(Поклін від УСС).
Знова покрилися Укр. Січові Стрільці жалобою. Не раз і не два приходилося те їм, а одна жалоба більша від другої. Тепер прийшла одна з найбільших:
Полковник Дмитро Вітовський вже не жиє!
І заплакали всі, що знали його.
І старшини і стрільці.
Не довелося Йому зложити костей на Рідній Землі. Далеко-далеко від нас, у чужому краю згинув за Рідний Край. Згинув, як пристало лицареві, не на мягкій постелі, а на твердій землі.
Батьку! Старий Друже Наш! Не вжеж не почуємо більше Твого пламенного слова перед наших рядів?! Не вжеж Ти на віки кинув друзів своїх вірних, що ділили з Тобою долю і недолю воєнних днів?! Кинув Товариство, що пішло пять років тому добровільно на бурлацтво і труди, на рани і смерть?!
Так! Се тверда дійсність! Ти пішов там, де стільки вже наших друзів пішло. Половина Твоєї сотні, яку Ти водив на проваллях Безкида, чекає там на Тебе!
Як Ти колись писав у "Збірці", тепер зроби так! Скаже сурмачеви затрубіти на трівогу. Нехай злітаються упавші Усусуси на збірку. І розкриються на всій Соборній Україні знані і незнані могили і стануть на Маківці на Твій приказ покервавлені герої. Уставить Тобі Черник*) їх у стрійний ряд і здасть звіт.
А Ти розскажи їм, що ми не схилили вниз прапори, не відступили від ідеї, за яку разом пішли до бою. Скажи Ти їм, що над попелищами руїни, над горами трупів встає сонце свободи. Скажи Ти їм про Галицьку Мученицю і про галицьких вигнанців, які золотоверхий Київ добувають.
Скажи Ти їм про все і розпусти на заслужений спочинок. І Сам спочинь до часу, аж ми прийдемо там усі і зробимо загальну збірку.
Не журися, Батьку, що гріб Твій на чужині буде забутий нами.
Як тільки втишиться світова буря, возьмемо ми Твої Тлінні Останки у Рідний Край. І зложимо їх у рідній сторононцї Твоїй, де Ти учився так Народ любити.
І могилу насиплемо високу при дорозі і квітами вберемо і вишиємо барвінком і рутою змережаємо довкола. Поставимо на гріб високий хрест з берези, як се вже є звичаєм у Стрільців. А на хресті напишемо Тобі:
"За волю і самостійність України згинув Дмитро Вітовський, полковник УСС".
Щоб кождий, хто чи йде чи їде, знав, хто Ти був і защо Ти боровся!
Роман Купчинський, поручник УСС.
*) Сотник Січових скорострілів Черник, оден з найкращих старшин упав в бою між Васильковом і Мотовилівкою в наступі на Київ — Ред.
[Стрілець, 28.08.1919]
28.08.1919