Цюрихский конгрес соціалістів мусів говорити і про аграрні справи, — тілько ж через те, що в него не стало часу, а також певно й докладних студій речі, ширшу розмову про ті справи перенесено на будущий конгрес, через три роки, в Лондоні. В усякім разі західно-европейскі соціалісти, котрі доси мали діло зо справою фабрично-городских робітників-пролетаріів, більше менше готових до коллектівізму через саму йіх продукцію, — підступили до справ аграрних сільских, де на лице стоять не самі пролетаріі, а дрібні властителі, і де продукція ще індівідуалістична, або посімейна. Перед новими справами, або новими відтінками справи, соціалістам західно-европейским прийдеся дещо змінити в йіх політичних заходах, коли не в теоріях. Ми вже вказували на те, що така зміна вже й видна у соціал-демократів німецких і французких, тим часом, коли соціал-демократи таких сільских краін, як Польша, Росія і навіть Болгарія без критики наслідують застарілі уже думки і заходи німецких соціал-демократів недавнього часу.
В остатніх виборах у Франціі (20 августа) тамтошні соціалісти звернулись не до самих тілько фабричних пролетаріів, а й до дрібніщих буржуа і до селян, дрібних властителів, і вже вспіли пригорнути до себе частину йіх. (В Германіі дрібне бюргерство значно підпира соціал-демократів). З поводу ceгo газета Le Socialiste (тиждневий центральний орган робітницкоі партіі у Франціі) говорить, в нрі 154, таке:
"Так само, як ми не відпихнули від себе дрібних капіталістів, котрих руйнують фінансові шахрайства, дрібних служащих (при фабриках та магазинах) і дрібних майстрів і купців, в котрих відбира власність великий вироб і великі магазини, ми приймаймо в наші ряди і дрібного властителя землі, фермера, полевого робітника, в котрого відбира власність велика земельна експлоатація. Як добре сказав тов. Жаклер, самі лишень анархісти вірують, що революція вийде зо вбільшеноі бідноти; ми, напроти того, хочемо попробувати підперти тих, кому грозить капіталістичний повень, хочемо дати йім час зорганізуватись і боротись... Звісно, ми не можемо противитись зросту і еволюціі капіталу, але ми можемо во многих випадках нейтралізувати послідки того. Там, де наші селяне втиснуті в притягаючий круг городів, вони зільлються з нашими фабричними робітниками; а в округах чисто хліборобских вони зорганізуються, щоб боротись проти великоі власности, зложать товариства (syndicats), боротимуться, щоб здобути собі силу в громадских радах"...
Як не мало у нас зроблено, щоб притягти селян до радикально-соціального руху, а все таки вже можна сказати, що в нас справа ся вже випробована і показала, що вона зовсім не безнадійна. Наші селяне-Русини показались навіть зовсім не противними і думкам коллектівістичним, як се пророчили певні теоретики нашого національного індівідуалізму. Тут до речі поправимо один показ "Правди", котра в своій недовольній і, по звичаю, крутійскій замітці з поводу покуцкоі "Народноі Волі" каже, що в "Чехах освіта без міри більша, ніж у нас, але там бачимо, що хлопи зовсім не ідентіфікують своіх інтересів з змаганнями радікальними". На се ми замітимо, що ческі національні радикали зовсім доси не зачіпали справ економічних, тоді як ческі соціалісти, наслідуючи старих німецких соціал-демократів, зовсім не звертали уваги на села. До того хлоп, власне sedlak у Чехів зовсім не те значить, що хлоп у нас. В Чехах, як і в південній Германіі, витворилась в селах осібна кляса нешляхетних менших властителів землі, стосунково досить богатих, котрі самі держуть наймитів, иноді і чимало, і котрі звичайно ще більше визискують наймитів і зовсім дрібних властителів, ніж великі пани. Звичайно се зовсім не хлопи, по нашому, а глитаі. Натурально, що радікалізм, а тим паче економічний, не на руку таким хлопам, але нехай хто попробує звернутися з пропагандою соціалізму до справжніх ческих хлопів, подібних до наших, то й побачить, чи підуть вони за ним, чи ні?
У нас проба показала, що хлопи далеко не глухі до радикалізму і навіть до коллектівізму. Тілько ось де біда наша: мало в нас пропагандістів радикалізму, спосібних працювати серед Русинів. От тут то і видно, на скілько ми мали рацію, нарікаючи на те, що інтелігенція в краях руско-украінских відділилась національно від селян, і що коли не говорити про инші наші краіни, окрім Галичини та російскоі Украіни, у нас навіть соціалісти все ідуть у польскі та великорускі круги і не знають навіть мови руско-украінскоі, без котроі не можлива ніяка праця серед наших селян. Через те ми ледви маємо десяток робітників на тому полі, де би треба бачити йіх сотні. Чи се лихо поправиться коли хоч трохи? Чи зрозуміють хоч поодинокі особи, хоч серед соціалістів польских і російских, вихованих на руско-украінскій землі, що і моральний йіх обовязок і пряма користь йіх партій требує, щоб вони зблизилися з руско-украінскими селянами і щось зробили для них прямо?...
Народ
15.09.1893