Машина часу.

(Фантастичний репортаж з Києва)

Було це вночі, 15 жовтня 2010 р. Столиця України сяяла в електричному світлі. По гладко асфальтованих вулицях Києва проїздило тисячі авт. Із Оперного театру, де відбувалася прем'єра нової вистави державного балету, виходила елеґантна публіка.

Пані у вечірніх сукнях, панове у фраках та циліндрах та старшини у парадних уніформах сідали до авт, що під'їздили під ворота театру. Я і мій друг репортер-фотограф «Українських Вістей» швидко від'їхали в напрямі кварталу дач біля Київа. Ми мали побачення у домі інженера Костенка, який скликав був представників української та чужоземної преси, щоб продемонструвати їм свій таємний винахід — машину часу.

Біля рясно освітленого дому Костенка щораз зупинялись авта. Були це редактори столичних та провінціяльних великих українських газет та багато представників чужинецьких бездротових аґенцій та журналістів різних закордонних щоденників.

Вілла Костенка, подібно, як і сусідні їй дачі, була із самого скла. Ми увійшли до коридору вілли. Лакеї відібрали від нас наші плащі, а особистий секретар інженера впровадив нас до вітальні. Там було вже багато наших знайомих журналістів. Ми балакаючи, курили папіроски та чекали на прихід українського вченого. Точно о годині дванадцятій ночі, як було заповіджено, увійшов до сальону інженер Костенко. Це високий брюнет із гарним обличчям, худий і дещо згорблений.

— Я попрошу панів за хвилину, сказав він, — до моєї робітні. Хочу вам показати мій винахід, машину часу, що є технічною синтезою сучасного з минулим. Вона дозволяє відтворити давні події. Окреме проміння дасть вам змогу побачити людей, які жили дуже давно перед нами, ба навіть ми почуємо їх голос.

Сьогоднішній мій експеримент буде найтяжчим, бо я викличу особу, яка жила далеко від меж України. Роблю це тому, що їй завдячую думку створення машини часу.

Я не раз читав віщування французького астролога Нострадамуса¹⁾, що жив, як вам панове відомо, у 16-му віці. І цей лікар-астролог предсказав світлу долю Україні на 1950 рік. Ми, що живемо у 21-му столітті, добре знаємо, що усі пророцтва Нострадамуса відносно нашої батьківщини — здійснилися. Якщо він міг ясно бачити майбутнє, то чому нам не можна було б тепер побачити минуле. Я нераз таке думав собі і ця думка веліла мені змайструвати машину часу.

А тепер прошу перейти зі мною до моєї робітні".

Скляна стіна розсунулась і ми побачили кімнату, в якій постійно працював інженер Костенко. Вона теж уся була із скла, як і його робочий стіл, його фотелі та полиці на книжки. Сильне електричне світло ярко відбивалося об дзеркала та скляні мебелі. На столі стояла невеличка, але зате якась дуже скомплікована машина. Інженер просив нас сідати. Ми вигідно розсілися у м'які скляні фотелі.

— Я прощу на малу хвилину припинити розмови, — сказав Костенко.

Він потиснув ґудзичок, який порушив цілу штудерну апаратуру машини. Якесь блакитно-жовте проміння вийшло з неї. Одночасно погасло світло, а нас всіх охопило якесь давне почуття. Дріж перейшла по цілому мойому тілі. Мені здавалося, що лечу просторами. Я мимохіть вхопився за поруччя мойого фотеля. Кров ударила мені до голови, а у скронях я почув великий біль. За якийсь час я заспокоївся. Мене обняло невимовно миле почуття. Я побачив кімнату старовинного астролога. Його довге сиве волосся спадало йому на шию, він був одягнений у якесь довге вбрання, та сидів при столі читаючи вголос велику книгу, що була вся писана рукою. Він читав по латині. Біля нього стояло два його учні. Від часу до часу він поясняв їм текст французькою мовою. Я невеликий знавець цієї чужої мови, але все ж таки відчув, що ця мова була старовинна, — не така, якою говорять тепер французи. Його голос був звучний, спокійний. Обличчя — лагідне. Він говорив їм про народ, що живе над Бористеном²⁾.

"Цей народ — говорив астролог — займе одно із перших місць між народами світу. Він видасть із себе великих державних мужів, учених і знаменитих полководців. Він матиме рішальний голос у своїх справах. Але заки це станеться, мине ще багато часу. Майже чотири століття терпітиме ще важко цей нарід та багато його крови потече у Бористені. Будуть дві великі тоді війни, що захоплять всі океани, моря та суходоли. По другій цій великій світовій війні розпочнеться велике відродження народу, якого столиця лежить над річкою Бористеном".

Я знову зазнав враження, що лечу просторами, але кров уже не так сильно била в мою голову. У моїх скронях не відчував я уже болю. Я мабуть уже був звик летіти в просторах минулого.

Інженер Костенко перервав свій експеримент. Знову засяло ярке світло в робітні ученого. Костенко був зовсім блідий. Я мав враження, що його дух одночасно працював із машиною. Я не думаю, щоб тільки техніка цієї машини мала таку божеську силу відтворити минуле. Інженер Костенко тримтячим голосом казав нам тоді ще й таке:

— «Тому, що мій експеримент відбувався сьогодні на хвилях минулого Франції, я хотів запровадити вас до замку в Луневіль, де жив наш славний Орлик³⁾ син Гетьмана. Я хочу відтворити його зустріч з Вольтером⁴⁾ та їх розмову про Україну. Але, дозволите мені, відбути цей експеримент колись пізніше таки там на місці. Це мені полегшить працю. Не забувайте, панове, що кожне місце на землі є насичене таємним промінням минулого життя, і саме те таємне проміння я відкрив. Ось і ціла суть моєї машини часу.

Але ми маємо в Україні стільки славних історичних місць, стільки пам'яток українського минулого, що ми спершу відбудемо на нашій землі інші спроби моєї машини. — Який новий експеримент бажаєте ще побачити?

— Бій під Полтавою, — крикнув з місця присутній журналіст швед. Я хотів би так дуже побачити мого короля Карла 12-го.

Ми з чемности погодилися на проєкт нашого шведського приятеля. — Нехай буде Полтава, — сказали ми. Отже, панове, до побачення в Полтаві, після завтра о годині шостій вранці, — сказав усміхнений український учений.

Він легко склонив на прощання свою голову та вийшов з кімнати. Ми всі в одну мить вийняли із наших кишень мініятюрні телефонні апарати. За кілька хвилин ввесь світ дізнався про винахід українського ученого, що зумів воскресити минуле людства.

Коли ми верталися із кварталу дач до центру міста, продавці газет викрикували уже найновіші нічні видання газет. Вони вигукували: «Найбільший винахід світу. Машина часу!!».

Публіка розхоплювала міліонові видання українських газет.

¹⁾ Мішель Нострадамус, (1508 — 1566), французький астролог та особистий лікар Карла IX. Він відгадував майбутнє з розташування зір на небі.

²⁾ Бористен — стара грецька назва українського Дніпра, появляється вперше у Геродота, грецького історика (485 — 425 до Хр.), що написав 9-томову історію Близького Сходу і Греції. Його 4-та книга описує Україну, в якій Геродот жив довгий час.

³⁾ Григор Орлик (1702—59), український політик, син гетьмана Пилипа, хрищеник Мазепи. Він провадив велику українську політичну акцію в західній Европі.

⁴⁾ Аруе Франсуа Марі Вольтер (1694—1778), один із найбільших французьких письменників. В своїй історії Карла ХІІ-го він описав полтавський бій, висловивши погляд, що «Україна завжди змагала до волі».

[Земля, 22.10.1944]