Ось ще один образок для ілюстрації поведення новочасних Гунів, а саме грабіж монастира оо. Василіян в Жовкві та Крехові польськими наїздниками. Хто не знає яке значіння мав монастир оо. Василіян в Жовкві до Українців та українського життя! Цеж був центр культури, а головно тамошна печатня. Не тільки на культурно-просьвітньому полі, через видавaння книжок для народа, але і в суспільному життю поклали оо. Baсиліяне неоцінені заслуги для України, які зросли ще в часі панування Українців у Східній Галичині, так як вони помагали при будові української державности, не тільки словом, але й ділом. Тому після заняття Жовкви польськими військами, рішили Поляки, розуміючи дуже добре значіння жовківського монастира для Українців, знищити цей культурний центр, а саме через знищення печатні та переплетні. І так дня 7. серпня прибув до монастиpa оо. Василіян в Жовкві о. Доліґовський з Варшави з повітовим командантом жандармерії в Жовкві Кручком і заявив заступникові ігумена, що з припоручення міністерства війни, мав зареквірувати монастирську друкарню та переплетню. На жадання о. Пелеха, аби виказавсь писенним наказом реквізиції, відповів що такого в нього немає і щойно по довших торгах показав такий приказ кажучи, що його видано на підставі доносу польської жандармерії і ґен. Карніцкого. На питання, чи дадуть реквізиційній квіт, відповів з усьміхом, що оо. Васіліяне одержать інвентар забраних річей. Про заплату і бесіди не було. Інвентар списаний в присутности заступника ігумена був тільки поверховний, так як не було в ньому зовсім забраних дрібних знарядів. Рівночасно заявив п. Доліґовській, що від цеї хвилі вступ до друкарні та переплетні оо. Василіянам заборонений, робітників занятих в переплетні віддалив, а біля будинків поставив сторожу з приказом нікого не впускати а перш усього оо. Василіян. Сейчас на другий день почали відмотовувати і пакувати машини, а до опаковання ужили аркушів молитвослова для молодіжі мимo устних спротивів до повітової команди жандармерії.
В цей спосіб знищено цілий наклад 50.000 примірників шкільного молитвослова і около 20.000 молитвослова для католицької родини. Мимо спротиву, отворено витрихом монастирську столярню і забрано столярського матеріялу на паковання машин вартости около 1000 корон. Замкнено для монастира і церкви елєктрику і досі її не отворено, хоч елєктричний завод, а головно акумулятори потребують безвпинної опіки фахового елєктротехніка. Забрано річи, які ніяк не можна підтягнути під наказ реквізиції друкарні та переплетні а саме: рури від водопроводів, запасні части бензинового мотору від молотілки, ведра до ношення води, прасу до копіовання з канцелярії, столи, шафи і т. д. Докладний реєстр зарабованих річий є неможливий, так як від 7. серпня вступ до будинків друкарні та переплетні заборонений. Після вивезення зарабованих річей запечатано будинки друкарні і переплетні, склад готових друків і елєктричний завод. Рівночасно запечатано експедицію книжок і п. Доліґовській великодушно заявив, що має право спалити всі книжки, а тільки тому, що це реліґійні книжки, оставляє ці, які вже готові.
Яв гарно розвивалася культурно-просьвітна праця оо. Василіян в Жовкві, найлучше пізнати з цього, що коли 25 літ тому назад була тільки одна стара друкарська машина і то поміщена в старій дзвінниці а відтак в будинку переробленім зі стайні, то в послідньому часі було вже 5 великих і 2 малі друкарські машини, які від 1913 р. поміщені були в величавім будинку по вимогам гиґієни. Видано 120 чисел бібліотеки, деякі по 2 і 3 томи, в сотках тисячах примірників, церковно-народне писько "Місіонар" в 20.000—30.000 примірників, видано вишивки в т. зв. "Dreifarbendruck" і все це почавши від машин, забрали новочасні татари, дім друкарні знищили а готові аркуші будь спалили, буде знищили. Із переплетні забрали 17 машин, всі прилади до найкращих оправ книжок, а книжки, які були в роботі, знищили. Вартість цілого підприємства оцінили знатоки на що найменше 1½ міліона корон. В дома забрали архів і домашний музей, цінні фелони, срібні багато золочені чаші, образи, плащенницю гафтовану золотом руками Домни Александри, жінки волоського господаря з 1472 р., підручну бібліотеку отців, нові лєксікони і проповіді великої вартости, все це враз зі шафами. Кромі цего усього забрали біля, постіль, столи, крісла, ліжка та лямпи. По виході цих гунів виглядав цілий монастир гірш стайні. Це саме сталося з монастиром в Крехові. Як звісно, вивезено всіх оо. Василіян до таборів інтернованих і щойно недавно випущено деяких на волю. Супроти цього апелюємо до Апостольського Нунція у Відни, до нашої місії при Ватикані та до нашої мирової делєґації в Парижі, щоби звернули увагу та зробили вже край цим нечуваним насильствам, яких допускаються ці, що приписують собі ролю як передна стежа західніх держав, ширити культуру та цивілізацію на сході Европи.
Український прапор
22.11.1919