У неділю, 24 листопада, в палаці культури «Березіль» у Тернополі відбулася урочиста академія з нагоди 30-ліття виходу УГКЦ з підпілля. Про це повідомляє пресслужба Тернопільсько-Зборівської архиєпархії.
Щоб ушанувати пам’ять ісповідників віри та спільно відзначити важливу для Церкви зокрема і для України загалом подію, на захід прибуло духовенство, сотні вірних, мистецькі колективи, представники місцевої влади. Присутніх привітав і голова Тернопільської ОДА Ігор Сопель.
Живий свідок переслідуваної УГКЦ архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Василій (Семенюк) поділився спогадами свого священичого служіння у підпіллі, розповів про особливості молитовного життя.
Архиєпископ Василій назвав переслідування УГКЦ в Радянському Союзі «однією з чорних сторінок історії українського народу у ХХ столітті – поруч з такими, як Голодомор 1932–1933 років, дві світові війни, етнічні чистки й інші злочини сталінського режиму, що забрали життя мільйонів українців».
Він наголосив, що УГКЦ століттями була солідарна з українським народом та його стражданнями. «Церква, яка зберігала душу нашого народу, позбавленого власної державності та політичного представництва, не могла подобатися режиму, що поставив собі за мету знищити ідентичність українця, розчинивши її в ідентичності радянської людини, та позбавити його історичної та національної пам’яті. Тому цей режим поставив нашу Церкву поза межі закону. Радянська влада заарештувала всіх єпископів, які одностайно відмовилися стати на запропонований їм шлях зради», – додав владика Василій.
Також на урочистій академії поділилися своїми спогадами єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівський Теодор (Мартинюк), о.-мітрат Андрій Іван Говера, о.-мітрат Іван Колодій, пані Мирослава Гриценко.
Між розповідями та спогадами виступали хорові та мистецькі колективи Тернополя, а відтак відбулося вручення подячних грамот науковцям і дослідникам, які зробили свій внесок у вивчення та популяризацію історичної спадщини УГКЦ, та колективам, які долучилися до проведення урочистої академії.
Перед початком академії відбулася презентація книги «Будівничий віри» про життя та духовний шлях архиєпископа і митрополита Василія (Семенюка). Книга вийшла у формі нарису-фотоальбому.
Нагадаємо, нещодавно у Львівському національному академічному театрі опери та балету ім. Соломії Крушельницької також відзначали 30-ліття виходу УГКЦ з підпілля та вшановували пам’ять Блаженного священномученика Омеляна Ковча. З цієї нагоди було представлено духовно-мистецьку програму «Божий Агнець».
Для довідки:
4 серпня 1987 року група священників (23 осіб) і вірних під керівництвом владики Павла Василика оприлюднили заяву про вихід з підпілля. Наприкінці цього ж року активні греко-католики утворили Комітет захисту прав Української Католицької Церкви на чолі з колишнім політв’язнем Іваном Гелем. Він поставив за мету легалізувати УГКЦ, а здійснити це планували через «пробудження» українського суспільства і якнайширше представлення проблеми греко-католиків перед органами державної влади СРСР і світовою громадськістю.
Комітет почав збирати підписи під заявою щодо офіційного визнання УГКЦ. Протягом 1988–1989 років було зібрано близько 120 тисяч підписів.
У містах і селах Західної України просто неба почали проводити Богослужіння. У травні 1989-го в центрі Львова, біля колишнього монастиря кармелітів босих, греко-католицькі священники розпочали щонеділі служити Літургії. А в найбільших містах Західної України на міських цвинтарях проводили багатолюдні панахиди на честь полеглих бійців за волю України.
Радянська влада визнала права УГКЦ 28 листопада 1989 року – перед зустріччю Івана Павла ІІ з Горбачовим 1 грудня 1989 р. Тоді вийшла заява Ради у справах релігій при Раді міністрів УРСР, згідно з якою греко-католики отримували право на заснування й реєстрацію громад, користуючись «усіма правами, встановленими законом для релігійних об’єднань в УРСР».
У вересні 1990 року відновила свою діяльність Духовна семінарія Святого Духа у Львові.
23 січня 1990 року в церкві Преображення у Львові за участю владик з України та майже 200 священників і численних мирян відбувся Собор Церкви. На ньому було прийнято кілька ухвал, серед яких заява про недійсність рішень львівського псевдособору 1946 року.
У червні 1990-го підпільні владики мали зустріч з Папою Іваном Павлом ІІ, на якій він «поблагословив і утвердив канонічну й церковну єдність єдиної Помісної УГКЦ на батьківщині й у діаспорі». Завершальними кроками легалізації Церкви стали повернення греко-католикам архикатедрального собору Святого Юра у Львові, яке відбулося 19 серпня, відновлення легальної діяльності монаших чинів і згромаджень та приїзд до України Глави УГКЦ Мирослава Івана Любачівського 30 березня 1991 року.
25.11.2019