«Роздуми про ХХ століття» – остання прижиттєва книга Джадта. Вона вперше вийшла друком у 2012 році. Тоні Джадт помер від ускладнень бічного аміотрофічного склерозу у 2010-му. Це невиліковна хвороба, яка прогресивно уражає моторну систему. Тобто поступово тіло паралізує і людина не може поворухнути навіть пальцем, при цьому мозок працює ідеально. В такому стані в останні 8 місяців життя Тоні Джадт встиг «наговорити» книгу на диктофон, а його друг і співрозмовник Тімоті Снайдер взяв на себе відповідальність її оформити та видати.
Нещодавно у Львові відбулася презентація українського перекладу книги розмов Тімоті Снайдера з Тоні Джадтом «Роздуми про ХХ століття», участь в якій взяли український філософ, письменник, журналіст Володимир Єрмоленко та російський політичний філософ, керівник Академічного центру Бориса Нємцова у Празі (Чехія) Олександр Морозов.
Володимир Єрмоленко:
В одному з інтерв'ю в останні роки життя Джадт сказав: «Різниця між мною та вами полягає в тому, що ви знаєте, що буде з вами за 5 днів, та не знаєте, що вас чекає за 5 років. Я натомість чітко знаю, що буде зі мною за 5 років – я помру, але поняття не маю, що буде за 5 днів». Хвороба прогресувала настільки швидко, що й справді важко було передбачити, чи за кілька днів ти ще будеш рухатися. Ця історія є певною метафорою того, яким істориком був Тоні Джадт та як він наприкінці життя зумів кардинально інакше поглянути на свій досвід та сприйняття світу.
Ця книга є обов’язковою до прочитання для тих, хто цікавиться історією ХХ століття. Джадт – не доктринер, він інтелектуальний та політичний нонконформіст. Це людина, яку не можна замкнути в жодну ідеологічну схему. Він інтелектуально незручний, та навіть небезпечний для всіх: починаючи від соціалістів та закінчуючи правими. Тоні Джадт ніби є лібералом, але водночас він ставить під сумнів саму ідею неолібералізму. Він деконструює думку про те, що все визначається економікою, а шлях до демократії лежить тільки через ринок. Як історик, він показує, що будь-яка ситуація має набагато більше нюансів, ніж нам здається.
В іншій своїй не менш важливій книзі «Postwar: A History of Europe Since 1945» Джадт розглядає події поза межами традиційного сприйняття. Він не розповідає про Європу другої половини ХХ століття в дискурсі елітарної історії. В Європі Джадта інтелектуали народжуються з руху опору та створюють модель, яку ми зараз знаємо як державу добробуту.
Джадт акцентує увагу на соціально-економічних причинах тоталітаризму в ХХ столітті. Він зауважує цікавий факт: молоді сили, які зазвичай прийнято вважати прогресивнішими, творять тоталітарну та фашистську Європу. Натомість люди, які народилися у ХІХ столітті, раптом стають лідерами повоєнної Європи. В його розумінні, нацистам та фашистам вдалося прийти до влади не тільки тому, що вони були збочені та ультраправі, а й тому що неолібералізм початку ХХ століття породив нерівність, а молоді люди почали шукати порятунку у різних ідеологіях.
Зараз ми повертаємося до небезпеки, коли дедалі більше людей стають бідними, а 1% населення володіє 95% багатств. Хоча Джадт був проти таких прямолінійних історичних паралелей, не можна заперечувати, що ми ніби повертаємося до тих самих питань пошуку ідентичності та рівності.
Олександр Морозов:
Джадт піддає сумніву старих та авторитетних інтелектуалів, коли вони вже не здатні пояснювати проблеми за допомогою застарілих понять. На його думку, публічний інтелектуал легко потрапляє у зону власного міфу та стає заручником розуму. Джадт іронічно розповідає, як французькі інтелектуали повоєнного періоду намагаються приховати свою невдалу участь у протистоянні нацизму. Він доводить, що ми не можемо спокійно пристати на будь-яку доктрину, тому що жодна найпереконливіша філософська концепція не є універсальною.
Так само Джадт працює з поняттям Європи. Нам може здаватися, що Європейський континент вже давно сформувався як цілісний концепт. Проте, коли читаєш Джадта, розумієш, що ми досі є частиною процесу творення Європи. Таким чином він формує для східноєвропейських країн, зокрема й для України, новий простір. Він вписує українські події в європейський контекст навіть там, де не згадує про них безпосередньо.
Володимир Єрмоленко:
Тоні Джадт є одним із тих американських істориків, які починають відкривати Східну Європу для світу. Такі культові імена для сьогодення, як Вацлав Гавел, Мілан Кундера чи Єжи Ґедройць, колись не мали жодних згадок в західній культурі. Завдяки Джадту ми можемо менше скаржитись, що на Заході не здатні нас зрозуміти та говорити з нами спільною мовою.
Джадт знімає зі східноєвропейських інтелектуалів комплекс меншовартості. Історик показує, що вони жили в набагато ризикованішому суспільстві з реальними загрозами. Інакше кажучи, вони мали менше часу читати книжки, ніж професори Сорбонни чи Стенфорду, але натомість мали досвід справжньої боротьби. І саме це створювало їхню силу. В цьому є важливий посил і для українців.
Олександр Морозов:
Без розуміння роздумів Джадта щодо політики пам’яті нам буде важко впоратись із побудовою власної. Він розглядає політику пам’яті поза контекстом німецького сприйняття та показує, що меморіалізація є збитковою. А навіть там, де ми готові публічно говорити про свою вину, завжди є розбіжності з реальними подіями.
Володимир Єрмоленко:
Джадт вважав, що пам’ять – це завжди інтерпретація минулого. Суспільство не буде здоровим, якщо в його пам’яті не буде історії, але вона, зі свого боку, є жорсткою в ставленні до пам’яті. Суспільство пам’ятає лише те, що хоче, а не те, що відбулось насправді.
Хоча у книжці йдеться саме про події ХХ століття, під лінзою Джадта можна розглядати й ХХІ століття. Наприклад, боротьба з доктринерством нікуди не зникає і в наші часи. В епоху кризи ідеологій, коли політики та партії перестають вірити в політичні доктрини, з'являється багато журналістів та блогерів, які називають себе ліволіберальними чи державницькими. Відповідно, цей фрейм від початку задає тон розуміння тих чи інших подій. У цьому криється велика небезпека.
Водночас «Роздуми про ХХ століття», так само, як і «Чорну землю» Тімоті Снайдера, можна вважати книгою-застереженням. Джадт констатує кризу ідеї держави добробуту. Людство опинилось в ситуації, коли плодами прогресу користується все менша кількість людей. Як наслідок, маємо зростання популізму та авторитаризму.
Олександр Морозов:
Джадт змушує нас роздумувати про минуле століття в іншій перспективі. Ми звикли вважати, що основним питанням другої половини ХХ століття було зіткнення двох систем. В цьому випадку він стверджує, що головним аспектом тієї епохи була економічна дискусія. Під завісою боротьби двох ідеологій перебувало фундаментальне питання про те, як буде працювати глобальна економіка, незалежно від того, чи буде вона колективною, чи ринковою.
Якщо мислити поняттями Джадта, найважливішим аспектом ХХІ століття є питання ідентичності. Ми живемо в часі постійного тиску постколоніалізму: багато народів починають входити в глобальний контекст зі своїми претензіями, одночасно інші народи знову починають шукати себе.
Якою буде відповідь на питання про ідентичність, ми ще не знаємо.
Володимир Єрмоленко:
Усі головні політичні ідеї двох останніх століть конструюються навколо гасла французької революції: свобода, рівність, братерство. Свобода породила лібералізм, рівність – соціалізм, братерство – націоналізм. До певної міри, друга половина ХХ століття – це епоха панування лібералізму, період, коли суспільство усвідомило, що свобода є великою цінністю, можливо, найголовнішою. Проте вона існує за рахунок двох інших. В цьому сенсі Джадт не є типовим лібералом, для якого економічний шлях вирішення проблем є основним та універсальним для всіх країн. Для Тоні Джадта ключовою цінністю є свобода, але не меншої ваги він надає питанню ідентичності, так само як і питанню соціально-економічної рівності.
ДЛЯ ДОВІДКИ
Тоні Джадт (1948–2010) – британський та американський історик, публіцист, публічний інтелектуал. Член Американської академії мистецтв та наук і Британської академії.
Викладав у Кембриджському, Каліфорнійському, Оксфордському та Нью-Йоркському університетах. Заснував Інститут Ремарка при Нью-Йоркському університеті та був його директором.
Автор багатьох досліджень з історії Європи ХХ століття, зокрема історії Франції. Найвідоміша книга Тоні Джадта – «Після війни: історія Європи від 1945 до нашого часу».
Тімоті Снайдер – американський історик, письменник, публічний інтелектуал. Професор Єльського університету; фахівець з історії Східної Європи ХХ століття, зокрема історії України, Польщі, Росії. Дослідник націоналізму, тоталітаризму та Голокосту.
Українською мовою опубліковано декілька книг Тімоті Снайдера, зокрема «Криваві землі: Європа між Гітлером та Сталіним»; «Чорна земля. Голокост як історія і застереження»; «Українська історія, російська політика, європейське майбутнє»; «Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь»; «Червоний князь».
Занотувала Дарія Мимка
26.06.2019