Хто вбив панну Правду?

(власні нотатки із виступу філософа Бернара-Анрі Леві на YES-2018)

Говорячи про фейкові новини, так звані «альтернативні факти» та маніпуляції виборами, варто подивитися на загальну картину цього явища – на кризу Правди.

Є три джерела цієї кризи, яка щораз більше утруднює пізнання Правди:

— Філософське,

— Технологічне,

— Політичне.

Філософський аспект цієї кризи має 150-річну історію, яку спровокував Фрідріх Ніцше. Всі, хто сьогодні піддає сумнівам існування Правди, базуються на модерній філософії, яка підняла прапор критицизму, підваживши саму цінність Істини. Тобто поставила питання – чому Правда повинна мати пріоритет перед брехнею, чому Правда повинна бути ціннішою, ніж щось інше?

Технологічну причину цієї кризи спровокував інтернет, соціальні мережі та нові технології. З одного боку, це спричинило таке чудове явище, що кожен із нас може бути почутим, може висловитися і виразити свої емоції. Але поганою стороною цього є те, що тепер голос кожної особи, кожне оприлюднене слово мають однакову вагу з погляду істинності. Не залежно від того, хто сказав і що сказав – звичайна людина, вчений чи досвідчений експерт. Це цілком нове явище – демократизація Правди. І це – катастрофа. Таке явище має коріння ще у грецьких софістів, котрі стверджували, що висловлювання Сократа мають таке саме право на істинність, як і їхні власні висловлювання.

Політичний аспект цієї кризи спричинило зростання популізму, про що казав ще Орвелл у «1984». «Історія – це настільна книга тиранів» (Дж.Орвелл). Найважливішою метою і найефективнішим інструментом тиранів є втручання в інтерпретацію історії та у викладання історії. Тирани кажуть, що правдою є лише те, що вони говорять. Сьогодні такі ідеї стають повсюдними. Путін здійснив агресію в Україну, використавши не лише військові формування. Він підготував її, маніпулюючи правдою, тенденційно інтерпретуючи істину і спокусивши цим населення. Путін намагається за будь-яку ціну стерти, перевидавати і переписувати історію. Всі популістичні режими намагаються змінити минуле. Наприклад, переписування історії «Солідарності», применшування ролі Валенси, Геремека і Куроня є в сьогоднішній Польщі прикладом застосування популістичного інструментарію тиранів – корумпувати, переписати і змінити минуле.