Зливний дощ, якій падав майже цїлу ніч, устав над раном і над Львовом заяснїли ясні лучі сонця. На улицях проявляв ся величезний рух: по-при дорогу, куди мав цїсар їхати з двірця зелїзничого, уставлялись корпорації, школи і великі товпи цїкавих людей, на дворець же їхали повози з достойниками, шляхтою і депутаціями.
На перонї поуставляли ся по правій руцї депутації рад повітових, між котрими бачити можна було много священиків і селян, а по лївій компанія почетна 30-ого полку піхоти з музикою. На передї-же станули шість міністрів, достойники цивільні і войскові, шляхта і представителї праси (женщин не було).
О год. 11.11 віхав на перон двірскій поїзд. З цитаделї загреміло 101 вистрілів гарматних, а зібрані на перонї піднесли оклики: Най жиє! Vivаt! Многая лїта! Музика войскова заграла цїсарскій имн. В вікнї ваґону стояв цїсар і салютував. Легким кроком і живо зіступив цїсар з ваґону і пійшов зробити перегляд компанії войска. Відтак привитав ся з міністрами, промовив кілька слів до Залеского і кн. Сапіги, перейшов по-при депутації рад повітових і вернувши назад станув перед маршалком кн. Сангушком.
Маршалок кн. Сангушко повитав цїсаря з першу по польски, відтак по руски, тими словами:
Найяснїйшій Пане! В имени краю, в имени всїх без виїмки єго мешканцїв, маю честь зложити у Твоїх ніг вискази чувств непоколебимої вірности і привязаня для найдостойнїйшої Твоєї особи та для найвисшої династії.
Ми невисказано вдячні, що Ваша цїсарска милість зволив прибути, щоби відвидїти нашу виставу і даєш нам доказ Своєго вітцївского серця, хотячи бачити овочі нашої працї, хотячи приглянути ся лично поступам, які зробив край під Твоїм милостивими скиптром.
(По руски.) Обі народности заселяючі сей край, знаючи добре скілько завдячують Тобі найяснїйшій пане, Твоїй монаршій мудрости, справедливости і ласкавости, окружають Твоє имя найвисшою честію, любовію і вдячностію.
(По польски.) Тож і цїлий край лучить ся в однім чувстві в сїй хвили і витаючи свого монарха підносить оклик: Нехай Бог благословить нашого цїсаря і короля, нехай нам панує найдовші лїта! цїсар Франц Іосиф І. нехай живе! (Присутні піднесли трикратний оклик: Нехай живе! і Многая лїта!)
На се відповів цїсар по нїмецки ось так:
"Приймаю радо і з утїхою запевненє вірного підданьства, яке Ви що йно в имени цїлого населеня краю висказали. Я довідав ся вже від мого брата, що ваша вистава дає безперечний доказ, як вельми пожадано розвинули ся промисл і индустрія, тепер же я сам з повним вдоволенєм пересвідчу ся о поступі. Будьте певні, що моїм неутомимим змаганєм буде, як найбільше підпираю се згідливе соперництво обох народів заселяючих той край на тім мирнім поли".
По обох промовах розлягались грімкі оклики присутних. Цїсар в супроводї намістника вийшов з двірця, де ждали процесії за хоругвами, і всїв до повозу. При кінци доїзду зелїзничого, де виставлено тріюмфальну браму вижидав цїсаря презідент міста з радними.
Презідент міста Мохнацкій промовив тими словами:
"Наймилостивійшій Пане, Цїсарю і Королю наш! Щаслива то для нас і повна значіня хвиля, коли твоя стопа діткнула нашої землї і дала нагоду найвірнїйшій репрезентації міста Львова зложити у твоїх стіп, Найяснїйшій пане, належну почесть і запевненє незломної нашої вірности для найдостойнїйшої твоєї династії.
Прийми, Найяснїйшій Пане, нашу найвисшу з глубини сердець пливучу подяку за тілько ласк, котрі на нас сплили, з Твоєї руки, на пожиток нашого народу і на хвалу Твого повного слави имени. Прийми ключі того города яко знамя, що Ти здобув і підбив наші серця твоєю ласкою монаршою і безграничною любовію, Твоєю незрівнаною приклонностію для нашого народу. Щоби Господь, котрий скиптр держить над престолами, вислухав наших щоденних молитв і щоби зволив Ваше цїс. і кор. Величество ще довгі лїта заховати, стерегчи і хоронити. Найяснїйшій пан нехай живе!"
[Той оклик повторено тричи.]
Цїсар приймивши символічні срібні ключі, подані на оксамітній подушочцї, відповів:
"З вдоволенєм принимаю поклін і висказане запевненє преданности моєї вірної столицї краю Львова для мене і мого дому. Стараня міста о підпомаганє як власних так і краєвих интересів слїдив я з признанєм та увагою і мене певно утїшить при звиджуваню закладів, пересвідчити ся, що именно осягнено на поли шкільництва і відповідного приміщеня моєї армії. Будьте певні моєї найбільшої вдяки."
Шпарко покотились повози улицями: Городецкою, Третого мая, Ягайлоньскою, площами Марійскою і Бернардиньскою до намістництва. Повіз цїсаря випереджав повіз з презідентом Мохнацким. Публика, що стояла по боках улиць, підносила одушевлені оклики.
О год. 1-шій представлялись цїсареви: духовеньство, власти войскові і цивільні депутації шляхти, рад повітових і міст. Маршалок кн. Сангушко промовляв два рази: раз в имени депутації шляхти, другій раз в имени видїлу краєвого, депутацій рад повітових та міст. Ті промови подамо завтра.
О год. 4-ій виїхав цїсар на виставу. В павільонї промисловім зібрались дирекція вистави, численні достойники і шляхта, а для цїсаря устроєно престол.
Коли цїсар станув на естрадї під балдахином, промовив до него кн. Адам Сапіга до польски:
"Милостивий нам Цїсарю і Королю!
Першій раз відважую ся станути перед улюбленим нашим Монархом і представити єму овочі довшої працї краю около розвою і піднесеня биту єго морального, духового і матеріяльного.
Ти, милостивий нам цїсарю і королю, зволив правдиво вітцївским оком глянути на вірних Тобі підданих, позволив нам жити житєм для нас потрібним і конечним, і не перестаєш в високій своїй добротї і мудрости окружати опікою Твоєю монаршою честні працї і заходи сего краю. То й зі щирою вдячностію, енерґією і з жаром кинув ся край цїлий до працї, а нинї, в надїї, що не відмовиш єму слова заохоти, поручає Твоїй високій увазї сю виставу.
Приступаючи до дїла, знали ми то добре, Найяснїйшій Пане, що в многих ще напрямах богато нам випадає зробити. Знаємо і бачимо, як богато тяжких і трудних задач стоїть перед нами і в многих з них прийдесь нам ще прибігати до Твоєї доброти і опіки. Длятого то край, узнаючи, що в сїй хвили показуєсь потрібним обрахунок з собою самим через виставу, розумів дуже добре, що важною єї задачою єсть також доданє нам заохоти й відваги на будуще і не обмежив єї на виказанє результатів досихчасної працї і заходів. Ми сягнули в минувшість і щоби піднестись на дусї, виказали ми на виставі, чим були наші батьки і як почестне в исторії народу мусїли заняти становище.
Тож з правдивою радостію приходить ся менї, Найяснїйшій Пане, тут зазначити, що важність сеї вистави і моральне єї значінє так само поняли Поляки як і Русини. Від початку йдемо рука об руку і тій солідарности в праци честних і пошанованя гідних мужів братнього народу завдячуємо, що дїло так удало ся і що можемо з ним перед Тобою, милостивий наш Пане, виступити.
Найяснїйшій Пане! Щирі і глубокі чувства переповнюють серце наше, коли Тебе бачимо, коли дано нам показати Тобі працю нашу і здати справу з гадок наших і намірів. Зволи ласкаво кинути оком на сю виставу і позволь, щоб ми, складаючи у стіп Твоїх вирази привязаня і вдяки, кликнули: Найяснїйшій Пан, милостивий нам Цїсар і Король, найвисшій протектор нашої працї най жиє!"
Відтак промовив член видїлу краєвого д-р Савчак по руски:
"Ваше Величество! Наймилостивійшій Цїсарю і Королю!
Менї припало се велике щастє повитати в тій торжественній хвили Ваше Величество именем руского народу і руских народних товариств, а заразом зложити Тобі, Наймилостивійшій Монархо, заявленя вірности, преданности і необмеженого привязаня руского народу до Твоєї Найдостойнїйшої Особи і Твого цїсарского Дому.
В житю кождого народу є хвилї, в котрих треба застановити ся і зробити обрахунок над минувшим та вказати напрям будучої працї; в тій отже цїли і ми Русини беремо участь в тій краєвій виставі спільно з братним народом польским, замешкуючим з нами сей край коронний.
Осміляю ся про те поручити скромні плоди рускої працї культурної ласкавій увазї і опіцї Вашої Цїсарскої Милости.
Знаємо добре, що положили-смо доси саму лиш заснову роботи суспільно-культурної, але віримо кріпко, що Твоя батьківска ласкавість і могуча рука, Наймилостивійшій Пане, споможе нас у дальшій такій роботї над піднесенєм народу руского до належного єму становища побіч других народів в австрійскій державі, а за те вдячний нарід рускій вже нинї складає Вашому Величеству глубоку подяку і з повної груди кличе: Наш Найяснїйшій Цїсар Франц Іосиф І. най жиє! Многая лїта!"
Відповідь цїсаря подамо завтра.
[Дѣло, 07.09.1894]
Перед намістництвом вижидали цїсаря достойники войскові, між ними архикн. Леопольдї Сальватор, професори університету, урядники і великі товпи народу. Цїсар зробив перегляд почетної компанії, поговорив кілька слів з ґенераліцією і архикнязем та удав ся до апартаментів намістництва.
О годинї 1-шій зачала ся торжественна рецепція. Найперше приняв цїсар румуньского міністра справ заграничних, Ляговаріого, котрий прибув зложити привіт в имени румуньского короля. Відтак представились достойники двору і шляхта з маршалком краєвим на чолї.
В имени шляхти відозвав ся маршалок краєвий сими словами:
"Найяснїйшій Пане! Двірскі достойники і репрезентанти шляхти сего краю складають у стіп Вашого Ц. Величества чувства свого привязаня і вірности освяченої Особи дорогого монарха і найвисшої Династії. Давнїйше була та шляхта оружною силою народу і проливаючи свою кров за віру і вітчину, була заборолом христіяньскої цивілізації. Хоч нинї часи змінили ся, шляхта має ще рацію истнованя в суспільности, сли веде перед вірностію для Трону і засад, сли почутєм обовязку старає ся перевисшити инші верстви народу, сли дає приклад безмежної жертволюбности для суспільности, з котрою повинна бути тїсно звязана і в котрій має представляти гарні традиції минувшини. Отже она єсть звеном поміж давними а новійшими часами і спасенним реґулятором поступу. Такою шляхтою повинна бути і такою може бути, єсли собі бере за приклад Найд. Особу свого Цїсаря і Короля, котрий нехай жиє много лїт!"
ЦЇсар відповів на ту промову так:
"Сердечне повитанє ваше, запевненє вірности і льояльности приймаю з особливим вдоволенєм. Не першій раз бачу шляхту того краю, зібрану довкола моєї особи. Правдивою утїхою переймає мене звичай, котрий став ся вже традицією, що шляхта при всїх важнїйших нагодах, чи то тут, чи в столици держави, спішить, щоби довкола мене збирати ся. Покликуючись на свої обовязки і труд, дїлений посполу з цїлим народом, шляхта звикла ставати в першім рядї при розвязцї задач, припадаючих династії, державі і краєви а такій провід в даваню доброго приміру робить менї живе вдоволенє і скріпляє мене в пересвідченю, що престол найде завсїгди в шляхтї галицкій сильну підпору, та що на потвердженє перед хвилею заявлених чувств можу в кождій ситуації числити."
Відтак представились цїсареви: духовеньство з архіепископами Моравским, Сембратовичем і Исаковичем, корп. офіцирскій під проводом ґенерала-команданта кн. Віндішґреца та члени видїлу краєвого, відпоручники рад повітових і 30 міст під проводом маршалка.
В имени делєґацій промовив маршалок:
Найяснїйшій Пане: Галицкій видїл краєвий, делєґації всїх рад повітових краю і бурмістри 30 міст Галичини приходять до Вашого Цїсарского Величества, щоби зложити у стіп трону чувства вірнопідданости, висказати своє привязанє для Найдост. Особи В. Ц. Величества і Найвисшої Династії. Знаємо, що завдячуємо переважно Твоїй монаршій ласкавости сей устрій автономічний, котрий причинив ся до поступу в краю, до єго дозрілости і котрий зблизив так народности, як і верстви суспільні до себе. Тому то всї бажали Ваше Ц. Величество повитати, хоч мала частина доступає сего щастя. Отже й підносимо з одушевленєм оклик: "Цїсар Франц Іосиф най жиє!"
На се відповів цїсар:
"З живою радостію стаю по довшім часї знов між вами, в столици краю, о котрого вірній преданности до мене і мого дому я пересвідчений так само, як і ви всї панове можете бути пересвідчені, що розвиток і поступ того краю на всїх полях державного житя аж до пожаданої цїли єсть і буде предметом моєї безпереривної печаливости. З вдоволенєм висказую вам признанє за се, що в почутю обовязку і в кріпкій воли, в здорових засадах і в розумнім та розважнім поведеню виглядали і найшли средства до обильного в успіхи дальшого веденя начатого дїла. В непохитнім пересвідченю, що сему краєви лиш то в хосен може вийти і з призначенєм єго дасть погодити ся, що відповідає загальним интересам державним і положеню політичному монархії — найдете ви в кождій хвили не лиш властиву дорогу до дальшого поведеня, але також успокоєнє і вдоволенє совісти. Ви зложили доказ, що увзглядненє народних прикмет і пошанованє историчних традицій лиш ще скріпили звязь між державою а краєм. Тож спокійно гляджу в будучність, в котру і ви повинні глядїти з довірєм в мої повні прихильности наміри і в успішне підпомаганє зі сторони мого правительства."
З черги зачав представляти маршалок членів видїлу краєвого. Прийшовши на д-ра Савчака сказав маршалок: "Се член видїлу краєвого д-р Даміян Савчак, Русин". — Цїсар звертаючи ся до д-ра Савчака, сказав: "Es freut mich, dass die Ruthenen ihren Vertreter im Lаndesausschusse haben. Es ist ein braves Volk, auf welches ich mich verlassen kann." (Тїшить мене, що й Русини мають свого заступника в краєвім видїлї. Русини се гідний нарід, на котрий можу спустити ся.) Д-р Савчак віддав глубокій поклін на ті прихильні слова монарха, почім відповідав на питаня цїсаря, які справи полагоджує в своїм департаментї.
Опісля представили ся цїсареви: уряди, корпорації і товариства. Авдієнції скінчили ся перед 4-тою годиною і цїсар виїхав на виставу. Перед павільоном промисловим зібрала ся численна публика, а в павільонї принимали цїсаря члени дирекції вистави. Промови кн. Сапіги і д-ра Савчака подали ми вчера. На ті промови відповів цїсар:
"Переймає се мене щирою радостію, що можу відвідати сей край при нагодї, котра сполучила найлїпші сили всїх станів в змаганю, щоби зложити гарний і поучаючій доказ спосібности до дїланя і тридолюбивости. Серце моє зазнасть милого чувства, єсли буде слїдити поступи, які край зробив на найважнїйших полях працї цивілізаційної; з найгорячійшим интересом буду тїшити ся успіхами, які край доси вже добув. Коби сей край дорогою згідної і поважної працї взнїс ся на таку уровень духового і економічного розвитку, до котрої змагати і котру заняти має в повній мірі право, завдяки вродженим прикметам народного характеру. З чувством радости, яку викликує уживанє того, що вже осягнено, найже лучить ся також змаганє досягнути се, що пильностію і витревалостію може бути ще осягнене. Мої найлїпші желаня будуть завсїгди при кождім дальшім розвитку і кождім дальшім поступі на поли духових і економічних интересів."
По відповіди зачав цїсар оглядати павільон промисловий. До многих виставцїв заговорював цїсар, випитуючи ся про предмети ними виставлені. З павільону промислового перейшов цїсар до палати штук красних, а о 6-тій годинї відїхав до палати намістничої на обід.
О 7-ій годинї заяснїли вікна домів світлами. Львів илюмінував на честь цїсаря. Ратуш, волоска церков, каса щаднича, огород Оссолиньских були прекрасно освітлені лямпіонами, ґазом і елєктрикою. Рівночасно з илюмінацією відбуло ся перед палатою намістника відспіванє кантат і хоровід. До кантат стануло 400 осіб і відспівано найперше польску а відтак руску кантату. Композітори і діріґенти: Нєвядомскій і Вахнянин по відспіваню кантат явили ся перед цїсарем і вручили гарно оправлені тексти кантат. Цїсар висказав им повне признанє і похвалу. В хороводї з лямпіонами, синими і червоними взяло участь до 1000 осіб. Цїсар слухав кантату і придивляв ся хороводови на бальконї. Відтак переїхав цїсар головнїйшими улицями илюмінованими і по 9-тій годинї заїхав цїсар на равт до кн. Сапігів. В сальонах кн. Сапігів було зібраних до 500 людей. Цїсар забавив довшій час розмавляючи з достойниками і дамами.
Нинї в суботу вислухав цїсар тиху службу Божу в латиньскій катедрі а відтак звидїв четверту ґімназію, бараки артилєрії, дім инвалідів і о год. 11-тій приїхав до рускої семинарії духовної.
Цїлу улицю Коперника залягли великі товпи народу, а перед будинком семинарії уставилась процесія церкви св. Юра. В сїнях вижидали цїсаря митрополит і оба епископи, всї члени капітули львівскої, крилошане Чехович і Волошиньскій з Перемишля а Фацієвич, Литвинович і Тороньскій з Станиславова, капеляни войскові Куницкій і Литиньскій, декани львівскої епархії, міністер Мадейскій, рускі посли і многі знатні особи. Цїсар проводжений митрополитом і епископами удав ся коридором до салї музеальної в партері, котру прибрано цвітами і драперіями та де устроєно престол. Вздовж коридора уставилось священьство і витало монарха голосними: "Многая лїта! Слава!"
Коли цїсар станув перед престолом, Впреосв. митрополит промовив по нїмецки тими словами:
"Ваше ц. і к. Апостольске Величество!
Несказана радість наповняє наші серця, що ми нинї маємо то велике щастє, ту в тім духовнім закладї науковім, так важнім для церкви, держави і руского народу, вірнопіддано повитати Ваше ц. і к. Апостольске Величество.
Цїле столїтє вже минуло, як славні Попередники Вашого ц. і к. Ап. Величества для вихованя руского духовеньства заложили на тім місци семинарію духовну. З часом будинок семинарії постарів ся і не був уже так відповідним на свою цїль; через то і виховуванє молодих питомцїв було значно обтяжене. Тогдї Ваше ц. і к. Ап. Величество, дбалий по вітцївски про всї народности і стани великої австро-угорскої Монархії, в своїй великодушности і ласцї велїв побудувати сей будинок і заосмотрити у всї потреби.
Яка радість для нас, що нинї маємо нагоду, зложити Вашому ц. і к. Ап. Величеству вірнопіддану подяку за ту велику ласку. Проте звольте, Ваше ц. і к. Ап. Величество, ті вірнопіддані чувства нашої найщирійшої вдячности, які я в имени всего руского духовеньства, а й цїлого руского народу складаю, вселаскавійше приняти. Ми покладаємо собі за першій свій обовязок, щоби з того нового будинку виходили душпастирі з почутєм обовязку і вірности віддані душею і тїлом Вашому ц. і к. Ап. Величеству, Наймилостивійшій династії і державі Вашого Величества, а одушевлені для справдїшного добра руского народу, сильно пересвідчені о тім, що справдїшне добро нашого народу лежить тілько в сполученю зі св. рим.-кат. церквою і з державою Вашого ц. і к. Ап. Величества.
Руске духовеньство не залишить нїколи удержувати і розвивати таке почутє в народї, єму повіренім. А що кожде добро почутя йде з гори, то ми будемо молити Всевишнього, щоби задержав цїло і був охороною та покровом для Вашого ц. і к. Ап. Величества і Найвисшого дому пануючого.
З глубини вірнопідданих сердець кличемо нашою народною промовою: "Єго Величество наш Найяснїйшій Цїсар Франц Іосиф І. най жиє во многі лїта!"
На промову митрополита відповів цїсар:
"Ваш сердечний привіт принимаю з щирим вдоволенєм і з запевненєм, що менї добре відомі особливші стараня ваші, покладані для нагляду вихованя і повного почутя обовязку дїяльности руского духовеньства. Не сумнїваю ся, що у всестороннім интересї династії, держави і руского народу ваші змаганя увінчають ся бажаним успіхом, будьте пересвідчені, що в тих змаганях нїколи вам не хибне моєї помочи і мого правительства."
По обох промовах залунали оклики "многая лїта", а з надвору долїтали звуки имну цїсарского, граного музикою войсковою, і піснї хоральної "многая лїта". Цїсар підійшов до зібраного духовеньства. Розмавляв з митрополитом і епископами, відтак з деякими крилошанами, промовив по кілька слів до о. Кордуби, Залуцкого і Кобиляньского, обох капелянів войскових, о. Сарницкого і инших. Вийшовши з салї перейшов цїсар на подвірє. Тут розкрила ся гарна картина. Цїле подвірє виповнене публикою, поміж котрою були зручно повплїтані селяне в своїх гарних строях, зі всїх вікон будинку виглядають цїкаві головки жіноцтва, а посеред подвіря на естрадї і трибунї, прикрашеній зеленію стоїть о. Остап Нижанковскій з хором. Хор величавий, 200 осіб що найкрасших голосів з-поміж нашого духовеньства, а також і 12 співаків селяньского хору з Печенїжина. Коли цїсар станув на против естради, о. Нижанковскій дав знак і понеслись звуки кантати. Кантата оперта на народних мотивах і дуже ефектовно ужити хори і акомпаніямент музики войскової.
По відспіваню кантати підійшов цїсар в напрямі до естради і велїв попросити діріґента о. Нижанковского. З глубоким поклоном станув о. Нижанковскій перед цїсарем, а цїсар сказав: "Вельми гарно, пречудно! Ви самі скомпонували? — Так єсть, В. Величество, — відповів о. Нижанковскій. — Як довгій час підготовлялись хори? — Чотири днї. — Вельми дякую вам панове — сказав цїсар двічи звертаючись до співаків. — Кантата була вельми гарно відспівана. А чи ви й инструментували ту кантату? — Нї, се зробив капельмайстер Мазак з 55 полку піхоти. — Ще раз вам дякую — сказав цїсар звертаючись до відходу. Тогдї хор заспівав: "Во здравіє!" і цїсар пристанув, слухаючи і любуючи ся співом. По тім вийшов цїсар з будинку семинарії, проводжений духовеньством серед одушевлених окликів публики.
На тім закінчив цїсар передполудневі проїздки; пополудни поїде на виставу а вечером на равт до маршалка кн. Сапіги.
________
Про гостину цїсаря в Ряшеві, де, як звістно, задержав ся поїзд першій раз від Кракова, пишуть нам: Місто вистроїло ся на принятє Єгo Величества по можности величаво. Все сконцентрувало ся на двірци зелїзницї гарно прибранім. [Цїлу ніч, мимо дощу, ведено роботи.] Перед годиною 6-ою зійшли ся представителї всїх властей з п. намістником і старостою. Прибула й музика войскова та почетна компанія. Народу було доволї много, однак без потреби половину не допустили на дворець, хоч аж надто було місця. На передї стояло троха духовеньства латиньского з кс. деканом і парохом місцевим в капі з кропилом в руцї. Руских священиків було мабуть лише двох: о. Негребецкій з Залїся і другій від Добрехова. Цїсар легким кроком вискочив з поїзду, при звуках имну приняв рапорт від командуючого ґенерала Ґальґочого і переглянув почетну компанію в супроводї п. намістника. Намістник звернув увагу цїсаря на урядників, на раду повітову і на духовеньство. По хвили цїсар розпращав ся, салютуючи, і удав ся до ваґону. Поїзд рушив серед окликів публики, а цїсар через вікно довшій ще час здоровив нарід.
В дальшій дорозї на стаціях в Ланьцутї, Переворску і взагалї по-при зелїзничій шлях зібрало ся множество народу з процесіями і духовеньством а кінні бандерії проводили цїсаря майже цїлу дорогу. Поїзд не задержував ся аж в Ярославі, де уставили ся на двірци: почетна компанія з музикою, командант ґарнізону ґенерал-поручник Ґавп з корпусом офіцирским, ярославска повітова рада з презесом кн. Юрієм Чарторийским, о. крилошанин Хотинецкій і латиньскій канонік Олексиньскій з духовеньством обох обрядів та власти правительственні і автономічні. Цїсар перейшовши по-при почетну компанію поговорив кілька слів з кн. Чарторийским і по кількох мінутах відїхав. В Перемишли, де зібрали ся на двірци представителї всїх станів і урядів та величезне число публики почтив цїсар між иншими розмовою о. крил. Литиньского, під котрого проводом явила ся на двірци греко-кат. капітула і руске духовеньство. О 8½ годинї відїхав монарх з Перемишля, щоби задержати ся в послїдне перед Львовом на двірци в Городку. Тут приймив цїсар китицю від бар. Бруницкої і хлїб та сіль від депутації селян. Вздовж цїлої дороги витали цїсаря несчислимі товпи народу одушевленими окликами.
[Дѣло, 08.09.1894]
Цїсар, вернувши в суботу в полудне з духовної семинарії, зробив візиту: архикнязеви Леопольдови Сальваторови, де приняв снїданє, ґр. Марії Баденьовій, женї намістника, перемешкуючій тепер в палатї ґр. Стан. Баденього і женї головного коменданта княгинї Віндішґрецовій.
О год. 3-тій з полудня прибув цїсар на виставу. На боїщи ґімнастичнім придивляв ся дефілядї сторожей огневих, відтак заходив до павільонів: ловецкого, угорского, міністерства скарбу, нафтового, видїлу краєвого, шкільного і університетского, придивляючи ся поодиноким предметам виставовим та розмавляючи з особами, котрі давали поясненя. Під конець зайшов цїсар до панорами рацлавицкої і заявив своє признанє артистам-малярям Коссакови і Стицї за знамените викінченє панорами.
По обідї двірскім, по 9-тій годинї, приїхав цїсар на равт до кн. Сангушка в будинку соймовім. На сей равт розіслано по-над 3000 запросин а явило ся до 2000 осіб. Цїсар розмовляв з поодинокими особами, котрих представляв намістник, а відтак вийшов на балькон, щоби поглянути на илюмінацію єзуїтского огороду. Илюмінація огороду була величава, а крім того великій ефект світильний викликано освітленєм церкви св. Юрія рефлєктором елєктричним, поміщеним на даху будинку соймового. По год. 10-тій цїсар відїхав, шляхта завела танцї, а всї гостї пізно по півночи порозходились домів.
В доповненю нашого справозданя додамо ще отсі вісти: В ІV-тій ґімназії повитав цїсаря нїмецкою промовою ученик 8-мої кляси Рудницкій, син професора. Цїсар випитував ся професорів о науку нїмецкого язика, а катихита о. д-ра Вацика поспитав, чи в тій ґімназії суть також і Русини. — Перед будинком инвалідів витали цїсаря: управа заведеня, полковник Петріні, капелян Красовскій, надпоручник Тинєцкій і лїкар Мільота та 45 инвалідів під проводом капітана Трока: 7 калїк, 16 цїлком слїпих, 9 слїпих на одно око, 7 о одній нозї, 2 без ніг на кулях а 3 лиш з одною рукою.
_________
В недїлю рано, цїсар вислухавши тихої служби Божої в латиньскій катедрі, удав ся до школи народної им. Мицкевича. Цїсар придивляв ся з устроєної трибуни перед школою походови дїтей шкільних, котрі з музиками дефілювали перед цїсарем. Дївчата складали цїсареви китицї цвітів. По вписаню по польски свого имени в книзї памятній школи, відїхав цїсар до будинку каси щадничої. Оглянувши деякі салї удав ся цїсар на отворенє видїлу медичного.
Перед будинком медичним на ул. Пекарскій вижидали цїсаря власти університетскі, міністри, комітет будови института і многі достойники. Цїсаря введено до салї, де устроєний був престол. В сали уставились відпоручники університетів: краківского, віденьского (д-р Хробак і д-р Найсер), градского (д-р Борисикевич), черновецкого і львівскої політехніки. Крім того були присутні митрополит Сембратович, еп. Пелеш, арх. Исакович, еп. Солецкій, члени видїлу краєвого і ради міскої.
Цїсаря повитав ректор Цвикліньскій промовою, в котрій пригадавши заведенє язика польского до галицкого шкільництва, висказав подяку за се доповненє університету львівского і надїю, що нові адепти штуки лїкарскої будуть трудити ся над поправою відносин санітарних краю.
На сю промову відповів цїсар:
"Тїшить мене, що можу покласти завершини того будинку а тим самим отворити видїл медичний, котрого заснованє було від давна живим бажанєм краю і університету. Заявлений менї від вас висказ вдячности і льояльности приймаю з вдоволенєм і вижидаю з увіренєм, що сей університет, тепер вже повний, тим успішнїйше буде співдїлати в поступі наук та по всї часи буде змагати до виповненя своєї задачі для добра обох народів, глядаючих тут духового образованя".
По тих словах засїв цїсар до стола і підписав ся по латинї: Franciscus Josephus на актї фондаційнім. Сей акт єсть списаний по латинї на перґаминї. Відтак перейшов цїсар по будинку і вкінци станув на першій плятформі сходів, де мало відбутись торжество вмурованя акту фондаційного і каменя угольного. Під таблицею з написею: "Za miłościwego panowania najjaśniejszego cesarza i króla Franciszka Józefa I., wielkodusznego odnowiciela wydziału medycznego gmach ten wzniesiony został MDCCCXCIV" полишено отвір, в котрий вложено пушку склянну з актом фондаційним. По боках станули архітекти Левиньскій і Бравнсайс; оден держав на срібнім підносї срібну мису з вапном, а другій на золотім підносї кельню і молоток. Цїсар набравши вапна, кинув в отвір, а відтак коли отвір заложено цеглою, вдарив три рази молотком. При співі хору "Лютнї" і при звуках имну вийшов цїсар з будинку.
Продовженє торжества перенесено до авлї університету. Коли зібрали ся там професори, відпоручники університетів і молодїж університетска, подякував ректор Цвикліньскій зібраним за участь в торжестві. По ректорі промавляли поодинокі відпоручники: д-р Цоль в имени краківского університету, д-р Хробак (по нїмецки) і д-р Найсер (по польски) в имени віденьского університету, д-р Борисикевич в имени університету в Градци, д-р Гендль з Черновець, ґр. Стан. Тарновскій в имени львівскої політехніки, д-р Чижевич в имени товариства лїкарского, д-р Шпільман в имени школи ветеринарскои, академіки Пєрацкій (по польски) і Здерковскій (по руски) в имени молодежи.
Промова академіка Здерковского була така:
"Високодостойні Гостї! Минули безповоротно віки, коли народи бачили свій идеал в як найбільше загарбаних краях, почалась вправдї борба, однак не оружєм і силою фізичною, а словом і мислею. Одни народи змагають ся других перевисшити, але змаганя всїх звернулись на поле науки. Думка не знаюча пут мче ся що раз то вперед, добуваючи нові добутки. Почав ся бій про идеї, думки, но борба се не убійча — напротив оживляюча, бо стремленя всїх звернулись в одну сторону, а се — ущасливити людскість.
Найбільше заслуг в тім напрямі положили науки медичні. Люде всїх народів звернули свої стремлїня на одну цїль — се-б то здоровлє чоловіка. Здаєсь нїкому й в думку не прийде дорікати за се Нїмцеви, або Французови, або кому иншому з чужих народів, що чужинець а не єго земляк відкрив новий лїк, або в чім иншім причинив ся до розвою наук медичних. Правди ту не укривають, вказують єї в цїлій наготї, хоч як би она кому була немила. Дослїд науковий виключає побічні взгляди.
Се й причина, що стільки мріло, щоби покінчивши ґімназію, вступити на видїл медичний. Но що-ж — у Львові єго не було, тож много мусїло собі обрати права або фільософію. Тепер нїчо не стоїть на перешкодї, кождий після вподоби може собі вибрати званє.
Но по-за сим криє ся ще щось, що може не так дуже кидає ся в очи, но все таки не сходить на другій плян, а то — ми між своїми товаришами будемо мати таких, що занимають ся галузею науки, що так вперед посунула ся. Погляди наші кристилізувати муть ся, суд наш о окруженю буде всестороннїйшій.
Русини тїшать ся отворенєм медичного факультету — яко люде, для котрих не може се бути байдужно, що отворить ся можність набути науки. Братя наші Поляки побіч сего, ще й тим можуть тїшити ся, що вже мають два повні університети польскі, а такій нарід може з погідним чолом глядїти в будучність. Він може бути певний, що нїчо не потрафить єго висадити з занятого культурного становиска.
Нам Русинам не слїд того забути, що неоден десяток лїт мине, заки почуємо з катедри медичного факультету виклад в мові рускій. Нас довго томити-ме мара, що ми доти не можемо бути спокійні, доки не витворимо літератури, обіймаючої обсяг цїлої науки, до чого дорогу стелять університети.
Но ми сподїємо ся, що як наші товариші Поляки, так й Впов. п. професори схотять дружно відносити ся до нас, та що не схотять перед нами замкнути скарбницї наук, яку у себе витворили.
Ми певні, що прийде час, коли на факультетї медичнім будуть побіч польских і рускі виклади, та що ми спільно зможемо наш університет поставити на рівні з иншими світовими.
Я складаю сердечні желаня в руки Єго Маґніфіценції ректора на розвій нашого факультету медичного і сподїюсь, що Впов. п. професори схотять нам, поки що, заступити власних."
Д-р Пєнтак відчитав письма з желанями, а ректор Цвикліньскій ще раз подякував всїм участникам торжества. Всї зібрані удались до касина міского на пир.
По полудни о год. 3-тій оглянув цїсар бюра намістництва, відтак поїхав на міску стрільницю, а з-відтам на гору замкову, де відбулась переїздка повозами. В тім корсо взяло участь до 150 повозів. По обідї двірскім виїхав цїсар о год. 8-ій на виставу.
Площа вистави була илюмінована. Великі ефекти світильні викликано зручним освітленєм елєктричним, фонтаною світильною і рефлєкторами, кидаючими світло на копець унії, хоч сей послїдний ефект слабо удав ся. Цїсар придивляв ся илюмінації і слухав хору товариств співочих. Між иншим відспівано "Над прутом" Воробкевича і народні піснї польскі. Перед год. 9-тою відїхав цїсар до палати намістництва.
Нинї в понедїлок удав ся цїсар на ревії войскові на оболоня янівскі, а відтак удїляв авдієнцій. Про авдієнцію руских товариств народних подаємо на першім місци. По полудни має цїсар оглянути в часї побуту на виставі також павільон рускій.
[Дѣло, 10.09.1894]
В понедїлок о год. 11-тій зачали ся авдієнції. Про авдієнції руских товариств ми вже вчера подали, тепер же доповнимо их ще деякими вістями.
Сеніор Ставропигійского института д-р Шараневич промовив до цїсаря тими словами:
"В. цїс. і кор. Ап. В-во, Вселаскавійшій Монархо і Пане! Воодушевлені чистими австрійско-патріотичними чувствами, члени і старшина Ставропигійского института, котрий від трех столїтій гуманні і церковно-народні цїли руского народу неутомимо виповняють, осміляють ся всепочтеннїйше явитись перед ступенями престола В. цїс. і кор. Ап. В-а щоби в имени сего института всепідданїйше виразити свою вірнопідданість з заявленєм непохитної вірности і преданности для В. цїс. і кор. В—ва та Найвисшого пануючого Дому.
Яко народно-церковна институція, ми не бажаємо задушевно нїчого більше, як щоби наша спільна австрійска вітчина вічно процвитала в своїй старинній величавости з стало відновляючою ся силою і горячо молимо Всемогучого, най удержить, охоронить і благословить нашого великодушного цїсаря, освячену Особу В. цїс. і кор. В-ва."
Цїсар відповів: "Дякую вам за виявленє ваших чувств. Я вповнї пересвідчений о льояльно-патріотичнім настроєню института. Поведенє института вповнї корректне". Відтак розмавляв цїсар з поодинокими членами депутації.
В имени депутації Народного Дому промовив крил. д-р Іос. Делькевич так:
"В. цїс. і кор. Ап. Величество! Руске Товариство "Народний Дім" у Львові чує себе в високій степени щасливим, що може висказати В. В. найщирійші чувства найвірнїйшої преданности і найсердечнїйшої вдячности. Таж В. цїс. і кор. Ап. В. єсьте великодушним основателем сего для галицких Русинів в культурнім відношеню так важного товариства, бо В. В. вселаскавійшим даром прикликали се товариство в житє.
На дарованих вселаскавійше В. В-ом розвалинах взносить ся нинї рускій Народний Дім, центр народного житя галицких Русинів, а побіч него піднимають ся башти докінчуючої ся будови другої міскої церкви, де в недалекій будучности вірні серця галицких Русинів будуть приносити Господу свої молитви за великодушного жертвователя і славний пануючій Дім.
Имя найвисшого і найблагороднїйшого жертвователя глубоко вписане в серця всего руского народу. Висказуючи найсердечнїйше єще раз при нинїшній нагодї чувства невигаслої вдячности, складаємо у стіп В. В. завіренє о непохитній нашій вірности і преданности та просимо В. В. і на будуще зробити нас участниками найвисшої милости і любови.
Най збереже і охоронить Господь В. цїс. і кор. Ап. В. — во многі, многі лїта!"
Цїсар подякувавши за промову, розмовляв з членами депутації про справи Народного Дому і будуючої ся церкви.
З дальших авдієнцій замітна депутація татряньских гірняків під проводом д-ра Храмца, котра представила цїсареви своє покривдженье зі сторони кн. Гогенльоге і угорских властей. Цїсар поручив гірнякам бути терпеливими і виждати ореченя комісії, котра незабаром має зібрати ся. — Директора Сеферовича повідомив цїсар, що перед хвилею підиисав декрет, именуючій єго дїйстним радником двора. — Перед авдієнцією приняв цїсар приватно россійского консуля у Львові К. Пустошкина.
По полудни приїхав цїсар на виставу. Там оглядав павільони: дневникарскій, — огородничій фірми Волиньского і Качаньского, де п-а Марія Алексевичівна, донька священика з Зарудя, учениця VІІ-ої кляси і воспитаниця Василіянок вручила цїсареви китицю цвітів, — архикнязя Альбрехта, міскій, архітектури, Романа Потоцкого, галю машин і павільон технольоґічного музея. Відтак удав ся цїсар на боїще, де перепроваджувано виставові конї. За-для спізненої пори не заходив цїсар до руского павільону, де вижидали монарха численні гостї, лиш відїхав на обід двірскій. По обідї удав ся цїсар на равт до ґр. Семіньского-Левицкого.
Нинї рано оглядав цїсар новий будинок судовий, музей ґр. Дїдушицкого і отворив охоронку для жидівских дїтей на Янівскім. По полудни приѣде цїсар на виставу, де між иншим огляне і павільон рускій.
[Дѣло, 11.09.1894]
Ві второк зачав цїсар звиджуванє публичних заведень від нового будинку судового. У великій сали на першім поверсї вижидало цїсаря висші достойники судові а презідент Симонович повитав цїсаря промовою, в котрій подякував монархови за ласкаве відвіданє і запевнив о льояльности і преданности судейского стану. Цїсар подякував за промову, порозмовляв з деякими представленими достойниками, а відтак переглядаючи пляни нового будинку, випитував будівничого Шковрона о деякі подрібности.
З будинку судового поїхав цїсар на ул. Янівску, на торжество отвореня охоронки для сиріт жидівских. Цїсаря вижидали депутації жидівских громад віроисповідних з торами, много знатнїйших жидів у фраках і контушах польских та величезні товпи жидів-халатників. Цїсаря повитано кантатою, відспіваною співаками хору біжничого, відтак виголошено дві промови: рабін ортодоксів Шмелькес по гебрейски а рабін поступовцїв д-р Каро по польски і нїмецки. Цїсар подякував кількома словами і вписав своє имя до памятної книги. При співі имну цїсарского оглянув цїсар будинок і відїхав до музею им. Дїдушицких.
В музею Дїдушицких оглядав цїсар під проводом ґр. Володимира Дїдушицкого деякі цїннїйші предмети і вписав своє имя в памятній книзї.
О год. 2-ій приїхав цїсар на виставу і удав ся просто до віддїлу етноґрафічного. Цїсаря повитали члени дирекції вистави і господарі віддїлу етноґрафічного пп. Шухевич і Пшибиславскій. Цїсар зачав від церкви. При входї вижидав монарха митрополит з членами капітули. Проф. Шухевич зачав поясняти цїсареви поодинокі предмети виставлені, між иншим плащеницї, образ страшного суду, писані книги і т. п. Цїсар з занятєм придивляв ся і много разів висказав свое вдоволенє. Рівнож звернув цїсар увагу на ґазду Вошнюка з-під Косова, сторожа церковного, котрий характеристичним лицем і гарним одягом гуцульским добре відбиваєсь на тлї старинностей. З церкви перейшов цїсар до хати гуцульскої, де застав майстра Шкрибляка при роботї а жіноцтво при кужели. Цїсар придивляв ся цїкаво кафлевій печи і герцам леґиня на кони на обійстю. З хати гуцульскої ишов цїсар до шляхотского двірца. По дорозї замітив лїрника, що сидїв під хрестом і вигравав на лїрі; цїсар велїв адютантови дати кілька ґульденів лїрникови. По-при бідненьку хату надднїстряньску перейшов цїсар з дружиною не вступаючи до неї, лиш презідент міністрів кн. Віндішґрец заглянув до хати і розмовляв з селянами по чески. В шляхотскім дворі оглядав цїсар з зацїкавленєм віддїл всхідної Галичвни. В часї побуту цїсаря на віддїлї етноґрафічнім всї виясненя удїляв проф. Шухевич.
З віддїлу етноґрафічного перейшов цїсар до павільону робіт жіночих. Вздовж дороги уставились ученики хирівского института. Капеля студентска повитала цїсаря имном, а один ученик виголосив промову по нїмецки. Цїсар розмавляв з ректором института патром Чежовским і провінціялом єзуїтів патром Яцковским. З павільону робіт жіночих удав ся цїсар до павільону руских товариств.
В павільонї руских товариств вижидали цїсаря численні Русини. Крім Впреосв. митрополита з крилошанами Сїнгалевичем, Пюрком, Туркевичем і Білецким, були зі світских Русинів посли Романчук, Барвіньскій, Вахнянин, Підляшецкій, д-р Савчак, пп. Бережницкій, д-р Кость Левицкій, Нагірний, Дольницкій, Ничай, Бичай, оо. Стефанович, Дудкевич, Гузар, Навроцкій, виставцї предметів в павільонї: Володислав Федорович, Спожарскі отець і син, Павлишак, Ковальскій, Конопацкій, Пиндюк, Андрейчин — відтак панї в народних строях: Савчакова, Шухевичева, Федаківна, Ольга Барвіньска. При входї уставились дїти в народних строях з цвітами в кошичках, панни Орися і Одарка Шухевичівні та Олена Савчаківна з китицями цвітів, а крім того кілька селян і селянок. На ґалєрії уставились: хор питомцїв скріплений многими священиками і членами львівского Бояна, много пань і ученицї воспиталища Василіянок. Скоро цїсар вступив на поріг павільову, заспівав хор першу строфу имну, а відтак проф. Шухевич вказавши на зібраних словами: "Се представителї руских товариств" — попровадив цїсаря по павільонї. Цїсар задержував ся перед предметами виставочними, похваляючи майстрів, котрі давали поясненя. При виставі Народної Торговлї, коли п. Нагірний сказав, що институція має 9 філій і стоїть в звязи з 500 крамницями сїльскими, цїсар висказав ся з похвалами. Так само з признанєм відозвав ся монарх у віддїлї Просвіти, тов. им. Шевченка і товариства педаґоґічного. В віддїлї клюбу Русинок переглядав цїсар взори мережок, кажучи, що Русини мають цїнну орнаментику народну. Поклонившись паням війшов цїсар знов до центральної салї павільону. В тій хвили зачав хор співати "Многая лїта". Цїсар пристанув і з великою увагою та вдоволенєм прислухував ся співови а до окружаючих осіб висказував ся з похвалами. По відспіваню сказав цїсар: "Дякую, се було дуже гарне!" Цїсар відійшов при окликах: "Слава" і серед співу: Во здравіє і во спасеніє. Додати мусимо, що в часї проходу цїсаря по павільонї хор відспівав на трубки "Над Прутом". Також з вдоволенєм приняв цїсар овацію на вступі до павільону, коли то дїти кидали цвіти, а три панни вручили китицї цвітів і дякував кілька разів. — Цїсаря проводили до брами павільону проф. Шухевич і Впреосв. митрополит. В брамі подякував митрополит цїсареви, що зволив прибути до павільону, а крім того сказав, що Русини цїлу надїю свого розвою покладають на ласкавість монаршу. На се відповів цїсар: "Seien Sie vеrsiсhеrt, dass der Aufschwung der ruthenischen Nation mir sehr аm Herzen liegt". (Будьте певні, що розвиток руского народу менї вельми лежить на серце.)
З павільону руских товариств перейшов цїсар до павільонів: домен і лїсів, товмацкого, Зєлєневского, рільництва, санітарного і до мавзолею Матейка. Вкінци поступив ще раз до палати штук, де закупив: образ Фалата: "З моїх споминів мисливских" за 1500 зр., Крудовского "Мадонну" за 1000 зр. і Ріґера різбу: "Коперник" за 4000 зр. По год. 4-тій відїхав цїсар з площи вистави, а при відїздї заявив своє признанє кн. Сапізї і дир. Мархвицкому.
О год. 6½ відбув ся обід двірскій, на котрий між иншими були запрошені россійскій аташе войсковий полковник Воронин і консул Пустошкин. Вчера припадали уродини царя Александра III., тож в часї обіду внїс цїсар такій тоаст: Ich trinke auf das Wohl meines Freundes des Kaisers von Russland. Сей обѣд двірскій не відбув ся без одної демонстрації політичної. Між запрошеними на сей обід був також ґр. Мечислав Борковскій. Сей ґраф не приняв запросин, подавши на письмі причини сеї демонстрації. Як доносять ґазети — зложено вчера вечером в готели Жоржа, де мешкає ґр. Борковскій, кілька тисяч білєтів від Поляків львівских і замісцевих.
Відїзд цїсаря був назначений на год. 8 36 мінут. На перонї двірця уставились власти духовні, войскові і урядничі, а вздовж улиць численна публика. Доми на тих улицях, куди їхав цїсар, були илюміновані. На перонї вижидала цїсаря компанія почетна войска з музикою, три архіепископи з крилошанами і шляхта. Шляхти було тепер о много менше як при повитаню, рівнож не було вже депутацій рад повітових, а натомість була публика львівска.
Цїсар перейшов ся перед фронтом компанії при звуках имну, а відтак заявив своє признанє директорови поліції Кшачковскому за порядок і презідентови Мохнацкому за гарно устроєне принятє. Відтак з-поміж шляхти виступив маршалок кн. Сангушко і промовив:
"Найяснїйшій Пане, Наймилостивійшій Цїсаре і Королю! З тяжким серцем видять мешканцї того краю наближаючій ся конець тих гарних днїв, в часї котрих на кождім кроцї мали нагоду висказати свому монархови чувства, яки переповнюють их серця. Пращаючи В. цїс. і кор. В—ство, складаємо тобі Н. Пане запевненє, що ті спомини не вигаснуть нїколи в нашій памяти і що наші чувства остануть незмінені на завсїгди. Потїшаємо ся надїєю, що ті днї поновлять ся може в недуже далекій будучности. В тій хвили молимо Всевисного, щоби хоронив, благословив і удержував нашого улюбленого монарха. Н. Пан, Цїсар і Король Франц Іосиф І. най жиє!"
Цїсар відповів: "Дякую вам, мої панове, ще раз за ті многі докази любови і вірности, які ви заявили менї в послїдних днях. Се для мене поновний доказ, що ми розуміємо ся взаїмно і завсїгди на себе можемо числити. Я не кажу вам: пращайте, бо надїю ся, що я знов вскорі буду мати нагоду відвідати сей мій улюблений край."
Цїсар поговоривши з деякими достойниками, як н. пр. з маршалком і кн. Сапігою, котрі дякували за особисті відзначеня, та подавши руку на пращанє — всїв до поїзду при звуках имну цїсарского і окликів.
_________
В послїдних хвилях свого побуту у Львові відзначив цїсар кн. Сапігу, намістника ґр. Баденього і маршалка кн. Сангушка. Двом першим вислав цїсар відручні письма, а кн. Сангушка надїлив великою лентою ордеру Леопольда.
Цїсарскі письма відручні гласять так:
"Любий кн. Сапіго! Підчас кількократного звиджуваня вистави краєвої, котра довершила ся під вашим розважним і свідомим цїли напрямом, пересунув ся перед моїми очима на правдиву мою утїху здумляючій образ цивілізаційного поступу на всїх областях творчости, великого розвитку шкільництва і світлого розцвиту красних штук. Дїло, довершене згідним співдїланєм обох племен того краю, велить надїяти ся, що добробит економічний населеня що раз щасливійше буде розвивати ся. Коби ви і ті всї, що пожертвували свої сили до того предприємства, найшли в єго успіхах нагороду за труди і працю, за котрі отсим висказую мою подяку і моє повне признанє."
"Любий ґр. Бадені! З особлившим вдоволенєм я знов відвідав моє любе королївство Галичину і єго столицю. З мого кількократного побуту в тім краю я набрав миле пересвідченє, що находжу ся тут завсїгди і всюди посеред населеня, привязаного вірно до мене і мого дому. Рівнож і сим разом я одержав так численні і зворушуючі заяви тих продовжаючих ся чувств патріотичних, що годї менї відїхати не висказавши цїлому населеню моєї найщирійшої подяки за зготоване менї сердечне принятє. Поручаю вам подати се до загальної відомости."
Крім того удїлив цїсар 6400 зр. для львівских институцій добродїйних і для убогих, а то: по 400 зр. для заведеня і заосмотреня старцїв і для притулку брата Альберта; по 300 зр. для тов. св. Саломеї, ветеранів і христіяньскої охоронки дїтей, 200 зр. для жидівскої охоронки, а 500 зр. для кухнї людової і дому працї. Для бідних міста Львова лишилось 4.000 зр., котру то квоту зложила цїсарска канцелярія в презідії намістництва для роздїлу і увзглядненя, по заслузї, тих 900 просьб, які вручено цїсареви в часї побуту у Львові.
[Дѣло, 12.09.1894]
12.09.1894