23 вересня 2018 року у віці 83 роки помер видатний український поет, професор Іллінойського університету Богдан Рубчак, повідомив Василь Махно. "Помер у нью-джерзійській лікарні. Щойно розмовляв з його дружиною Мар'яною Рубчак, яка сповістила цю печальну вістку. Відійшов один із творців Нью-Йоркської групи, поет особливого мелосу в українській поезії, глибокий знавець літератури, ерудит, богемник, просто мій старший приятель, з яким протягом майже десятиліття дружив. Останні роки Богдан з дружиною мешкав у Бунтоні (Нью-Джерзі). Його дім і серце були відкриті до світу, він знав ціну словам і вмів, як чародій, їх оживляти."
Богдан Рубчак народився 6 березня 1935 року в Калуші, де здобув початкову освіту, у 1943 році з батьками виїхав до Німеччини, де в нього помер батько. Богдан залишився в таборі переміщених осіб в Діллінгені, там продовжував свою освіту до 1948 року, а відтак виїхав з матір'ю до Америки, замешкали вони у Нью-Йорку.
У 1948–1952 роках Богдан Рубчак проживає в Нью-Йорку, опісля переїздить до Чикаго, де закінчує середню школу — і продовжує свої студії в університетах Нейві-Пір та Рузвельта. Вивчає мови та порівняльну історію світової літератури. Коли Рубчакові виповнився 21 рік, вийшла його перша поетична збірка «Камінний сад», присвячена матері. У 1952 Богдан зголосився до американського війська — де служив до 1953 року. Повернувшись з війська в 1953 році, готує другу збірку поезії— «Промениста зрада», яка виходит в 1960 році. Поновлює свої студії спершу в університеті Рузвельта, далі — в Чиказькому університеті, коли й виходить третя його збірка поезій — «Дівчина без країни» (1963).
У 1963 році Манітобський університет запрошує Рубчака на викладача славістики, де він працював один семестр. В серпні 1964 року він повернувся до Чикаго, а в січні 1965 року вернувся на короткий час до Вініпегу. Звідти наприкінці січня переїхав до Чикаго з родиною вже на постійне перебування, де продовжував раніше почату працю в La Salle Extension University. В 1967 переЇхав з родиною до Нью-Йорку, де стає директором української редакції Радіо «Свобода». У 1967 році виходить його четверта збірка поезій «Особиста Кліо», присвячена дружині Мар'яні. Через кілька років стає викладачем славістики в університеті Ратґерс, починає працювати над докторатом з порівняльної літератури: дисертацію «Теорія метафори» завершив і захистив у 1977 році ("Я вибрав дуже трудну тему, що в ній таки вдалося мені зробити декілька власних відкрить. Писалась вона тяжко й довго також через особливо важкий час у моєму житті, з повним навантаженням академічних обов’язків, мінімальним заробітком через брак докторського ступеня тощо. А тим часом кипіли і вимирали пляни віршів, статей. Дійшло до того, що я цей текст зненавидів і ніколи більше до нього не повертався"). А в 1974 році стає професором славістики й україністики в Іллінойському університеті. Довгі роки співпрацював із літературним журналом «Сучасність». Перекладав з англійської, німецької, французької. Був одним із найвидатніших поетів української діаспори. Богдан Рубчак був відомий також як авторитетний літературознавець — дослідник модерної західноєвропейської та української поезій.
ВЕЧІРНЯ МОЛИТВА
Богдан Рубчак
На човні через ніч перевези
мене, підпитий діду. Берег рання
чекатиме з посухою жадання
і з повінню коханої сльози.
Про острови солодкі не верзи
у стоголосих хащах засинання,
і не заманюй шалом догоряння,
і шквалом опівнічним не грози.
Я дам тобі за твій нечистий труд
цих кілька слів. Подякуєш нещиро
і заховаєш у лахміття бруд.
Відпливши під вітрилом козошкірим
назад у ніч, над ними вчиниш суд
і пустиш танцювати з чорним виром.
24.09.2018