У кожнім краї символом є квітка
Яка стає окрасою садка:
У Англії маленька маргаритка,
А у французів лілія струнка.
Черешня й хризантема у Ніпоні
(Вони війшли в його казковий міт),
І викоханий в теплому підсонні
В Єгипті лотосу пониклий квіт.
А на Вкраїні — соняшник. У гурті
Квітчастому, над морем мальв, жоржин,
Лукавих чорнобривців і настурцій
Самотньо пнеться він до височин.
О Дажбогів пишний, високий квіте,
Що день по дні вбираєш літній жар.
Щоб над ланами радісно ряхтіти
І виплекати нам зернистий дар!
Свій повний диск до вечора від ранку
Ти повертаєш сонцеві услід,
Мов лицар, в небі стежачи коханку,
Ввесь час, вітаючи, підносить щит.
То ти на схід, на південь, то на захід
Скеровуєш, — премудрого творця
Химерний і вибагливий винахід, —
Свій жарко-пломенистий круг лиця.
Ясного Хорса квіте золотий,
До сонця обертаєш чоло смагле
І стежиш пильно слід його тривкий!
Нехай тебе пожарами спалили й
Драконій засів сіють на полях,
А ти — тягнись до горнього світила,
Зори, зори вогнистий в небі шлях.
[Земля, 26.11.1944]
26.11.1944