Галицька культура – це базарна культура. Адже базар – місце поширення влади галицького тріумвірату. Місце виголошення його найновіших директив та постанов. Локація постання мод та трендів, ознайомлення з ними населення та подальше їхнє поширення, нерідко в цілком спотвореній формі. Бо «базар» – це не лише ринок, а й (роз)мова.
Базар – це спосіб говорити зі світом. Метод комунікації маленьких локацій. Місце появи й поширення пліток та чуток. Точка пересікання доль та інтересів. Ринок – це зв'язок, пуповина, котра все ще єднає бурґ зі всім світом. Із малим світом країни Заробітки та великим космосом сусідніх сіл. Об’єднує їх, притрушує трохи китайським непотребом, польськими приправами та місцевим доробком корпорації «Пансамсклєпав», й відпускає у світ «абись здорові зносили».
Галицький базар – се форма любові. Спосіб висловити власну думку, але не пусте пашталакання про політику, а завуальовану, як і має робитися в сім краю: через куплені теплі речі чи солодощі на останні гроші з зарплати, хай навіть до того додане: «бодайбититимподавилося».
Бо галицький базар – це відчуття дитинства. Ти дитина чи молода кобіта, заки продавці скидають тобі пару гривень «на морозиво». Галицьке дитинство настояне взимку на шматку картону, поки приміряються джинси, а мама захищає своєю спиною від потенційних поглядів прохожих зівак. Базар – се місце здійснення дитячих бажань та здобуття травм.
Це прекрасний простір для антропологічних досліджень. Топос, де можна сповна заглибитися в живу атмосферу галицького всесвіту, по ній можна відчитати слабкости й сили місцевого люду. Бо, як і належить в супергеройських сагах, місце сили виявляється й найболючішою точкою.
Базарність галицької культури визначає провідні її риси, в основі котрих лежить парадокс. Суть його полягає у тім, що все тут сприймається як можливість спродати та щось за те вторгувати. Все, окрім самої культури, бо вона наче не може бути товаром. Вона повинна бути вищою за все (навіть за духовне), провідною зорею, котрою не гоже торгувати, а тому забездурною. Власне, що духовніше галичанин себе ставить, то сильніше незгідний за культуру платити. Натомість лише одиниці обурюються тарифам церковним, бо сумнівів в тім, що «священик має за щось жити», ні в кого немає. Як і нема навіть самої думки про те, за що мають жити ті самі люди культури, котрі при тім повинні догоджати специфічним галицьким вподобанням.
Через цю піднесеність культури для багатьох міщан вона асоціюється лише з чимось, здебільшого церковним або зведеним до сакрального образом, як-от: Тараса Шевченка, Івана Франка чи Лесі Українки. Натомість усе приземлене, наприклад, будинки-пам'ятки, лекції про інші народи, що мешкали в цім ж просторі, залишаються осторонь уваги, сприймаються за щось неважливе чи навіть вороже, що можна руйнувати, якщо з того не годен щось вторгувати. Тому базарна культура сама себе ізсередини підточує.
Галицька культура схожа на Венецію. Її підвалини залиті морем забуття про спільне й непросте минуле народів, що тут мешкали. Що більше зникає пам'ять про поляків й гебреїв краю, то сильніше вода розмиває фундамент й нижні поверхи тієї старої культури.
Але коли копати глибше, то по закапелках Галичини ще можна надибати старі дрібні бурґи-базари, що по закутках та задвірках бережуть свою ринкову пам'ять, мов сокровенну таємницю. Малі міста Галичини досі залишаються базарами. І якщо серед частини маломіської молоді модно тинятися місцевими секондами та торговицею в пошуку одягу, то інша частина, котра цього начебто цурається й радіє, що вдалося вийти за рамки зодягання на ринку, сама створює базари онлайн. По гештеґу з назвою першого-ліпшого галицького бурґу в інстаґрамі більшість пропозиції буде з продажу товарів та послуг. З торгівлі вікнами й пляцками, автодеталями та голосами на виборах, нігтями та металобрухтом. Ті ж, хто не має нічого на продаж, але дуже хоче спродатися, ідуть в Хруні, торгуючи власними принципами та безпринципністю. Все, як сто років тому – торгівля собою – власними вміннями та силами на експорт.
Століття минають, а базари досі рятують галицькі сім’ї. Від втечі, себе й довколишньої дійсности. Здоровізносіть.
25.07.2019