.

 

Нова Рада

28.11.1919