У вікні президента РП горіла свічка в пам'ять про жертви Великого Голоду в Україні.

 

У вікні Палацу президента Польщі запалала свічка пам'яті про жертви Великого Голоду 1932-1933 років в Україні. "Польща пам'ятає!" — написали на фейсбук-сторінці Канцелярії президента РП.

 

Президент Анджей Дуда направив Президентові України лист солідарності у скорботі. На державних урочистостях в Києві лист  прочитав державний підсекретар канцелярії президента РП міністр Войцех Колярський.

 

 

Лист президента Республіки Польща на вшанування 85-ї річниці Великого Голоду

(неофіційний переклад)

 

Його Есцеленція

Пан Петро Порошенко,

Президент України,

Київ

 

Шановний Пане Президенте,

 

У ці дні, коли в Україні вшановують пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 років, я хочу передати Пану Президенту і Українському Народу слова нашої дружби й солідарності. Поляки разом з українцями хочуть нагадати світові про немислимі страждання мільйонів людей, засуджених тоталітарною комуністичною системою на смерть від голоду. Плекання пам'яті про цей геноцид є застереженням щодо тоталітарних ідеологій, що топчуть гідність людської особи і права людини і тепер, і в майбутньому.

 

Думаючи про мільйони жертв трагедії голоду, висловленої символічним терміном Голодомор, що є сполученням українських слів, які означають голод і смерть, варто замислитися, що означає голодна смерть для людини.

 

"Щасливійші ті, що від меча гинуть, ніж ті, що гинуть голодною смертю; сесі бо тануть поволи, побивані недостачею плодів земних". Ці слова з біблейського плачу Єремії показують суть жорстокості і трагізму Голодомору. Смерть від голоду позбавляє людину гідності в максимально можливий спосіб, бо вона не має змоги їй протистояти. Стосовно меча, ми маємо принаймні можливість фізичного захисту, хай і безнадійного. Стосовно голоду залишається тихе вмирання.

 

Власне так виглядали вулиці українських сіл і містечок на переломі 1932 та 1933 років. Було повно людей, які вже померли або очікували свого кінця. Жахливу безнадійність цього очікування виразно відображає історія Петра Велдія, який, бачачи десятки тіл, що лежать на вулицях без поховання, хотів зберегти рештки гідності і викопав сам собі могилу. Коли через якийсь час, відчуваючи, що вмирає, прийшов до неї,  виявилося, що могила вже занята. Знайшов в собі ще достатньо сили, щоб викопати ще одну і в ній лягти.

 

Трагізм мільйонів жертв Великого Голоду є тим більший, що не був він викликаний природними причинами, а був свідомо і умисно спланований за наказом Йосипа Сталіна, генерального секретаря Всесоюзної Комуністичної партії. Це був наступний з ряду злочинів, скоєних владою Радянського Союзу, а раніше Радянської Росії. Однак його характер був особливим з огляду на масштаб втрат, завданих українському народу. Його метою було знищити українську національну ідентичність, атакуючи соціальні групи, які є її найважливішими депозитаріями.

 

Цей злочин суттєво ослабив силу українського народу на центральних і східних землях України. З його наслідками, як безпосередніми – смертями мільйонів українців, так і опосередкованими – полегшеною русифікацією, – влада незалежної  України мусить боротися до нині. Це завдання є дуже важким і додатковим тягарем для держави, що робить величезні зусилля задля втілення повномасштабних реформ.

 

Злочин Великого Голоду заслуговує на загальне осудження. При цій нагоді я нагадаю, що в 2006 році Сенат Польської Республіки прийняв ухвалу солідарності з українською позицією, щоб Великий Голод визнати злочином геноциду. Пам'ятаймо також, що серед жертв Голодомору були і представники польського народу. Нині поляки спільно з українцями віддають честь і шану мільйонам жертв, які загинули внаслідок цього організованого широкомасштабного злочину. Ми, поляки і українці, повинні завжди проявляти таку братерську солідарність стосовно пам'яті про всі невинні жертви, яких зазнав кожен з наших народів.

 

З виразами поваги,

Президент Польської Республіки

Анджей Дуда

25.11.2018