На концерти Любомира Мельника варто йти, і коли туга не дає продихнути, і коли радість переповнює серце, бо завжди можна знайти суголосність своєму внутрішньому стану. Якщо важко на душі, то знайдеш розраду. А щаслива людина дихатиме в унісон його «метеликам»: музиці, яку композитор написав в рідному Мюнхені. Сів в холі готелю за фортепіано (як любить ніжно називати Мельник інструмент на англійський манер – п’яно), і почав грати. Люди йшли повз і не звертали уваги на звуки, лише гурт дітей, який бавився поруч, зачаровано обліпив інструмент і слухав. Так народилися «Метелики» – музика, яка заворожує, і яку хочеться слухати з закритими очима, бо тоді приходить відчуття, що метелики кружляють навколо, наче немає зими і радість охоплює весь світ.
Любомир Мельник провів юність в Канаді, в Вінніпегу, де вивчав латину й філософію в Коледжі Святого Павла, найбільшому з католицьких коледжів в провінції Манітоба. Завдяки старанням батьків, які багато сил віддали вихованню дітей, завжди відчував себе українцем і ніколи не припиняв любити батьківський край. Кожен раз дивується, коли українські мас-медіа пропонують йому дати інтерв’ю англійською, йому не зрозуміти, чому він, українець, має говорити англійської в рідній державі. Любомир Мельник завжди хотів грати в Україні і ось на початку цього літа вперше приїхав з великим концертом до Львова, родинного міста його дружини Лесі (з дому – Коваль). Грудень подарував другу зустріч з музикантом у Львівській обласній філармонії.
Щодо життєвого шляху Любомира Мельника, то він завжди тяжів до фундаментальних наук, тож закінчив аспірантуру в Університеті Квінс в Кінгстоні за спеціальністю «філософія». Був активним учасником руху хіпі, здається, що донині сповідує вільну філософію буття своєї бунтарської молодості. З 1973 по 1975 роки Любомир Мельник мешкав у Парижі. Співпрацював з французькими хореографами, працював разом з Каролін Карлсон (американська танцівника та хореограф) у Паризькій опері, писав музику для хореографічних постановок, тоді ж створив і свою унікальну методику гри на фортепіано. Нині в його доробку понад 120 музичних творів. В своїй музиці він часто звертається до власних українських коренів. Так, один з його творів написаний на вірші Тараса Шевченка, а Симону Пектлюрі присвячена окрема композиція
Про методику своєї гри композитор пише у трактаті «Відкритий час: мистецтво безперервної музики». Любомир Мельник склав двадцять два етюди для музикантів-початківців, які бажають навчитися його техніки гри. В більшості Мельник грає музику, не відриваючи ноги від педалі і в такий спосіб створює безперервну звукову лінію з переборів різної тривалості. В Швеції 1985 року Любомир встановив два світові рекорди. Відповідно до одного з них композитор показав себе найшвидшим піаністом у світі: зміг зіграти мелодію, витягуючи дев’ятнадцять з половиною нот щосекунди кожною рукою одночасно. Другий зафіксований рекорд: виконання найбільшої кількості нот за годину гри, при швидкості тринадцять-чотирнадцять нот на секунду кожною рукою.
Та дивовижність музики Любомира Мельника не лише в швидкості, а в тій духовній та емоційній насиченості його «роману з п’яно». Він промовляє до інструмента, як до рідної людини, і не втомлюється повторювати, що розмова з інструментом – як розмова з матір’ю чи коханою жінкою. Йому рідко вдається грати на одному інструменті двічі, бо ж концертує цілим світом. Але з львівським фортепіано – це вже друга зустріч, тому просить в нього вибачення, як у коханої, що покине його на час антракту, але скоро повернеться.
Любомир Мельник дивовижно вміє спілкуватися з фортепіано і з публікою. Він настроює свого глядача, як інструмент. Перед кожним твором звучить його прелюдія – оповідь про твір, який він буде виконувати. Попереджає, що це музика сумна, але в ній стільки почуттів, про які неможна мовчати. Він вміє захоплювати і захоплюватися. Якраз завдяки умінню захоплюватися Любомира Мельника львівський слухач мав змогу почути бандуриста-винахідника Івана Ткаленка. Винахідник електробандури та бандурних інтерфейсів, автор власної концепції визвучення бандури, автор і проповідник особливої філософії паралельної обробки звуку і творець унікальних ембієнт-сетів, які грає у реальному часі із використанням програми Ableton Live! Іван Ткаленко, започаткував Майстерню Вправних Бандуристів як структуру, яка ставить струни і регулює механізм перемикання тональностей, близько п’ятнадцяти років тому. За цей час багато чого змінилося, і на сьогодні це вже переросло у щось більше, ніж просто послуги з технічного налаштування бандури. Ткаленко пише свою музику, в якій бандура поєднується з електронікою. Статечний молодий чоловік з обличчям характерника дарував львівському слухачеві свої різдвяні мелодії, а потім до звуку бандури приєдналося п’яно Любомира Мельника: дивовижне поєднання океану і автентики, яка прорветься навіть через хащі мегаполісу.
Весь грудень Любомир Мельник мандрував Україною, а на завершення дав концерт у Лондоні. Лише під вечір двадцять другого грудня він повернувся нарешті додому, де зібралась вся родина, щоби привітати чоловіка-батька-дідуся з ювілеєм, а через день Мельник вже вилетів до Лондону. Чи звучав в той вечір його улюблений інструмент, чи народиться згодом з голосів найрідніших людей новий твір?
На завершення львівського концерту музикант виконав один зі своїх найскладніших творів «Млин» – про апокаліпсис. А зал чомусь вибухнув сміхом, і тоді він, як школярам, почав розповідати, що цей твір справді про кінець світу, бо людина безжально знищує природу, так гине млин, так гине світ. Його музика нестерпно тривожна, пальці літають з шаленою швидкістю, наче птахи перед бурею. Останній схлип-крик клавіш і тиша... Здається, що музикант немає сили відірватись від п’яно, та за мить бачиш його помолоділо щасливіші очі і уклін вдячності. Але на цьому концерт не завершився. Ще слухач не встигне зійти з балкону, а Любомир Мельник в коридорі, де в нестерпному холоді роздаватиме автографи і згоджуватиметься на безконечні селфі зі своїми шанувальниками.
PS. Оскільки транспорт у Львові не розрахований на вечірні відвідини концертів, поверталась додому пішки. І хоча це довго і далеко, але при згадці про Любомира Мельник навіть відсутність транспорту здається дрібницею, бо крізь мороз вчувається шелест крил отих його метеликів...
Світлини Анастасії Канарської
24.12.2018