Академік Національної академії наук України, іноземний член Російської академії наук, почесний директор Інституту археології Національної академії наук України Петро Толочко вважає, що Українська Церква після отримання Томосу про автокефалію стала у залежність від Константинополя, й закликав українців визнати свою приналежність московському престолу.
Про це Толочко заявив у інтерв'ю виданню "2000". Нагадаємо, нещодавно члени Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій звернулися до президента НАНУ Бориса Патона з закликом дати оцінку українофобським заявам Толочка, зокрема його виступові на "Всесвітньому русскому народному соборі" в Москві 1 листопада минулого року.
"Жодної автокефалії ми не отримали. Статусу патріархії нам не дали. Це фікція. Це, за суттю, містифікація патріарха і президента... Зусиллями Порошенка ми отримали жорстко централізовану Церкву, підпорядковану "православному" Стамбулу", – сказав Толочко.
На думку академіка, Варфоломій "обвів Порошенка і Філарета довкола пальця", а після пертурбацій із Українською Церквою та досягненням домовленостей про ставропігії "перетворився на предстоятеля однієї з найбільш багаточисельних православних Церков", фактично "відновивши свій вселенський статус".
"Звісно, він виграв. Порошенко – а фактично Україна – програв. Будемо сподіватися, що тимчасово", – резюмував Петро Толочко.
У своєму інтерв'ю Толочко радить Порошенкові не мандрувати країною з Томосом, бо той документ є "фількіною грамотою", і ставить Порошенкові у приклад добу достатку часів президентства Віктора Януковича. "Йому вартувало би поїхати по Україні [замість туру з Томосом] і розповісти, як при ньому поліпшилося життя українців. Хоча би в порівнянні з часами Януковича, коли люди кричали на майдані, що "так жити неможливо!". Сьогодні маємо 75% ВВП від того рівня, що був при Януковичі, і виявляється, жити можна! А тоді не можна було", – сказав Толочко.
У своєму інтерв'ю академік НАНУ розмірковує про становлення Церкви на Київській землі, про протистояння католиків і православних ("католики дуже непримиренні в своїх переконаннях") і захищає захоплення Київської митрополії московською Церквою, відтворюючи тези, притаманні російській концепції історії Церкви.
"Якщо ми приймаємо цей східнослов'янський простір як свою власну історію, свій власник розвиток, то ми не можемо говорити, що якась Церква на цьому просторі є чужою для нас. Українська православна Церква, котру очолює Блаженніший Онуфрій, є частиною цього великого православного простору, що йде ще з Київської Русі... Вона канонічна, вона благодатна, і називати її "Церквою чужої країни" зовсім неможливо", – певен Толочко.
Як писав Z, члени Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій звернулися до президента НАНУ Бориса Патона зі звененням, у котрому висловили стурбованість ситуацією, що склалась у зв’язку з виступом академіка НАН України Петра Толочка на ХХІІ "Всесвітньому русскому народному соборі" в Москві в листопаді 2018 р.
"Для наукової спільноти (як України, так і світу) академік Толочко – не лише вчений-історик, а й член президії НАН України, радник Президента НАН України, почесний директор одного з академічних інститутів. Тому цілком природно виникає запитання, в якій мірі тези його виступу відповідають позиції президії НАН України", – закликали науковці.
Тоді на соборі "русского міра" Петро Толочко сказав:
"Чому я тут, на Всесвітньому російському соборі? Насамперед тому, що вважаю це даниною поваги моєму другові Валерію Ганічеву, який творив разом з вами цю організацію. По-друге, тому, що я вважаю себе часткою російського світу.
Російський світ починався не з Московського царства. Він народжувався на берегах Дніпра, на стародавній Київській Русі. Коли перші літописці і перші богослови намагалися усвідомити, що таке Русь, вони ідентифікували цей величезний простір від Новгорода до Києва, від Карпатських гір до Волго-Донського межиріччя як єдиний православний російський простір.
Свого часу я навіть пропонував дати Російському світу другу назву — Східнослов'янський православний світ. Вона більш нейтральна, хоча, по суті, те ж саме, і, звісно, цей світ містить і мою рідну Україну. Хотів би сподіватися, що час негараздів завершиться й історія вирулить на стовпову дорогу. Не знаю, що нам робити у Брюсселі чи Вашингтоні, я там чужий, але я свій у Москві і Петербурзі, і таких в Україні мільйони. Мені приємно, що процес нашого співробітництва, розпочавшись бог знає коли, не закінчується і сьогодні. Зараз у залі сидить Василь Семенович Лановий, і він мені сказав: "Ну що, почекаємо ще трошки?" Почекаємо ще трохи? Гадаю, почекаємо. Історична правда не дозволить розірвати наш кровний союз східнослов'янських братніх народів!"
05.02.2019