Конґрес Трудового Люду України, зібравшись у Київі 20 січня 1919 р. і репрезентуючи собою трудящий і творчий Український Народ, цим звертається до вільних народів усього світу.
Після руїни російського царату і цісарської Австрії, після розбиття пут, якими російський, та австрійський реакційний централізм окував усі народи цих держав у незвязані орґанічно конгльомерати — історичне стремління Українського Народу до власної демократичної державности виявилось в повній мірі. Актом 22-го січня 1918 року Центральна Рада проголосила суверенність Українського Народу, але повставший наслідком нечуваної віроломности проводирів німецького війська, що окупувало Україну весною 1918 р., авантурник, гетьман Скоропадський, зробив на проголошену самостійність України замах, оголосивши федерацію з Росією і піддавши вільнолюбивий Український народ гурткові російських реакціонерів. Коли ослабли німецькі штики, що підтримували невластиву Українському Народові проти-демократиину владу, могутним поривом своїх власних сил Український Народ скинув ярмо і, ставши вільним, заявляє перед усім світом:
Український сорокаміліонний Народ хоче вільним увійти в сімю народів світу і стати з ними нарівні, і тому заявляє право на місце на мировій конференції в Парижу. Український народ не допустить, щоби хтось инший накидав йому свою волю. Ні силою міжнародних комбінацій, ні силою заліза ніхто не зможе примусити його зріктися своєї суверенности і свого права самому завести лад на своїй землі згідно зі своїм бажанням. Бачучи наступ військ Російської Совітської Републики з півночі і появу військ держав Антанти в Одесі, на півдні України, наступ військ молодої Польської держави на Галичину та окупацію Української частини в Бесарабії і Буковини Румунами на заході, вдирання російських добровольців на сході — вбачаючи в цьому початок окупації і розділ українських земель — Український Народ в особі Конґресу Трудового Люду України питає вільні народи в особі їх урядів: по якому праву твориться насильство над мирним і трудолюбивим населенням України і що несуть на вістрях своїх штиків війська, що без згоди, а проти волі Українського Народу появляються на його землі. Разом з тим Конґрес Трудового Люду України іменем українського Народу заявляє отсей протест: на підставі признаного всіма народами світу права самовизначення, історично розділений між Росією і Австрією Український Народ, нині, обєднавшись і утворивши самостійну єдину неподільну, Народню Українську Републику, кличе всі народи в імя кращих ідеалів людскости протестувати перед урядами тих народів, війська яких ведуть наступ на землі історичної оселі Українського Народу. Український Народ не бажає війни ні з ким, а бажає жити мирно і тихо, утворивши сам для себе той лад, який відповідає його історичній владі.
Република
09.02.1919