Зоряна Базилевич закінчила відділ ткацтва Львівського коледжу декоративно-прикладного мистецтва ім. І. Труша. А потім – юридичний факультет Львівського Державного Університету ім. І. Франка. А потім – захопилась психотерапією і пішла вчитись на курсі арт-терапії в Одесі. Здавалось би – поєднання непоєднуваного? Але всі набуті знання і досвід об’єднались в оригінальний конгломерат, який можна пояснити через постулати Бретонівського «Маніфесту сюрреалістів»: якщо в глибині нашого духу дрімають певні таємничі сили, котрі можуть або збільшити ці сили, що знаходяться на поверхні свідомості, або боротися з ними, то є сенс оволодіти цими силами.
І на певному етапі Зоряні вдалось оволодіти цією силою: своєю уявою, своїми снами і своїми демонами. Їй вдалось не тільки опанувати цей невловимий світ, але й вкласти його у художню форму.
«Ловець метеликів», 2018 р.
У всі часи художники намагались зловити «своїх демонів» – чи то були макабричні чудовиська Їєроніма Босха та Франсіско Гойї, чи добрі фантасмагоричні створіння Марії Примаченко, чи трагічні Інші Євгена Лисика… Про своїх Інших Зоряна каже: «Десь на задвірках моєї свідомості гуляють леви, тигри і ведмеді. У цьому місці реальність поєднується з вимислами, там не має часу, а простір втрачає сенс. Сади моїх мрій ростуть, закутані почуттями, а образи народжуються зі спогадів та пережиттів. Там живуть Інші, немає слів, щоб з ними домовитися, але Їх можна відчути. Туди буває страшно ходити, бо, здається, можна і не вернутися, але я наважуюся приносити звідти натхнення».
«Тричі», 2011 р.
Ткацтво, яке Зоряна освоїла досконало, не повністю, на її думку, давало змогу відобразити нюанси сприйняття світу. А світ цей буяв кольорами – захоплена ними, почала займатись живописом. Колір – ось початок роботи над твором: спочатку вона марить кольором, він їй сниться, вона бачить його у змінах пір року, майже матеріально відчуває – аж поки він не впаде кольоровими плямами на полотно і не створить форму. Саме колір диктує вибір форми, яка виринає в часі роботи. З творів цього періоду склалась перша персональна виставка (Палац Мистецтв, 2013 р.). Вже тоді почали з’являтись в роботах Зоряни фрагменти її уявних садів, де ще несміливо гуляли чудернацькі звірі і плавали дивовижні риби.
Як влучно підсумувала цей етап художниці мистецтвознавець Дарина Скринник-Миська: «Живописні роботи Зоряни Базилевич можна трактувати як своєрідний щоденник. Проте вміст цього щоденника – не перелік подій, а палітра емоцій, зафіксованих кольором, що є рефлексією навіть не на події, а на образи, які хвилюють авторку. Ці образи на перший погляд видаються буденними, але спосіб, у який їх розкриває З. Базилевич, надає їм своєрідної епічності, аналогічної до епічності фольклору – не монументально-пафосного штибу, а радше дитячої казки, народної пісні: персонажами робіт художниці виступають Поле; Камінь, Який Покотився; Город; Гори-Гори; Ворони; Гусочки; Бур’ян За Парканом; Горбочок, За Дорогою… Їх слід писати з великої літери, бо в образах, створених авторкою, вони не об’єкти, а дійові особи, а точніше – суб’єкти дії, як у казках, колискових, приповідках, ладканках, забавлянках, – персоніфіковані, забарвленні ціннісним ставленням авторки емоції, якими Дорослий прагне наповнити світ Дитини. Ота “дитинність” у доброму розумінні слова переповнює роботи художниці».
«Звір», 2018 р.
Та настав час, і Зоряна Базилевич наважилась не тільки зайти у сади свого підсвідомого і зустрітись з витворами своєї уяви, але й впустити туди нас. Її Інші, її «демони», колись сховані за віттям дерев того зачарованого краю, вийшли і сміливо ступили на полотна, дивлячись нам просто в очі. І ми, здивовані, зачарувались – вони принесли зі собою те неймовірне багатство кольорів, що в довколишньому світі є природним, а фарбами з’єднати так важко. «Риболови», «Вечірка», «Водомір», «Future», «Звір» – у всіх життя Інших легко екстраполюється на реальність та одночасно є таємничим і містичним.
«Антилоп», 2018 р.
Шукаючи стежку між дійсністю та міфом, художниця відважно впускає глядача у свій внутрішній світ, у свої сни та візії. І саме у співпережитті бачить сенс своєї творчості: «Для художника важливо збурити, вразити, викликати емоції. Я дуже сподіваюсь, що мої роботи спонукають відчувати. Я б хотіла, щоб ви відчували і ділились одне з одним».
«Бурак», 2018 р.
PS. Виставка Зоряни Базилевич «Життя Інших» триватиме в Molodo Zeleno по вул. Джерельній,20 до 22 листопада 2018 р.
«Риболови», 2018 р.
09.11.2018