Борис Райтшустер – відомий німецький журналіст, протягом 16 років очолював московське бюро німецького журналу “Фокус”, автор книжки “Путінократія” та декількох інших про політику Росії та її нинішнього президента зокрема. Сам же Путін вважає його одним з найбільших своїх ненависників.
Борис Райтшустер був гостем цьогорічного фестивалю Meridian Czernowitz, де Z вдалось з ним коротко поспілкуватись.
– Борисе, а якщо чесно, ви не втомились говорити про Путіна?
– Звичайно, що мені не подобається постійно говорити про Путіна, але оскільки я вже спеціаліст по Росії, то доводиться. Так само як сантехнік не може відмовитись від своєї роботи, спеціаліст з Росії повинен писати про Путіна. Було би різноманітніше, якби можновладці Росії іноді мінялись, але, з іншого боку, знаєте, якби кожні три місяці мінялись президенти, то також би було складно. А так виходить, що мені простіше, ніж спеціалістам з інших країн, бо в Росії ж нічого не міняється. От, наприклад, у сфері ІТ все дуже швидко змінюється, а в мене Путін – це сталість, надійність та незмінність. Тому з професійної точки це має свої вигоди, але як громадянин я, звичайно, шкодую.
– Мені здається, що найбільша помилка Заходу і України – це постійні крики, що Путін божевільний і що через декілька років Росія зазнає політичного краю. А що ви про це думаєте?
– Звичайно, Путін не божевільний, велика дурість так говорити. Я думаю, що в нього перебільшені і частково нераціональні деякі страхи, але треба віддати належне, його система працює дуже професійно. Наприклад, вони дуже добре аналізують Німеччину, вони прекрасно знають, де слабкі сторони Німеччини, і вони це добре використовують. А от німці, навпаки, не розуміють цієї системи, не знають її, не знають про її слабкі сторони, і, на жаль, це дуже сумно мені, як німцю, що ми настільки непрофесійно працюємо в цьому сенсі. А в Москві в дуже багатьох місцях надзвичайно грамотно працюють, бо якщо дивитись на гібридну війну і пропаґанду Путіна, то вони все добре роблять, на жаль.
– Але я так дивлюсь, як на людину, яка займається Росією і Путіним зокрема, ви дуже веселий.
– Так просто інакше я б не зміг працювати, бо про Росію без чорного гумору неможливо говорити, адже тоді хіба одразу лягати у психлікарню.
– Чому Захід до кінця так і не може зрозуміти Росії?
– Бо її тяжко зрозуміти, якщо подивитись на тих людей, які зараз працюють в Росії в цьому напрямку і деякі з них роками жили в Центральній Європі, це все одно краще, ніж німці, для яких Росія – це щось чуже. А німці – це окремий випадок, тяжкий випадок, вони багато в чому у зовнішній політиці залишились інфантильними, і в них такий погляд, що в світі залишились одні тільки вегетаріанці, тому вони впевнені, що Путін також вегетаріанець і, відповідно, з ним треба сідати й розмовляти.
– Гітлер, до речі, теж був вегетаріанцем.
– Ну тут я говорю про політичне вегетаріанство, бо так то Гітлер був найстрашнішим хижаком. А тут німці думають, що всі навколо політичні вегетаріанці, і це одна з причин, чому вони недооцінюють систему Путіна та, звичайно, не бачать цієї загрози по-справжньому. І тому їм направду здається, що все добре, і така людська психологія – це було в інших схожих ситуаціях, тобто коли були напружені часи в світі та якась політична агресія, люди дуже схильні вважати її (агресію – Ю.Д.) неіснуючою, і тих, хто про це говорить – в нашому випадку журналістів, – вони ненавидять і дорікають їм, бо не хочуть слухати погані новини, і для них насамперед винуватий той, хто передає і створює ці новини.
– Це як з пачками сигарет, на яких пише, що куріння викликає рак і ти можеш померти, – ніхто не сприймає такі повідомлення серйозно, адже вони надто лякають.
– До речі, це дуже цікаве порівняння, з вашого дозволу принагідно його використаю (сміється). Але от дивіться, в Англії після справи Скрипаля так само, як і в США, все вже трохи змінилось, бо вони побачили, що з Росією не все так просто. В Німеччині ж це не так сильно вплинло на громадську думку, хоча всі знають, що там (в Німеччині – Ю.Д.) багато путінської аґентури і що при владі залишились всі ці штазі, тому в російської пропаґанди в Німеччині дуже сильні позиції. Разом з цим, в Німеччині є якась така стала думка, що їм добре тільки тоді, коли вони разом з Росією, і на цьому фоні російська пропаґанда дуже добре почувається.
– Ви говорите про німців з якоюсь такою негативною інтонацією, ніби ви француз. Але багато хто вважає, що весь ЄС практично тепер тримається тільки на Німеччині, та й в Ангели Меркель загалом багато шанувальників.
– Я вважаю, що Ангела Меркель – це наша біда і велика небезпека для Європи. Я великий критик Меркель, її політика – це окрема тема, але давайте подивимось саме на аспект її політики стосовно Путіна. Як мінімум, вона вкрай незрозуміла, а саме: не одноразово організовували зустрічі, де Ангела Меркель говорила з Володимиром Путіним без перекладачів, та більше ніхто так і не знає, що саме вона говорила; дивно, коли в Німеччині дають вид на проживання одному з головних гібридних вояків Путіна Якуніну; коли відмовляють в притулку відомим російським дисидентам, які бояться за своє життя; коли видають головного підозрюваного в справі про наркоторгівлю за допомогою російських органів, хоча підозрюваний просить притулку і обіцяє німцям розповісти все про Росію і що вона витворяє, і який потім пропадає безвісти. Тому для мене є великою загадкою те, що робить Меркель.
– Подвійний агент..?
– Це ви сказали (сміється). Але загалом казати, що Меркель є опорою Європи і головною людиною, яка протистоїть Путіну, – це треба бути дуже наївним.
– Ну в нас просто існує така думка, що на Заході за нас переживають і хочуть нам допомогти.
– Це наївний підхід, я не думаю, що всі вам хочуть допомогти. Я би сказав, що стосовно України у більшості така сильна байдужість, що аж страшно і таке враження, що ця тема людей взагалі не турбує.
– А чому?
– Бо така людська природа. Вас що сильно турбує, що відбувається в Туркменістані та Узбекистані? От, наприклад, на Балканах в 90-их війна відбувалась значно довше і було багато біженців, от якби з України в Європу почали бігти тисячі біженців, тоді би всі точно почали через вас переживати. Тобто якщо з України в Німеччину побіжить 500 тисяч біженців, то вона вам ще й як почне допомагати.
А так, то всякі внутрішні конфлікти у різних країнах ще, напевно, з часів Римської імперії є найкращим способом контролювати ситуацію у цих країнах. Тобто коли щось не так і вас не слухаються, ви просто підливаєте олії у вогонь, а якщо добре поводитесь, то ніхто вас рухати не буде.
– Як у собак нашийники з шокером?
– Саме так, Крим і Донбас тепер ваш нашийник. Але, повертаючись до Росії, зараз там захисників Путіна, може, від сили 20%, тому треба відділяти його популярність серед населення і популярність російської зовнішньої політики загалом. Є люди, які вважають Путіна молодцем, бо він американцям дав жару, але здебільшого росіяни стали аполітичними і в них чітко прослідковується політична депресія чи апатія.
– Але революція чи переворот можливі?
– Такого не можна відкидати, але я вважаю малоймовірним в Росії якийсь Майдан на кшталт вашого, але в них еліта дуже незадоволена. І тут я говорю не тільки про інтелігентів, а й про багатих. Якщо дивитись російську історію, багато царів були повалені своїм же оточенням, тобто нинішні олігархи можуть навіть прямо не наказувати щось Путіну, а просто щось у вино підсипати. Але побачимо ще, чим це все закінчиться.
Розмовляла Юстина ДОБУШ
08.11.2018