Ігор Бураковський – голова правління Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, професор кафедри економічної теорії Києво-Могилянської академії, учасник об’єднання «Виборча рада UA».
Низка українських інтелектуалів, об’єднаних ініціативою «Виборча рада UA», надіслала учасникам президентських виборів перелік запитань, котрим сподівається перевірити кандидатів на відповідність посаді голови держави, а заодно допомогти українцям у їхньому виборі.
Не тільки ми зауважили: цьогорічна виборча кампанія за рівнем взаємної агресії як серед кандидатів, так і серед електорату випереджає напруженістю чи не всі попередні вибори. А людьми керує, зокрема, чинник емоційного вибору, удобрений недовірою до «старої» політики. Учасники «Виборчої ради», щоб не згубитися з вибором, продовжують спроби раціоналізувати цьогорічне голосування і, зокрема, уклали для кандидатів своєрідний економічний тест.
Український економіст Ігор Бураковський вважає, що негативна оцінка виборцями подій у державі зумовлена насамперед людськими фінансовими проблемами. Пан Бураковський від імені «Виборчої ради» висловив перелік запитань, який дозволяє перевірити компетенцію кандидатів.
УКРАЇНЦІ НЕ ЛЮБЛЯТЬ ПРАВИЛ
– Соціально-економічні процеси торкаються всіх. Реакція багатьох українців [на курс держави] – це, перш за все, реакція на економічні негаразди з усіма відповідними наслідками. Йдеться і про вимоги до політиків, і про різного роду кампанії тиску для того, щоб вирішити ті чи інші питання.
Ми розуміємо, що соціально-економічна сфера – це сфера, де змагаються всі країни. Де жити краще – там люди більше й поважають владу.
Фактично, на сьогодні Президент має дуже обмежені можливості в сенсі вироблення і реалізації економічної політики. Якщо ми пройдемося по українській Конституції, то пересвідчимося, що в нас за економічну політику більшою і переважною мірою відповідає уряд як виконавча влада. Незважаючи на це, нам дуже важливо знати і погляди людей, які сьогодні йдуть на президентські вибори. Існують певні речі [зі сфери президентських повноважень], які мають прямий вплив на соціально-економічне становище, і саме на цій основі ми формулювали наші питання.
Ми намагалися сформулювати ці питання, виходячи із запиту тих людей, які здатні чітко артикулювати, що вони хочуть безпосередньо від Президента. І намагалися зробити так, щоб кожне з цих питань отримало у відповідь належну історію – історію звершень або, скажімо, й історію проблем, яких не вдалося вирішити.
Питання перше: якими мають бути пріоритети бюджетної політики загалом та політики запозичень зокрема? Якою є оцінка стосунків України із міжнародними фінансовими організаціями, як взагалі Україна мусить будувати такі стосунки?
Станом на сьогодні, особливо в передвиборчій боротьбі, дуже багато людей використовують аргумент: «Ми всі винні…», розраховують тисячі гривень, які кожен українець має сплатити Міжнародному валютному фонду, іншим міжнародним донорам. Але, на мою думку, ці дискусії є надзвичайно далекими від реалій економічних. І тут дійсно важливо говорити про те, як ми використовуємо цей ресурс [запозичень]: ефективно чи неефективно; як його використати так, щоб отримати відповідні результати?
Не секрет, наша співпраця з Міжнародним валютним фондом починалася кілька разів (маю на увазі, після 2014 року) – а потім у нас були певні проблеми. Фактично, питання не стільки в міжнародних організаціях і не в тому, що вони вимагають, скільки в тому, чи ми готові співпрацювати і виконувати власні зобов’язання. Це принципово важливо. Тим більше, що 2019-2020 роки – це роки пікових виплат зовнішніх запозичень.
Питання друге: які завдання мають виконувати правоохоронні органи в економічній, бізнесовій сфері?
Питання дуже непросте. Ми й по масових медіях бачимо, що економіка, як і будь-яка сфера суспільного життя, потребує силового захисту. Я не став би уточнювати, що мається на увазі під «силовим захистом», але є певні правила гри, які у нормальному суспільстві треба захищати (йдеться про право власності, – Z). Але, з іншого боку, ми розуміємо й те, що дуже часто українські правоохоронні органи використовують свої специфічні можливості для реалізації різного роду корупційних схем.
Це велика проблема. Ясно, що Президент повинен бачити таку проблему і відповідним чином діяти, в тому числі як голова РНБО, для того, щоб ці питання вирішувати.
Наше третє питання: яку роль має відігравати Президент у викоріненні економічних та інституційних передумов корупції? Які конкретні сфери і які точки докладання зусиль саме для Президента безпосередньо у цій сфері?
Коли йдеться про боротьбу з корупцією, ми завжди говоримо про те, кого посадили, розстріляли, відірвали руки, ще там зробили якісь заходи фізичного впливу. І це, очевидно, правильно: без дотримання законів, без покарання, без забезпечення принципу незворотності покарань за ті чи інші правопорушення, очевидно, не працюватиме жодна правова система. Але, з іншого боку, ми також бачимо, що сьогодні вже дечого вдалося досягнути для того, щоб навести хоча б певний елементарний порядок у правилах гри.
Наприклад, запропоновано відому всім електронну систему закупівель ProZorro. Тепер ми бачимо, що цю систему треба захищати і треба фактично мінімізувати ті проблеми (або ті, скажімо, схеми), які формуються навколо системи ProZorro.
Другий приклад – це, звичайно, діяльність великих українських компаній. Тут є чим безпосередньо займатися, тому що, врешті, корупція викорінюється не стільки мечем (хоча меч також потрібен), скільки тим, що ми змінюємо правила гри і застосовуємо правила гри послідовно і навічно.
У нас, в українців, така звичка: коли правила гри нам подобаються, ми кажемо, що все ok’ей. А коли правила гри нам не подобаються, ми діємо так, як нам хочеться, і при цьому говоримо, що правила гри – погані, і починаємо жити в абсолютно інший спосіб. Очевидно, такого не може бути. Перш за все, в економічній діяльності.
Четвертий блок. Не секрет, що на українські соціально-економічні, політичні реалії впливають люди, яких сьогодні називають олігархами. Зрозуміло, що олігарх – це частина нашого сьогоднішнього політико-економічного ландшафту. Вони нам можуть подобатися чи не подобатися в силу певних причин. Та, попри все, це дуже серйозні (перш за все, економічно) гравці. Зрозуміло, що Президент матиме з ними справу, і нам дуже важливо зрозуміти, як будуватимуться стосунки з олігархами?
Суто формально, – сподіваюся, що мої слова перекажуть коректно, – якщо ми знімемо олігархічний і політичний флер, то йдеться, в принципі, про великі підприємства. На які станом на сьогодні припадає приблизно 40% українського промислового виробництво. Ясно, що на ці чинники треба зважати, при тому не лише в контексті їхньої присутності, а й в контексті того, як захищати інтереси українських виробників, в тому числі великих виробників, на зовнішньому ринку. Що ми будемо робити і як ми будемо співпрацювати? Якою буде політика стосунків з великими підприємствами, коли Україна звільнить тимчасово окуповані території Луганська і Донецька? Можливо, нині таке питання звучить трохи наївно, але, попри все, воно важливе, тому що ми розуміємо, де в наших багатьох олігархів розташовані виробничі опорні бази.
Наступний блок – це особисте ставлення Президента і, відповідно, його особисте рішення стосовно трьох болючих, з нашої точки зору, проблем.
Перша проблема – це запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення.
Ми вже дуже багато років відкладаємо запровадження ринку. Бачимо, що нещодавно Президент України підписав закон, ухвалений Верховною Радою, стосовно відтермінування запровадження ринку сільськогосподарської землі. Але, думаю, рано чи пізно ми до цього питання прийдемо. Зрозуміло, що політична підтримка того чи іншого напрямку розвитку подій Президентом є надзвичайно важливою.
Друге питання – це питання пенсійної реформи.
Багато наших колег, і експертів в тому числі, вважають пенсійну реформу чимсь одноразовим: «Ми його зробили – і вже пішло, все добре». Проблема полягає в тому, що пенсійна реформа в світі – одна з найскладніших і найтриваліших. Тому тут також має велику роль політична підтримка цих змін. Дуже важливо, коли конкретне бачення виходить від Президента.
І третє питання з цього блоку – знаєте, дуже багато українців скаржаться на низькі заробітні плати, ще якісь проблеми. Але, як нам здається, сьогодні одним із пріоритетних напрямків реформ має бути реформа ринку праці, перш за все у частині трудового законодавства.
Колеги-юристи підтвердять: українське трудове законодавство – строкате. Воно багато в чому базується на документах, які ми отримали у спадок від колишніх радянських часів. Втім, сьогодні ринок праці змінився. Існує великий обсяг міжнародної міграції: і туди, і в Україну. Зрозуміло, що цими питаннями треба займатися.
Нам здається, що така постановка запитань і чесні та щирі відповіді дадуть зрозуміти, з одного боку, позицію і налаштованість майбутнього Президента стосовно цих важливих проблем. А з іншого боку, якщо будуть конкретні відповіді, то я би їх вважав уже й певними зобов’язаннями. Не тими формальними зобов’язаннями, які сьогодні існують в багатьох роликах різного роду, пропагандистських матеріалах, а в свідомих зобов’язаннях зробити щось на благо нашої країни.
БУКВАЛЬНО
ВИБОРЧА РАДА UA. ЗАПИТАЛЬНИК
Блок «Стратегія економічного розвитку України – ключові елементи бачення»
1. Якими мають бути пріоритети бюджетної політики в цілому та політика запозичень зокрема? Як Ви оцінюєте стосунки України з міжнародними фінансовими організаціями (передовсім МВФ, ЄБРР, Світовим банком) та як Україна повинна будувати такі стосунки?
2. Які завдання мають виконувати правоохоронні органи (МВС, СБУ тощо) в економічній (бізнесовій) сфері з тим, щоб ефективно захистити суспільні інтереси, але при цьому не використовувати своїх специфічних можливостей для реалізації різного роду корупційних схем?
3. Яку роль має відігравати сам Президент у викоріненні економічних та інституційних передумов корупції? Назвіть конкретні сфери та точки прикладання Ваших зусиль для вирішення цієї проблеми: йдеться насамперед про запобігання виникненню корупції шляхом змін правил та норм економічної поведінки.
4. Як Ви збираєтесь будувати стосунки з олігархами, зважаючи на те, що вони сьогодні відіграють суттєву роль в економіці? Ваше бачення механізмів демонополізації та деолігархізації в політичному та економічному вимірах.
5. Окресліть Вашу позицію стосовно наступних змін і реформ:
- запровадження ринку сільськогосподарської землі;
- пенсійної реформи;
- реформи трудового законодавства, зважаючи на тенденції розвитку ринку праці в Україні та зарубіжжі, а також динаміку трудової міграції.
Репліка Ігоря Бураковського – з презентації «Виборчої ради» «Відповідальний вибір: головні питання до кандидатів на посаду Президента України».
Підготував Володимир Семків
14.02.2019