Події в Україні та довкола неї періодично викликають у більш цивілізованого світу «глибоке занепокоєння», але трапляються у нас явища, які можуть покращити настрій закордонному обивателю. Огляд подій тижня в Україні
Ліквідація тижня
У розкидуванні шматків тіла лідера донецьких колаборантів Олександра Захарченка в різні боки купа символічності. Остання прикрість у житті внука жінки, яка пройшла концентраційний табір в Рейк’явіку, сталася в приміщенні ресторану «Сепар». В закладі з ідіотською назвою Захарченко з соратниками пили за упокій найгучнішого голосу «руского міра» Йосипа Кобзона, що відійшов на той світ напередодні.
Російська пропаганда моментально відновила тему про закривавлені по лікоть довгі руки київської хунти. Крім того, оперативно почали експлуатувати тезу про те, що ліквідація Захарченка перекреслює всі Мінські угоди.
Версій стосовно атентату буде ще достатньо, а європейцям за склянкою божоле чи к’янті можна буде згадати, що клоун у камуфляжі не тільки загубленою в ісландських снігах бабкою хвалився, а й обіцяв блискавично захопити Берлін із Лондоном.
Переважно таких наполеонів тримають у кімнатах з м’якими стінами, з Захарченка ж росіяни зробили героя локального масштабу зі всіма наслідками, що з цього випливають.
Одкровення тижня
Навіть дуже високопоставленим європейцям і американцям час від часу закидають, що вони перебувають на короткому повідку Кремля, а колишній полковник КДБ має компромат ледь не на кожного достойника Старого і Нового світу.
Виявилося, що байки про всемогутність Кремля дещо перебільшені, а викликати погано приховану істерику можуть навіть мемуари. Так сталося з бестселером екс-президента Франції Франсуа Олланда «Уроки влади».
Відставний лідер згадав, як у 2015 році разом з канцлером Німеччини Анґелою Меркель вони робили спроби вгамувати російську агресію. Зокрема Олланд пригадав погрозу Путіна «розчавити українську армію».
Кремль така відвертість француза зворохобила, і росіяни здійняли лемент. Виявилося, що і виправдовуються в Кремлі гібридно. Спочатку балакучі голови стверджували, що не міг їхній керівник комусь погрожувати «чавленням», бо в душі філантроп, а потім прес-секретар президента РФ Пєсков заявив: «Це ненормально. Швидше можна однозначно сказати, що це некоректне розкриття інформації. Подібні "зливи", які часто не відповідають реальності, вони тільки шкодять».
У старих детективах на таке реагували фразою «Слідству все зрозуміло».
Договір тижня
В офіційного Києва дійшли руки до документа, який людською мовою називається Договором про дружбу між Україною і Росією. Про то, чого варті папери, які підписують росіяни, відомо з доісторичних часів, але чомусь на п’ятому році війни люди в українській столиці, які мають відношення до дипломатії, звернули увагу на договір.
Саме існування цього договору виглядає безглуздо, проте на найвищих щаблях влади говорили, що відправляти в смітник документ, який мав би гарантувати територіальну цілісність країн-підписантів, не поспішали, аргументуючи традиційним «бо Путін нападе».
Тепер Петро Порошенко заспокоює, що договір — анахронізм і до припинення його існування ми юридично готові. Президент чекає від міністерства закордонних справ відповідних актів, у відомстві Клімкіна бадьоро звітують, що всі папери готові.
З процесом варто поспішити, бо в жовтні договір автоматично пролонгується ще на десять років, і керівництво країни, яка стала жертвою агресії, буде виглядати щонайменше недолуго.
Бюро тижня
Від Державного бюро розслідувань наївні оптимісти чекали, що в структуру ввійдуть щонайменше Малдер і Скаллі, які швидко і не тремтячою рукою позаганяють до буцегарні всіх корумпованих високопосадовців.
Українського аналогу ФБР поки що не вийшло, зате ця силова структура стала ще одним пунктом у переліку організацій, які викликають саркастичну посмішку.
Національне антикорупційне бюро чубиться з Антикорупційною прокуратурою, чим займається Агентство з запобігання корупції, з’ясувати могли б тільки герої «Секретних матеріалів», а ДБР вирішило взагалі не працювати.
Шеф ДБР Роман Труба скликав прес-конференцію, де поскаржився, що серед 27-ми переможців конкурсу на керівні посади в його організації є фігуранти кримінальних розслідувань і навіть персона, яку підозрюють у державній зраді, тому всю цю команду він розпускає.
Поки ті самі наївні оптимісти роздумують, коли ж таки запрацює Бюро, поінформовані реалісти запустили чутку про те, що на пункті ДБР перетнулися інтереси міністра внутрішніх справ Авакова і шефа парламентського комітету з національної безпеки Пашинського. Чергова серія боротьби з корупцією по-українськи може стати не менш захоплюючою, ніж «жучки» в акваріумі Холодницького і захмарні премії Корчак.
03.09.2018