В першій день приїзду цїсаря представляли ся задля недостатку часу тілько власти і деякі корпорації та институції більше офіціяльного характеру. Дальші представленя відбули ся нинї о 10½ годинї рано, перед приватними авдієнціями. Насамперед представили ся три рускі депутації: від Народного Дому під проводом д-ра Делькевича, від Ставропигійского Института під проводом д-ра Шараневича і трета під проводом посла Романчука від руских "товариств наукових та гуманітарних" (таку назву надано через помилку спільній депутації товариств: Просвіта, Товариства им. Шевченка, Руске Товариство Педаґоґічне, Руска Бесїда, Народна Рада, Днїстер, Народна Торговля, Боян, Сокіл і Зоря).
П. Романчук промовив именем сеї депутації в той спосіб: "Ваше ц. і к. Апост. Величество! Рускі наукові і гуманітарні товариства у Львові, працюючі над двигненєм і самостійним розвоєм свого народу, спішать з сердечною радостію висказати Вашому Величеству свою найглубшу преданість і подяку за найвисшу ласку, Русинам на тих полях многократно, а недавно заснованєм і обсадженєм дальшої рускої катедри на тутешнім університетї, оказану. Рускій нарід Галичини, надїлений від Вашого В-ства найвисшими добрами духової свободи, людских та народних прав, заходить ся ревно коло видвигненя себе з тяжкого положеня матеріяльного і коло свого всесторонного розвою та скріпленя — на добро своє і в користь краю та держави. А коли єму, по вікових невзгодинах підупалому, в тій праци стає нераз трудно, він кріпить ся твердою надїєю на найласкавійшу опіку В—ого В—ства. То-ж рускій нарід кличе з глубини душі своєї: Нехай Бог хоронить, нехай благословить В—е В—ство!"
На промову пос. Романчука цїсар відповів:
"Випробована вірність Русинів знана менї від давна, і маю надїю, що ту вірність нарід рускій заховає і на будучність. Добро народу руского лежить менї рівно на серци, як добро других народів держави. Тїшусь, що панове трудитесь над духовим і матеріяльним добром народу свого і бажаю, щоби нарід рускій враз з другими народами австрійскими розвивав ся в австрійско-патріотичнім дусї. Я і на будуче буду печалитись добром народу руского і надїлю єго своєю опікою."
Відтак слїдувало представленє поодиноких членів депутації, а розмова з цїсасарем між иншим була така:
— До якого з представлених товариств належите? — спитав монарх пос. Романчука. — До всїх, а окрім того єсмь головою товариства "Народна Рада".
Посла Барвіньского яко представителя "Просвіти" і члена краєвої ради шкільної питав цїсар о число членів "Просвіти", похвалив дїяльність товариства, значного числом і видавшого богато книжок для духового двигненя народу руского; виразив радість, що пос. Барвіньскій бере участь в працях краєвої ради шкільної, і згадавши про сумну обставину, що в богато селах нема ще шкіл, одержав від пос. Барвіньского поясненє, що розвій шкільництва спинений головно недостатком учительских сил.
Пос. Савчака повитав монарх яко знакомого вже єму члена видїлу краєвого, а довідавшись, що д-р Савчак представляє заразом товариство "Бесїду руску", котра від 30 лїт удержує театр народний, розпитував монарх про долю сеї институції.
Відтак звернув ся цїсар до о. сов. Тороньского, яко предсїдателя Бурси св. Николая і товариства "Руслан", похвалив тенденцію тих товариств, що подає помічну руку бідним школярам руским, виразив радість свою, що число учеників рускої ґімназії єсть значне і заявив, що ґімназія руска в Перемишли буде відокремішнена і що лиш трудности убікаційні спинили єї віддїленє.
З сов. Бережницким розмовляв монарх про "Днїстер", питав про розвій єго і виразив радість, що се товариство за несповна два роки виставило над 30.000 поліс. Посїдаєте капітал? — спитав дальше цїсар. Маємо свої — відповів сов. Бережницкій, товариство наше оперте на взаїмности, а більші обєкти реасекурує.
З черги представив ся відтак пос. Вахнянин яко заступник товариства им. Шевченка. Товариство се — сказав пос. Вахнянин — завязалось в 1873 р., а перед двома роками перемінилось в товариство наукове. Оно згромадило в собі не лиш сили учені галицкі, але і з України і видає побіч инших творів письменности "Записки наукові" товариства. Русини мають повну надїю, що самі положать засновок до рускої академії наук на будуче, що цїсар з видимим вдоволенєм приняв до відомости, додавши з своєї сторони: "Так, так, хочете розвиватись."
Потім звернув ся монарх до дир. Харкевича яко представителя руского товариства педаґоґічного, питав про число членів і виразив вдоволенє, що більшість членів товариства становлять учителї.
На тім закінчилось представленє рускої депутації і цїсар попрощав дуже ласкаво явивших ся членів.
Депутація Народного Дому складала ся окрім проводиря о. Делькевича, з посла Кулачковского, адвоката д-ра Илевича і урядника асекураційного Волиньского. На промову д-ра Делькевича, висказуючу преданість цїсареви від институції, під котрої дім він положив підвалини, відповів цїсар запевненєм, що пересвідчений єсть о вірности і льояльности руского народа, згадав о тім, що за остатного свого приїзду був в Народнім Домі і довідував ся о будові церкви, на що заявив д-р Делькевич, що она за два роки буде готова. Потім розмовляв з поодинокими членами депутації.
Від Ставропигійского Института були, окрім проводиря д-ра Шараневича, совітник суду Голиньскій і емеритований професор Поляньскій. Цїсар поміж иншим згадав о "корректнім" веденю Института єго сеніором.
Дѣло
10.09.1894