Мистецтвознавиця Ірина Гах.
Із середини ХІХ ст. на теренах Галичини мистецтво класичного вітражу набирає нового потужного розвитку, і це передумовило появу сюжетних кольорових вікон у церковній архітектурі. До цього складного і надзвичайно цікавого процесу залучилися відомі художники та провідні майстерні-реалізатори, які досконало володіли не лише художніми, а й вкрай необхідними техніко-технологічними засобами творення складного, але неперевершеного у красі мистецтва вітражу.
Для архітектурних споруд того часу найбільше та найпродуктивніше працювали західноєвропейські вітражні майстерні, які першочергово спеціалізувалися на виготовленні та встановленні сакральних вікон: німецька фірма Meyer`sche Hofkunstanstalt з Мюнхена, австрійські Tirol Glasmalerei und Mosaikanstalt з Інсбрука та «Glasmalerei von Garl Geyling Erben» у Відні. Із початком ХХ ст. першість у реалізації вітражних проєктів перейняв Krakowski Zaklad Witrazow i Mozaiki S.G. Zelenski.
Німецька фірма Mayer`sche Hofkunstanstalt з Мюнхена розпочала свою діяльність 1827 року на базі королівської фабрики з виготовлення кольорового листового скла, яка на початку діяльності займалася відродженням листового скловиробництва та реставрацією старих середньовічних вікон. 1847 року Франц Мауер заснував фірму під назвою «Anstalt fuer christische Kunsterzeugnisse» (Заклад з виготовлення творів християнських мистецтв). За короткий час до Мауера приєднався його небіж – Франц Цеттлер. Із появою цього діяльного молодого чоловіка «Anstalt fuer christische Kunsterzeugnisse» отримав нову назву «Institut fuer kirchliche – bayerische Hofglasmalerei F. X.» (Церковно-будівельний інститут королівського вітражу) та нове цільове спрямування діяльності. Наскільки успішним було це підприємство, можемо судити з рецензії-заяви до цісарського двору, датованою 1873 р.:
“... у середньому 20–22 робітники, що працюють у склі, малярстві, а особливо – художники (йдеться про художників–проєктантів вітражів, – від авт.), які у своєму професіоналізмі працюють за двох”.
Ще одним підтвердженням фаховості роботи новоствореної фірми, яка займалася виготовленням класичних вітражів, були замовлення, що надходили з Англії, Франції, Індії, Австралії, Північної Америки. Замовлень у фірмі Муера було настільки багато, що працівники фізично не встигали виконувати їх усі, і власники вимушено відкривали мережу філіалів спочатку у Лондоні, пізніше в Дубліні та Нью–Йорку.
Розквіт мюнхенської Mauer`sche Hofkunstanstalt припадає на останні десятиліття ХІХ ст. Професійні кадри фірми (це стосувалося не лише художників-проєктантів, але й технічного персоналу) навчались у відомих мистецьких навчальних закладах Німеччини, тому і якість продукції була високою. Поряд з вітражними роботами, фірма спеціалізувалась на роботах у техніці мозаїки. В 1890-х роках Mauer`sche Hofkunstanstalt успішно реалізовувала в матеріалі кольорові сюжетні вікна у костелах і церквах США, Канади, Азії, Австралії і, звичайно, Європи.
Після смерті Франца Мауера 1926 року організація перейшла у спадок його синам Антону Мауеру (1886–1987), Карлу Мауеру (1889–1971) та Альберту Мауеру (1894–1987), які успішно продовжили справу батька.
Найдавнішу вітражну пам’ятку, яка збереглася до наших часів у маленькому проході між Вервичною каплицею та приміщенням костелу оо. Домініканів у Львові, на замовлення гр. Дідушицької в матеріалі виготовила фірма Mauer`sche Hofkunstanstalt у 1884 році.
Вітраж костелу оо. Домініканів у Львові. 1884 р.
Наприкінці ХІХ ст. роботи мюнхенської фірми Mauer`sche Hofkunstanstalt мали великий вплив на формування віражної культури в Галичині. Майстри фірми реалізували в матеріалі доволі велику кількість вітражів для відомих архітектурних споруд: кафедрального костелу Св. Варфоломія у Дрогобичі, для єзуїтського костелу в Чернівцях, костелу сс. Францисканок у Львові та ін.
Фрагмент вітражу кафедрального костелу у Дрогобичі
Чи не найбільшим збереженим до сьогодні у первісному вигляді та реалізованим в матеріалі німецькою фірмою Mayer`ische Hofkunstanstalt є комплекс кольорових вікон Львівського кафедрального костелу. Роботу над оновленням вікон розпочали у червні 1892 року, коли Кафедральна рада вирішила оновити інтер’єр храму і першочергово – встановити нові вітражі.
У лютому 1893 року реставраційному комітетові представили конкурсні роботи відомих художників: Я. Матейка, Т. Попеля, Ю. Мехоффера, Т. Аксентовича, С. Виспянського та ін. Перед Кафедральною радою стояв складний вибір реалізатора проєктів кольорових вікон: крім фірми Mayer`sche Hofkunstanstalt, до виконання вітражів зголосились ще кілька майстерень, між якими й доволі відомі австрійські Tirol Glasmalerei und Mosaikanstalt та «Glasmalerei von Garl Geyling Erben». Кафедральна рада прийняла усі пропозиції до співпраці, враховуючи найперше їх високий професіоналізм та майстерність, а також попередньо обговоривши та узгодивши усі фінансові питання. Всі роботи зі встановлення нових вітражів у інтер’єрі костелу оплачували заможні родини Львова та багаті організації (Галицька ощадна каса, Рада міста тощо), тому домовленості щодо помірності оплати були надзвичайно важливими.
Ян Матейко. Фрагмент вітражу Львівського кафедрального костелу.
До 1898 року всі вітражі Львівського кафедрального костелу реалізували у матеріалі. Висока конкуренція західноєвропейських вітражних фірм за першість у цій роботі з проєктами відомих художників до храмових споруд Галичини та Буковини в кінці ХIХ ст. була закономірним явищем, адже у майстерності виготовлення готової продукції «змагалися» потужні та високопрофесійні майстерні.
Юліан Макарєвич. Фрагмент вітражу Львівського кафедрального костелу.
Так, австрійська фірма Tirol Glasmalerei und Mosaikanstalt (Тірольська фірма вітражів та мозаїки) плідно співпрацювала з львівськими художниками, збільшуючи таким чином кількість замовлень на виготовлення та встановлення вітражів власного виробництва у костелах Галичини.
Знаний львівський архітектор, професор "Львівської політехніки" Юліян Захаревич був активно залучений до реставраційних та будівельних робіт, які проводили наприкінці ХІХ ст. у Львові, та активно займався проєктуванням вітражів. Однією з його робіт у 1888–1892 роках була реставрація костелу Марії Сніжної та проєкти нових вітражних вікон.
За архівними документами від 25 листопада 1889 року, фірмі Tirol Glasmalerei und Mosaikanstalt з Інсбруку Захаревич замовиво три вітражні вікна: орнаментальну розетку у вигляді круглої композиції діаметром 1,05 м та два парні зображення святих: Я. Казимира та С. Костки (1,44×3,34 м), святих Ядвіги та Соломії (1,45×3,23 м). Вікна були проєктовані для пресбітерію костелу, роботи частково фінансувала Рада Львова та Станіслав Корчинський.
Юліан Захаревич. Фрагмент вітражу церкви Марії Сніжної
Архівний документ фірмі Tirol Glasmalerei und Mosaikanstalt демонструє, в який спосіб відбувалася співпраця між проєктантом та фірмою-виконавцем і які узгодженості обговорювали художник-проєктант та фірма-виконавець щодо «бачення» готової продукції.
1) вікна повинні мати невеликі отвори (у вигляді кватирок), для зручності зовнішнього миття;
2) в колористичному вирішенні вікон обов’язкова присутність синіх та золотих кольорів;
3) через те, що віконні отвори знаходяться на одному рівні зі стінописом, який вже був виконаний до замовлення на кольорові вікна, зображення фігур на вітражах не повинні “заважати” сприйняттю фрескового живопису, не “тиснути” на нього і не “бути завеликим”;
4) зображення образів святих мають бути більш «модернізованими» та «стилізованими»;
5) всі написи повинні бути польською мовою.
Юліан Захаревич. Фрагмент вітражу церкви Марії Сніжної
Кінцева робота майстерні у вигляді якісно виготовлених вітражів, які були встановлені у збільшені після реставрації, вікна церкви Марії Сніжної високо оцінив Ю. Захаревич. Мабуть, тому у 1889 р. він запропонував власникам фірми попередні ескізи вітражів до будинку Галицької ощадної каси, що також на високому художньо-технологічному рівні були виконані фірмою Tirol Glasmalerei und Mosaikanstalt.
Вітражі Sparkasse (Галицької ощадної каси) Львів.
Tirol Glasmalerei тривалий час була однією з найбільших реалізаторів вітражних робіт в архітектурних спорудах західних областей України останніх десятиліть ХIХ ст. Вона була створена 1861 року, у часи, коли в Європі відроджувалося та особливо інтенсивно популяризувалося давнє вітражне мистецтво. 1876–1877 рр. Tirol Glasmalerei und Mosaikanstalt мала назву Kathedralglashutte (церковні гутні скла), що вповні відповідало її діяльності, бо фірма на початках спеціалізувалася лише у проведенні реставраційних робіт сакральних споруд, хоча мала замовлення і у напрямку творення вітражів до адміністративних та житлових споруд. З часом продуктивність фірми суттєво розширилася та модернізувалася і за короткий час успішно проводила реставрацію старих кольорових вікон, онолювала живопис на склі та виготовляла мозаїку. З часом фірма працювала в напрямі творення модерних вітражів на бетонній основі. Протягом 1877–1881 рр. фірма виконала рекордну кількість замовлень – 1499 храмових вітражних вікон.
Найбільшого розквіту майстерня набула у 1890–1899 рр. Саме тоді вона була однією з найбільших та наймогутніших у Західній Європі: її продукцію експортували до Італії, Швейцарії, Німеччини та інших країн Європи. Кілька великих замовлень майстри виконали для культових споруд Америки.
Наприкінці ХIХ ст. діяльність фірми поширилася на Галичину і Буковину, яка на той час територіально належить Австро-Угорщині. Отже, закономірним є той факт, що велика кількість робіт для культових споруд у тому часі замовлялася саме в Інсбруку. Вітражна продукція Tirol Glasmalerei und Mosaikanstalt була настільки якісною та доступною, що з часом великі замовлення надходили із «віддалених» міст України: Одеси та Миколаєва.
Фердинанд Лауфберг. Фрагмент вітражу Кафедрального костелу у Львові.
Протягом останніх двадцяти років ХІХ ст. тільки для Львова, окрім згаданих у церкві Марії Сніжної, Tirol Glasmalerei виконала низку великих вагомих вітражних робіт: Sparkasse (тепер Музей етнографії та художніх промислів), Sakramentskapelle (костел Сакраменток), Gruftkapelle, Friedhofskapelle (можливо, каплиці на Личаківському кладовищі), Jesuiten (косте або каплиця єзуїтів), Seminar 1894 (можливо, йдеться про приміщення чи каплицю католицької семінарії у Львові), ruht. Kathedrale 1896 (мозаїка на фасаді Російської православної церкви) а також Staatsbahnen 1903 (залізничний вокзал).
Інтер'єр Костелу єзуїтів у Львові з вітражами
Маємо дані, що австрійська фірма реалізувала в матеріалі вітражі за проєктами українського художника А. Пелеховського для церкви Преображення Господнього у Львові. 1896 року, в період розквіту Tirol Glasmalerei und Mosaikanstalt, у новозбудованому храмі розпочали встановлення великого вітражного комплексу: з південного боку інтер`єру вікна із зображенням св. Володимира та Ольги, з північного – Кирила та Мефодія; над хорами – благословляючого Христа Спасителя.
У травні 1898 року дороблено ще шість фігуративних вітражів у бічних навах церкви, три з південного і три з північного боків: Юрієм, Варварою, Антонієм і Теодозієм Печерським, Дмитрієм, Параскевою, Борисом і Глібом. Усі вітражі церкви Преображення Господнього, проєктовані Антоном Пелеховським, в матеріалі виконані австрійської фірмою Tirol Glasmalerei und Mosaikanstalt повністю втрачені.
Засновником менш залученої до активної праці вітражної фірми з Відня – «Glasmalerei von Garl Geyling Erben» (вітражі Карла Ґаулінга) був Рудольф Ґаулінг – син відомого австрійського живописця Франца Ґаулінга, який працював в історичному і релігійному напрямах. Рудольф Ґаулінг закінчив Віденську академію мистецтв і після смерті свого дядька Карла перебрав на себе управляння вітражним закладом, яким до смерті керував його родич. «Glasmalerei von Garl Geyling Erben» була однією з перших вітражних фірм, які працювали у напрямі класичного вітражу. У 1880-х рр. має багато замовлень, займається відродженням та реставрацією вітражів у давніх костелах Австрії, виконує роботи і в Центральній Європі, зокрема в Галичині: вітражі цієї фірми знаходяться в Кафедральному костелі та костелі оо. Реформатів у Львові.
Реклама фірми Ґаулінга
Європейські вітражні фірми заклали підвалини розвитку мистецтва творення кольорових сюжетних вікон у храмових (і не тільки) спорудах західних земель України. Високий художній та технологічний рівень вітражів, які встановлювали у тутешніх храмах, мав продуктивно-якісний вплив на появу цього виду образотворчості в церковній архітектурі початку ХХ ст.
Перебіг історичних подій, взаємовпливи різних культур та обрядів призвели не лише до відродження вітражу в архітектурі західної християнської традиції наприкінці ХІХ ст., але й до появи класичного фігуративного вітражу в греко-католицьких храмах. Вітраж відродився та оновився в образно-художньому трактуванні, він модернізувався технологічно, набрав активної домінанти в інтер’єрах, звернув на себе увагу дослідників, реставраторів, художників. Це був потужний «вітражний прорив» у монументальну образотворчість перших десятиліть ХХ ст.
08.09.2019