«Давайте краще робити піцу, аніж воювати»

Форум видавців – це територія свободи. Під таким гаслом у Львові відбувся ювілейний 25-ий Book Forum. Під час дискусії поет з Мальти Антуан Кассар, поет з Нідерландів Мартен ван де Графф, Сіябонга Мпунгоза, письменник з південної Африки, та філософ з Ісландії Крістіан Гутессан говорили про свободу пересування, роль письменника у державі та зв’язок свободи і літератури.

Я впевнений, що література відкриває нам світ

Антуан Кассар – поет, перекладач та громадський активіст з Мальти. Пише про міграцію та подорожі, ініціатор соціально-культурного проекту «Поширюємо поезію, а не страх».

Десять років тому Антуан Кассар мав конфлікт з прикордонниками на кордоні між Перу і Болівією. Після цього конфлікту він написав довгу поему, яку надрукували у вигляді паспорта. Одна з причин, чому Антуан саме так зрефлексував – подолати страх  перед кордонами, допитами на митницях, а також перед можливим судом на чужій  території. Вийшов такий собі вірш гостинності, який опублікували багатьма мовами, паспорт, який би поклав кінець всім паспортам. «Я вважаю, що всі люди народились рівними і вони повинні мати рівні права і можливості, в тому числі можливість вільно пересуватись. На мою думку, паспорт – це один із інструментів контролю з боку нашого уряду. Але, якщо країна розвинута, то з таким документом ми маємо привілей подорожувати», – каже Антуан.

Антуан Кассар

Кілька років тому, коли він поїхав на фестиваль до Індонезії, у нього при собі було двісті надрукованих примірників оцих антипаспортів. Коли ж митник їх побачив, то зробив висновок, що Антуан їде в Індонезію продавати фальшиві документи. Йому довелося довго пояснювати, що це просто поезія. «Нещодавно українці отримали безвізовий режим з країнами ЄС, і ця знакова подія  відкрила перед вами нові  перспективи для бізнесу та подорожей. Всім відомо, що планета кругла, але світ в якому ми живемо – це складна фігура з багатьма кутами. Шкода, що наш світ залежить від того, паспорт якої країни ми маємо», – каже Антуан.  

Антипаспорт

Поет частіше називає себе громадянином  мальтійської мови, а не держави. Він вважає, що також є громадянином в тих мовах, якими володіє. «Я вірю, що настане час, коли люди зможуть вільно подорожувати, а сьогодні в нас є  можливість зануритись у світ літератури», – ділився поет із Мальти, – «Я впевнений, що література відкриває нам світ, вона стирає кордони і зближує континенти, адже з перших рядків книги, ми можемо перенестись в будь-який куточок світу».

Свобода стає кодовим словом європейських правих

Мартен ван де Графф – поет з Нідерландів. Почав писати вірші ще в школі, видав декілька збірок поезій.

«Мати голландский паспорт престижно, – каже Мартен ван де Графф, – він дає мені можливість вільно пересуватись майже по всій земній кулі. Цей факт впливає на моє сприйняття подорожі, як ознаки статусу, яка доступна далеко не кожній людині. Престижно відвідати більше країн, аніж купити дорогий автомобіль. Але де б я не був, авжди хочеться повернутись до рідної домівки. Коли перебуваєш за кордоном, частіше згадуєш свій дім. Сьогодні капітал вільніше пересувається між країнами, ніж населення. Тому не дивно, що все більше активістів називають себе громадянами світу та виступають за скасування кордонів».

Мартен ван де Графф

Поет зауважив, що росте вплив спекуляцій поняттям свободи зі сторони правих партій: «Свобода сьогодні стає кодовим словом європейських правих сил, які підживлюють страхи своїх виборців перед меньшинствами, а також перед напливом мігрантів. Тепер праві називають свою партію «Партія Свободи» і при цьому виступають за те, щоб закрити кордони своєї країни».

На думку Мартена,  література – один із проектів державотворення. «Але ситуація змінюється, і ми все менше використовуємо літературу для того, щоб підтримувати національну ідею. Сьогодні від письменника в Нідерландах очікують, що він буде займати реалістичну позицію».

Критика дорого коштує

Сіябонга Мпунгоза – один з найвпливовійших письменників з Південної Африки. Пише про соціальні та економічні проблеми, а також веде поетичну рубрику на радіо Ukhozi FM.

Сіябонга Мпунгоза, на відміну від інших своїх співрозмовників, походить з країни, яка тільки стає на демократичний шлях розвитку. «Мені було важко отримати візу в Україну, – ділиться Сіябонга, – В нашій країни ми новачки у справах демократії та свободи слова, через те в нас часто виникають проблеми такого роду. Тому я завжди радію, коли їду в іншу країну і бачу щось нове».

Сіябонга Мпунгоза

Відповідаючи на питання, чи письменник має бути голосом нації, Сіябонга розповів: «Я не відчуваю себе вільним поетом для цієї місії, тому що в нас немає такої свободи слова, як у вас. У нас є платформи для організації фестивалів, де можна виступати і продавати свої книги. Але важко писати правду. Розумієш, що можеш втратити будь-який зв’язок з тими платформами. Висловитись справді хочеться, але кожне слово сприймається як напад на політику уряду. Критика дорого коштує, я мушу приховувати правду. Тому я не відчуваю себе вільним. Живу, щоби догодити іншим».

Я думаю, що врешті краса і мистецтво врятує світ

Крістіан Гутессан викладає філософію в університеті Ісландії, вивчає літературу та творче письмо.

Розмірковуючи про свободу пересування, Крістіан Гутессан зазначив, що його відчуття свободи залежить від мети, з якою він їде. «Якщо людині потрібно пізнати себе, то їй краще потрапити в середовище з іншою культурою. А для цього варто відірватись від дому. Неможливо скласти уявлення про світ, якщо ви ніколи його не бачили».

Крістіан Гутессан

Крістіан згадує поезію Аллена Гінзберга, який виступав за припинення В’єтнамської війни та за повну заборону ядерної зброї. У своїх віршах Аллен ставить собі питання: навіщо потрібна атомна бомба? І відповідає: з однієї причини – така зброя є у сусіда. «Ми постійно розширюємо армію, вкладаємо шалені гроші, щоб захиститись від можливого нападу і щоб не втратити свою свободу, – розмірковує Крістіан, – але чим більша армія в нашій країні, тим більшою вона стає у сусідів. Нам потрібно якось подолати цей страх. Давайте краще робити піцу, аніж воювати».

Чи повинен письменник бути голосом нації, чи може бути література рушієм прогресу – на ці питання, на думку філософа, кожна людина шукає відповідь особисто для себе. Так само кожен повинен розуміти, яке значення він вкладає в слово  свобода. «Я думаю, що врешті решт, краса і мистецтво врятує світ», – підсумував Крістіан.

Підготувала Вікторія Матевощук

Фото: Катерина Джуфер