Передбачення для вас

Одна відома українська мережа супермаркетів має, як полюбляють сьогодні казати, "фішечку" – роздавати покупцям "передбачення для вас". Вони друкуються внизу касового чека, під списком продуктів із цінами, і виконують функцію такої собі словесної забавки-бонусу. Їхня змістовність і компліментарність не залежить ні від довжини чека, ні від витраченої суми, ні від пори року, ні від особи покупця, ні від настрою касира. Це чиста лотерея – випадковість, втілена у лаконічних фразах без жодної закономірності.

Іноді ці передбачення бувають практичними, як інструкції з поводження на воді, іноді – дидактичними, наче з якогось дитячого букварика, іноді – споглядально-філософськими, подібними до буддистських коанів або цитат з Євангелії, іноді – абстрактно-гуманістичними, а через те досить банальними, іноді – бадьоро-спонукальними, немовби запозиченими з підручників особистісного росту й мотиваційної літератури, а іноді просто фіксують якусь позитивну рису вашого характеру: "Ви практичні та надійні. Знайте про це". Посперечатися з таким людині, яка прочитає таке передбачення, досить важко. Адже мало кому в цьому світі захочеться підважити власну практичність і надійність – навіть коли ви особа геть непрактична й ненадійна. А надто перед лицем касового чека.

Авжеж, найчастіше ці передбачення або вкрай компліментарні й покликані заряджати на щось позитивне, або геть нейтральні. Тому ніхто не закине цій споживчій мережі якогось лиховісного програмування чи маніпуляції свідомістю. Бо коли пишуть "Доля прихильна до вас" або "Хтось захоплюється вами" – це означає, що ви, як не крути, на коні та зі щитом, і аж ніяк не навпаки. І навіть коли там написано "Усі радіють вашій компанії", а вам точно відомо, що далеко не всі раді вашому товариству, у вас не виникне жодного бажання сперечатися – "всі" означає "всі", тож хай терплять. І навіть коли вам з інтервалом у два дні випадають побажання взаємозаперечні ("Скоро ви можете закохатися" і "Вам завжди щастить в особистому житті"), вам не забракне таланту примирити їх якимось логічним зв'язком. Зрештою, щастити в особистому житті вам могло і без кохання – так у людей буває. І навіть коли вас закликають "Вирушайте у відпустку!", а ви фрилансер і чогось такого, як відпустка, за визначенням позбавлені, вам усе одно на якусь мить в уяві приємно запахне хвоєю карпатських гір.

Але іноді в цих передбаченнях криється щось таке, що вражає до самих основ. Якраз на хвилі мого зацікавлення хасидизмом трапилося передбачення, немовби буквально видерте з якогось хабадського трактату: "Життя кожного призначене для радощів".

Певна річ, запідозрити менеджера супермаркету, відповідального за зміст і форму цих рандомних повідомлень, у чомусь такому, як читання Шнеура Залмана чи останнього Любавицького ребе, було би вершиною абсурду. Однак цей збіг вкотре змусив згадати про невипадковість кожної випадковості, а надто вказав на те, що прості істини можуть мати різний рівень глибини в різних культурах.

Бо чим була радість, приміром, для звичайного єврейського ремісника у XIX столітті, що жив на наших землях в особливій атмосфері закритості та потенційної загроженості, шукаючи в дивних словах своїх цадиків духовну розраду й надію? І що таке радість для сучасного громадянина України, який часто-густо не цінує того, що має, не задоволений своїм становищем і бачить причини проблем свого життя деінде, тільки не в собі?

Це два різні стани та поняття, які існують і функціонують у різний спосіб. Нібито в обох випадках йдеться про те саме – стан піднесення і веселості, але між ними пролягає прірва. Передусім тому, що в першого вони "для чогось", а у другого – "від чогось". Це як знайти себе в житті й забутись у житті. Радість хасида не купиш і не продаси, її можна винайти в собі через відкритість, внутрішню роботу, наївний погляд, раптове одкровення. У сучасної людини радощі – неодмінний атрибут дозвілля. Їх можна придбати на короткий час, як будь-який інший товар, і так само швидко забути. Їх можна відчути в кінотеатрі, дивлячись стрічку "Аватар" у 3D-окулярах, або придбавши новий смартфон з покращеними функціями. Радість хасида є невід'ємною частиною його життя: він радіє попри все і всупереч усьому. У сучасної людини радість "трапляється" як мимолітний настрій. Радість чужих людей часто дратує й викликає спротив і агресію. Тому нам дуже важко розділити чужу радість – ми не знаємо її причин. Просто бути радісним, без причини – мало не ознака божевілля. Тому неодмінно слід знайти раціональну причину для радості – щось матеріальне і намацальне, щось, що дозволить порадіти, виправдає раптовий напад піднесення або сміху. Приказку "раденький, що дурненький" могли вигадати тільки в нас. Для хасида радості, як і людини взагалі, не існувало поза Господом. Радість була цементом, який "приліплював" людину до божественної сутності. А в нас навіть із Богом до радості доходить лише на Великдень, коли панотець кропить водою, діти розбивають крашанки і вірні пробують бути радісними. Наша радість завжди обнімається з журбою, а хасида навчають "завжди перебувати в радості" всі його вчителі, починаючи від самого Баал Шем Това, оскільки саме від суму і депресії – нечисті думки, гріхи і моральні падіння…

Одне слово, відтоді я став з особливою уважністю вдивлятися в ці наївні словесні "побажання для вас". Іноді мені здається, що я вчащаю до цього супермаркету саме через ці короткі формули. Мені й справді хочеться думати, що вони для мене. Я хоч і надійний, та геть не практичний – і знаю про це.