Осип Маковей. Фото.
Осип Степанович Маковей (псевд. і крипт. – Євмен, Омікрон, Стефан Ярошенко, О. Степанович, Осип з Буковини, Spectator, Соколик, О. М., О. М-ей, М.* та ін.) народився 23 серпня 1867 р. в м. Яворові на Львівщині. Після закінчення початкової школи в Яворові (1874–79) О. Маковей переїхав до Львова. Там вступив до української академічної гімназії, де навчався протягом 1879–1887 років. Після закінчення гімназії – на філософському (нинішньому філологічному) факультеті Львівського університету (1887–1893). Працював у редакціях львівських газет «Діло» (1891–1892) і «Народна часопись» (1892–1893). Навіть очолював редакцію часопису «Зоря» (1894 – березень 1895). З квітня 1895 р. проживав у м. Чернівці та працював відповідальним редактором місцевої газети «Буковина» (квітень 1895 – листопад 1897). Із грудня 1897 р. знову повернувся до Львова та почав працювати в редакції «Літературно-наукового вістника». Протягом 1899–1910 років знову проживав у Чернівцях, де працював викладачем української мови та літератури у вчительській семінарії. У 1901 р. здобував учений ступінь доктора філософії (тема дослідження – «Панько Олелькович Куліш. Огляд його діяльності»). Упродовж 1910–1913 років працював викладачем Львівської жіночої учительської семінарії. Із 1913 р. був директором вчительської семінарії у Заліщиках, де також викладав українську мову та літературу. В роки Першої світової війни служив у австро-угорській армії. Із вересня 1918 р. знову обіймав посаду директора семінарії у Заліщиках. Через звинувачення начебто в українізації навчального процесу в семінарії у лютому 1921 р. був заарештований польською владою. До початку березня навіть був у в’язниці в м. Чортків. Зрештою, під наглядом поліції перебував до кінця свого життя. Невдовзі поновлений на посаді директора Заліщицької учительської семінарії. Помер 21 серпня 1925 р. у м. Заліщики¹.
Свої перші кроки в громадсько-політичній діяльності О. Маковей зробив ще в роки навчання у львівській – зауважимо – єдиній тоді українській академічній гімназії (1879–1887). А тодішня гімназійна молодь цікавилася суспільно-політичним життям і, звісно ж, забороненою літературою. Гімназія не сприяла такому зацікавленню, навпаки, вона гостро виступала проти цього. З новими ідеями знайомилася молодь у нелегальних учнівських гуртках («громадах»). У 1884 р. група учнів Львівської гімназії, серед яких був і О. Маковей, заснувала таємний гурток «Згода»². Про його діяльність письменник досить детально розповів у своєму невеликому оповіданні «Весняні бурі» (Львів, 1895) та у відомому нарисі «Історія одної студентської громади» (Львів, 1912), написаному на основі щоденника³.
Крім О. Маковея, членами таємного учнівського гуртка також були К. Студинський, В. Лаврівський, майбутній автор «України irredent’и» Ю. Бачинський, В. Будзиновський та ін.⁴. Так, К. Студинський пізніше в своїх спогадах із цього приводу писав: «Не дивно також, що живіша частина молоді шукала для себе образування ще й поза школою і збиралася в окремім гуртку, де ділилася з товаришами своїми думками та першими плодами свого пера. Життя нашого гуртка описав Осип Маковей на основі свого записника в “Історії одної студентської громади” (Львів, 1912, с. 29). В цім гуртку, в цій студентській громаді довелося мені прожити гарні, безжурні молодечі літа. У громаді зблизила мене доля найбільше до Осипа Маковея, одного з найкращих товаришів і найталановитіших письменників»⁵.
Зрештою члени гуртка, як свідчив О. Маковей, ставили своєю метою «вправлятися завчасу в праці на якім-будь полі, учитися спільно, щоби бути на будуче корисним суспільності». В таємному гуртку була добре налагоджена освітня робота, його учасники щотижня читали на зборах одну, а то й дві доповіді, влаштовували для себе вечірки («комерси») тощо. Загалом таємні учнівські гуртки були важливим чинником у справі виховання тодішньої молоді. Саме в такому гуртку учень Львівської гімназії О. Маковей познайомився з «Кобзарем» Т. Шевченка, з творами І. Котляревського, М. Шашкевича та інших⁶. Навчаючись у старших класах гімназії, О. Маковей брав активну участь у діяльності «громади» та навіть був одним із керівників учнівського гуртка. Коли збиратися в гімназії стало небезпечно, гурток проводив свої збори в т. зв. «кавалерській» кімнаті О. Маковея. В нього ж зберігалась і бібліотека «громади»⁷.
Зрозуміло, що в бібліотеці таємного гуртка містилися здебільшого твори авторів, вивчення яких не було передбачено навчальною програмою. Лектура О. Маковея, набір книг, що привертали його увагу – це знакові для тодішньої галицької молоді праці Ф. Лассаля, М. Чернишевського та ін. Як свідчать спогади В. Будзиновського, іншого члена гуртка, тогочасна молодь читала «німецький соціялістичний журнал “Die Neue Zeit” […] журнали: львівський хлопоманський “Przegląd Społeczny” в Парижі, революційно-соціялістичні польські журнали “Przedświt”. З книжок: Шефлє, Лясаля, Кавтського, Маркса й Енґельса, Морґана, Туна, Каблюкова […] Степняка, Плеханова й інших, Дрепера, різні твори Спенсера, Дарвіна, Тена, Ліперта, Льєбока, Ляфарґа і багато інших авторів»⁸. Крім того, гімназисти підтримували зв’язки з М. Драгомановим, який також надсилав їм літературу⁹.
Великий вплив на формування світогляду О. Маковея мали, звісно ж, І. Франко та М. Павлик. Про це О. Маковей писав у своїй автобіографії (1924): «Нові ідеї (соціалізм і ліберальні погляди), котрих апостолами були Франко і Павлик, не подобались, мабуть, жадному з моїх учителів, але вони були відомі значній частині молодіжи…»¹⁰. Так, із великим інтересом перечитував О. Маковей франківський часопис «Світ» (1881–1882)¹¹ та інші тогочасні видання І. Франка та М. Павлика. Зрештою 19 листопада 1885 р. О. Маковей навіть написав свого першого листа до І. Франка. Разом із листом він надіслав письменнику свої переклади та оригінальні твори з проханням надрукувати їх у журналі «Зоря». За порадою старших товаришів О. Маковей вибрав собі криптонім «М*», яким підписував свої перші твори та секретні листи, оскільки учням гімназії було заборонено друкувати свої твори в газетах і часописах без дозволу дирекції. І. Франко зацікавився присланими віршами та їх автором. Зрештою наприкінці грудня 1885 р. відбулося особисте знайомство О. Маковея з І. Франком¹².
О. Маковей також підтримував зв’язки з таємним гуртком польської молоді й отримував від нього літературу¹³. Цілком імовірно, що це міг бути львівський часопис Б. Вислоуха «Przegląd Społeczny» («Суспільний огляд»). Останній виходив у 1886–1887 роках, за цей час з’явилося лише вісімнадцять його щомісячних випусків¹⁴. Або й навіть львівська робітнича газета «Praca» («Праця»). Дану літературу О. Маковей міг отримувати від В. Будзиновського, який відвідував польські соціалістичні гуртки у гімназіях міста. Крім того, в 1886–1887 роках В. Будзиновський навіть працював у редакції «Праці»¹⁵. Тому міг розповсюджувати примірники газети серед О. Маковея та інших членів таємного гуртка «Згода».
О. Маковей під час навчання в Львівській гімназії перебував у дуже важких матеріальних умовах. Проживав він у підвальній квартирі, часто недоїдав, тому вже з другого класу змушений був заробляти собі на життя приватними уроками. «Бували такі місяці, – згадував пізніше О. Маковей, – коли я гірко бідував: батько не міг помогти, а заробити було годі. І жив я по "станціях" невибагливих, не раз у таких нездорових і тісних, що тільки добре здоровля з роду рятувало мене»¹⁶.
У листопаді 1886 р. на О. Маковея та інших гуртківців було подано донос, і вони були змушені на деякий час припинити свою діяльність. Згаданий гурток «Згода» не був соціалістичним, хоча русофіли вважали його саме таким. Тому й подали донос на учнівський гурток¹⁷. Із цього приводу О. Маковей записав у своєму щоденнику таке: «Кружок не сміє пропасти ніколи і не пропаде!.. Рух в гімназії збуджений, бодай якась частина учнів інтересується своїм і щось сама робить»¹⁸.
У 1887 р. О. Маковей поступив на т. зв. «філософський» (філологічний) факультет Львівського університету, в якому навчався до 1893 р. Перебуваючи в університеті, він змушений був заробляти собі на прожиття¹⁹. Разом із тим О. Маковей, маючи вже певний досвід громадської роботи, включився в студентський рух, насамперед у діяльність товариства «Академічне братство». Останнє діяло про Львівському університеті. Таким чином, із приходом покоління О. Маковея до вищих навчальних закладів спостерігалося нове піднесення студентського руху²⁰.
О. Маковей разом із іншими студентами першого курсу Львівського університету (В. Будзиновський, М. Ганкевич і Є. Козакевич) став ініціатором видання нового літературно-наукового часопису «Товариш» (1888)²¹. Водночас О. Маковей у своєму щоденнику зазначав, що метою газети мало стати поширення поступових ідей серед тодішньої молоді (без вмішування в політику). А також і рекомендація літератури для читання, рецензування наукових праць, друкування віршів, оповідань тощо²². 24 липня 1888 р. у Львові в друкарні Товариства ім. Шевченка вийшло перше і, як з’ясувалося згодом, останнє число журналу «Товариш» (із підзаголовком «Письмо літературно-наукове»)²³. В «Товариші» було надруковано ліричний вірш О. Маковея «На самоті»²⁴.
Слід зазначити, що О. Маковей у «Щоденнику» подав свою версію занепаду часопису «Товариш». Припинення виходу журналу він пояснював тим, що «Товариш» опинився в руках молодших від І. Франка «крикунів» (К. Трильовського та В. Будзиновського), котрі не спромоглися зібрати матеріал для наступних номерів²⁵.
13 лютого 1889 р. О. Маковей записав у своєму «Щоденнику» наступне: «"Товариш" виходити не буде. Доки був в руках Франка, то й надія була, що не пропаде. Але наші крикуни (Трильовський, Будзиновськ[ий]) напосілись відобрати від нього – і відобрали. Казали, що в 1 ч.[ислі] праці самих старших, вони так і друге число заповнять своїм, – а "Тов[ариш]" преці орган молодіжі, там повинні бути переважно праці молодих людей. А чому ті молоді не дали матеріялу до 1 ч.[исла] і не зібрали до 2 ч.[исла], – того не хотять знати. І так тепер ні старі, ні молоді не будуть друкувати, бо "Товариша" нема. Був-єм від самого початку противний тому, щоб не Франко вів "Товариш", а ми. Але думав-єм, може, ті горлачі справді зможуть самі видавати. Показалось, що ні. В друкарні довг залягає; не хоче дальше друкувати. (А Франко був би грішми помагав; впрочім, він може бути певною гіпотекою, а з нас кому повірять, що довг сплатимо?). Розіслано кілька соток примірників між попів і інших русинів, але ніхто грошей не присилає. Зробили-сьмо таким робом нашій інтеліґенції (?) подарунок "na gwiazdkę" (На Різдво. – Ю. Я.). Ті, що прислали предплату (а можна їх на пальцях порахувати), надармо очікують другого числа. Редакторові і не в голові тим занятись і полагодити всьо; Триль[овський] і Будз[иновський] добре, що вміли відібрати від Франка, та й дармують, а іншим також байдуже. А я по відобранні "Тов[ариш]а" від Франка стратив довір’я і охоту і не творюсь вже тепер до сього інтересу»²⁶.
Влітку 1889 р. О. Маковея як учасника екскурсій в Карпати разом із наддніпрянцями Дегенами та іншими було звинувачено в справі «заколоту публічного спокою». Мова йде про відомий т. зв. «Процес Дегена і товаришів». Натомість підросійські українці Сергій, Наталія та Марія Дегени, а також Б. Кістяківський і А. Маршинський під час своєї поїздки в Галичину передусім прагнули ближче познайомитися з місцевим життям, вдосконалити свої знання української мови²⁷. О. Маковей разом із київськими гостями часто збирались на квартирі у І. Франка. Там велись розмови та дискусії на різні теми²⁸.
В липні 1889 р. О. Маковей разом із І. Франком і Дегенами взяв участь у мандрівці в Карпати: провів тиждень літнього відпочинку в с. Дидьова на Турківщині. Парохом у згаданому селі був приятель І. Франка – о. І. Кузів²⁹. Водночас студент університету О. Маковей, за даними Львівської дирекції поліції від 18 серпня 1889 р., був і свояком о. І. Кузіва³⁰.
Про цю мандрівку О. Маковей писав у своєму щоденнику таке: «По комерсі у Макса Віксля (ресторан у Львові. – Прим. М. Возняка. – Авт.) виїхали ми 21/VII до дня о 4 год.[ині] до Перемишля, а потім через Хирів до Устрік. Там ждала вже на нас фіра отця Кузіва, котрою серед дощу і болота, натомившись з десять годин, дістались ми через Лютовська до Дидьови коло півночі. Їхало нас п’ятеро: т.[о] є.[сть] Наталія Вікторівна і Марія Вікт[орівна] Дегени, доньки генерал-майора російського і їх брат Сергій В[ікторович] Деген, кандидат по слов’янській філології, а тепер учитель франц[узького] язика в духовній семінарії в Києві. Ті росіяни приїхали з Києва, щоб побачити Галичину (гори), навчитись трохи ліпше говорити по-українськи через щоденну розмову і щоб пізнати нас (З ними приїхав ще Левківський і Кистяковський, син славного українця). З обома лично познакомився я ві Львові. Дальше їхав до Дидьови Франко і я. Отже, від 21/VII, а радше від 22/VII був я, Франко і Сергій Деген в Дидьовій по 29/VII. Дні були всілякі: і погідні, і дощові, з вітром і без вітру. Воздух – чиста розкіш, аж груди розпирає. Я звидів майже всі гори коло Дидьової (чудесну місцевість Мучне, Кичеру, полонини, гори за церквою і т. д., купався двічі в Сяні, прочитав дещо з Гліба Успенського, всі новелі Дигасінського і т. п.»³¹.
О. Маковей підсумовував у своєму щоденнику: «Поворот був немилий: дощ, хмарно, а щоб дістатись з Дидьової до Львова, то ми потребували аж 26 годин часу. Обидві росіянки (сестри Н. і М. Дегени. – Авт.) лишились ще в Дидьові, а ми 3 приїхали до Львова 30 вечором. 31. VII, полагодивиш прерізні справи, приїхав я в Яворів І. VIII»³².
Зрештою поїздка наддніпрянців до Галичини завершилася численними арештами та обшуками. О. Маковей також був серед шістнадцяти обвинувачених («оскаржених») осіб. 5 вересня 1889 р. у своєму рідному містечку Яворові О. Маковей занотував в щоденнику наступне: «Дегенів, Франка, Скородинського, Маршинського, Кистяківського арештовано тому зо дві неділі (16–20 серпня 1889 р. – Авт.); бозна за що, а я і додуматись не можу». І водночас додавав: «Нині довідуюсь, що в старостві єсть вже і для мене завізвання зі суду львівського»³³. Прокуратура доручила допитати серед інших і О. Маковея як підозрілого в «злочинній діяльності», який брав участь в екскурсії у Карпати³⁴.
5 вересня 1889 р. О. Маковей отримав виклик з’явитися 10 вересня в львівський суд для допиту як обвинувачений в справі «заколоту публічного спокою»³⁵. У щоденнику з цього приводу він записав: «Мене переслухував Маєвський 10 вересня майже півтретя години і казав тоді так: Є підозріння, що ці росіяни належать в Києві до соціально-революційного таємного товариства і приїхали сюди, щоб вербувати молодь до цього товариства і підбурювати проти шляхти польської. Отже, чи мене вже не звербували?»³⁶.
З огляду на це, львівська прокуратура звертала увагу слідчого судді на необхідність з’ясування причин перебування сестер Деген в Галичині та зокрема їх зв’язків із О. Маковеєм й І. Франком³⁷. Прізвище О. Маковея згадується також у фрагменті протоколу допиту І. Франка Львівським крайовим карним судом від 17 вересня 1889 р. Нижче наводимо фрагмент допиту: «17 вересня 1889 р., об 11 год. 15 хв. перед полуднем. Привели з в’язниці підсудного Івана Франка і допитали його.
14. Далі з слідства видно, що тоді, коли ви з сім’єю Дегенів їхали до Дидьової, товаришем вашої подорожі був Осип Маковей, – чому ви у своїх зізнаннях нічого про це не згадували?
До 14. Відповідаючи на питання в попередньому допиті, я забув сказати, що з нами до Дидьової їздив і Маковей.
17. Із слідства видно далі, що у Львові українські студенти на честь Дегенів і решти київських гостей влаштовували етнографічні вечорниці і якийсь товариський вечір. Що вам про це відомо?
До 17. […] Знаю тільки про товариський вечір українських студентів, який відбувся в п’ятницю ввечорі з 19 на 20 липня ц.[ього] р.[оку], – чи це був вечір в честь Дегенів, чи з нагоди закінчення навчального року, – цього не знаю. […].
До 18. Цей вечір відбувався у ресторані Макса Віксля, на першому поверсі, де крім студентів, були ще якісь незнайомі молоді люди […].
20. Скажіть нам, хто ще був на тому вечорі з наших людей?
До 20. З тутешніх осіб був Михайло Павлик, бачив я студентів: Трильовського, Маковея, Величка, Лопатинського, були ще якісь інші незнайомі мені, тому не можу подати їх прізвищ, всіх було до 20 осіб. […]»³⁸.
Проте зібрані органами поліції, прокуратури та суду матеріали не давали підстави для притягнення до кримінальної відповідальності і засудження О. Маковея, І. Франка та інших обвинувачених. Оскільки за конституцією та чинним законодавством в діях заарештованих і обвинувачених не було складу злочину. 16 листопада 1889 р. на основі висновків прокуратури слідчий суддя за відсутністю доказів припинив слідство в справі злочину порушення публічного спокою і приналежності до таємних товариств, про що офіціально були повідомлені всі, хто були заарештовані або викликались як підозрілі на допити³⁹. А сам процес «Дегега і товаришів» закінчився скандально для галицької влади та поліції⁴⁰.
Паралельно з цим О. Маковей протягом 1889–1890 років відбував однорічну військову службу. Відбувши у 1890 р. військову повинність, він продовжив навчання в університеті⁴¹. «Кінець вісімдесяти[х] років минулого століття замітний тим, що студентство рвалося до самоосвіти і до політики», – згадував пізніше В. Будзиновський, ровесник О. Маковея⁴². Водночас ще в середині 1870-х років під впливом європейських соціалістичних ідей у Галичині поступово зароджується радикальний рух. Останній базувався на принципах позитивізму та немарксистського соціалізму. Прихильниками радикальної течії стали передусім представники тодішньої студентської молоді, зокрема О. Терлецький, М. Павлик, І. Франко та ін. Враховуючи аграрний характер краю, радикали звертали особливу увагу передусім на селянство – основну соціальну базу нової течії. Загалом радикалізм у Галичині формувався двома шляхами: як безпосередньо з Західної Європи, де він виник у кінці XVIII – на початку XIX ст., так і під значним ідейним впливом діячів із Наддніпрянської України (М. Драгоманов, С. Подолинський і ін.). А на початку жовтня 1890 р. у Львові була заснована Русько-Українська радикальна партія (далі – РУРП)⁴³.
Не виключено, що О. Маковей саме під впливом І. Франка виявив інтерес до Радикальної партії⁴⁴. Очевидно, наприкінці серпня 1890 р. О. Маковей отримав іменне запрошення на установчий з’їзд РУРП. Запрошення підписали І. Франко, М. Павлик і Є. Левицький. У запрошенні йшлося про порядок денний установчого з’їзду радикалів:
«Львів, 14 серпня 1890 р.
Запросини на з’їзд 4 н[ового] ст[илю] жовтня 1890 для в[исокоповажного] п[ана] Осипа Маковея, академіка, у Львові.
Вступ тільки за показом оцеї картки запросин.
Вельмишановний добродію!
Підписані мають честь запросити Вас до уділу в приватнім з’їзді, котрий відбудеться у Львові 4 н.[ового] ст.[иля] жовтня с[ього] р[оку] в цілі обговорення слідуючих справ:
1) Потреба заснування нової радикальної партії.
2) Її програма максимальна.
3) Програма мінімальна:
а) справи економічні;
б) політичні;
в) просвітні.
4) Тактика і організація партії.
5) Орган партії.
По всім тим точкам відчитані будуть реферати та піддані під дискусію і рішення збору.
У Львові, дня 14 н.[ового] ст.[илю] серпня 1890.
Ів.[ан] Франко,
Мих.[айло] Павлик, Євг.[ен] Левицький»⁴⁵.
О. Маковей спільно з І. Франком, М. Павликом та іншими радикалами взяв участь в установчому з’їзді першої української політичної партії – РУРП. З’їзд радикалів відбувся в суботу та неділю 4–5 жовтня 1890 р. в помешканні М. Павлика у Львові. Проте О. Маковей, хоч був присутнім на організаційному з’їзді РУРП, не брав активної участі в його роботі⁴⁶.
З березня 1891 р. до травня 1892 р. О. Маковей працював помічником редактора газети «Діло», а з червня 1892 р. до березня 1895 р. «заробляв» в «Народній часописі» – українському додатку до урядової «Газети народової», що видавалася польською мовою. В цих газетах, згадував пізніше О. Маковей, він не писав ніяких політичних статей, тільки перекладав фейлетони, писав новинки і т. ін. У 1894 р. О. Маковей став співробітником, а потім редактором народовецького часопису «Зоря»⁴⁷.
Навесні 1891 р. на сторінках часопису «Народ», партійного органу РУРП, було надруковано поему О. Маковея – «Молох» (твір датовано 1–10 грудня 1888 р.)⁴⁸. З цього приводу М. Павлик зі Львова у листі до М. Драгоманова від 12 квітня 1891 р. писав: «Шчо до “Молоха”, то не стану jeго боронити за форму, хоть мужики порозуміjуть, в чім діло»⁴⁹. А вже 21 травня 1891 р. М. Павлик писав до М. Драгоманова, що вся редакція народовецької газети «Діло» «обсаджена радикалами (задля браку своїх), є там: Маковей»⁵⁰. Зрештою, в цьому листі М. Павлик писав до М. Драгоманова: «Шче шчо до змісту, то певне, шчо в “Народі” було не одно j лишнье, jак от напр.[имір] Молох. Та автор (молодиj Маковеj) носивсьа з тим уже третіj рік, і приjшов мене просити(,) в надіjі, шчо шчось заплачу. З огльаду на обіцьану міні з Укр.[аїни] досить велику плату, jа думав jего стало приjмити до помочи за 15 гульд.[енів] у місьаць та jа недавно перед (тим) приньав був іншого, власне до писаньа, коли jа не маjу часу або не можу сидіти (так напр.[имір] jа робив переклад Дрепера). Правда, Маковеj, – досить інт.[елігентний] і солідниj хлопець, не був би виграв на “Народі”, бо зараз післьа того, міні приjшлосьа відправити j тамтого, дльа браку грошеj, – та може бувби jак jего вдержав, а то jего взьали в ред.[акцію] Діла, де він тепер пише всьаку всьачину, jак каже, противну собі. Треба ж Вам знати, шчо недавнісько всьа редакціjа (“Діла”. – Прим. М. Павлика. – Авт.) обсаджена радикалами (задльа браку своjіх), jе там: Маковеj»⁵¹.
Вочевидь О. Маковей був присутній також і на ІІ з’їзді РУРП, що відбувся 3–5 жовтня 1891 р. у Львові⁵². Принаймні, це підтверджується збереженим іменним запрошенням («карта вступу») на даний з’їзд для О. Маковея. Запрошення, датоване 15 серпня 1891 р., підписали діячі РУРП М. Павлик, С. Данилович, І. Франко, Р. Яросевич і Є. Левіцький⁵³. До того ж, у 1894 р. на сторінках часопису «Житє і слово», що його видавав І. Франко, було надруковано твір О. Маковея «Новик» (авторське датування: Львів, 1892 р.)⁵⁴.
Мандат для Осипа Маковея на ІІ з’їзд РУРП (3–5 жовтня 1891 р., Львів) від 15 серпня 1891 р. Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописних фондів і текстології. – Ф. 3. – Од. зб. 1612. – Арк. 477.
У 1895 р. О. Маковей отримав пропозицію стати редактором чернівецької газети «Буковина». На що він, власне, й погодився. З того часу «Буковина» почала виходити чотири рази в тиждень (замість одного разу), а в 1896–1897 роках – щоденно (крім неділі та свят). Водночас О. Маковей домігся не тільки збільшення періодичності газети «Буковина», а й значно поліпшив її редагування. Свої статті в газеті О. Маковей підписував псевдонімами «Speсtator» (тобто оглядач), «Стефан», криптонімами О., О. М., Ом. та ін.⁵⁵. Так, наприкінці лютого 1896 р. на сторінках «Буковини» було опубліковано рецензію діяча РУРП М. Ганкевича на працю свого товариша-однопартійця Ю. Бачинського – «Україна irredenta»⁵⁶. Водночас із початку червня 1896 р. редактор «Буковини» О. Маковей разом із радикалом В. Будзиновським увійшли до складу чернівецького товариства «Руська каса». Додамо, що наприкінці травня 1896 р. В. Будзиновський, дотогочасний редактор органу РУРП газети «Громадський голос» і часопису «Радикал», переїхав до м. Чернівці, де працював діловодом згаданого товариства⁵⁷.
У 1896 р. І. Франко в своїй статті «Реалісти чи карієрісти?», опублікованій на сторінках часопису «Житє і слово», відзначав, що газета «Буковина» «редагована живо і талановито вона сильна особливо в критиці старого руського а головно народовецького шлендріану і з того погляду певно заслугує на повне признанє. Не даром же єі редактор, д. Маковей, талановитий беллетріст, бувший співробітник "Дѣла" і редактор "Зорі", чоловік щирий і правдомовний […]»⁵⁸. Натомість невдовзі в кількох №№ газети «Буковина» (1896, №№ 202, 204 і 206) без підпису з’явилася стаття «Наші рутенські радікали». В ній невідомий автор критикував діяльність І. Франка⁵⁹. Зрештою у відповідь на цю статтю І. Франко в своєму огляді «Політична хроніка» («Житє і слово», 1896, кн. IV) писав, що «мушу рівночасно висказати своє велике здивованє, як міг д. Осип Маковей, редактор “Буковини” погодити зі своєю честю уміщенє сеі підлоі публікаціі на листаках, під котрими він підписаний як одвічальний редактор і котроі огидність в браку підпису автора мусить очевидно спадати на єго імя»⁶⁰.
О. Маковей у листі до І. Франка від 27 жовтня 1896 р. визнав свою вину і дав деякі пояснення з цього приводу: «Признаю Вам повну рацію, коли мені “дивуєтесь”, що я помістив “Наших рутенських радикалів”… Знайте, що далі таких дописей приймати не буду… І в тім вся біда, що евентуально під таке мушу давати свій підпис». Далі О. Маковей писав, що «багато дописей наших кумів нового курсу кидає в кіш…». Наприкінці листа О. Маковей прохав вибачення в І. Франка: «Не гнівайтесь на мене, пане Франко. Ви собі по таких статтях вірте чи не вірте, але я серцем чую, що поважаю Вас і буду поважати»⁶¹. Додамо, що очільника «Буковини» О. Маковея наприкінці 1897 р. І. Франко запросив до Львова працювати в редакції новозаснованого «Літературно-наукового вістника». В складі редакції часопису «Літературно-науковий вістник» О. Маковей працював із грудня 1897 р. до весни 1899 р.⁶².
Зрештою, з приводу свого відношення до Радикальної партії О. Маковей у своїй автобіографії пізніше писав: «Доля заглузувала собі з мене, я був по симпатії радикалом, а прийшлося заробляти на прожиток у “народовців” і навіть в урядовім часописі»⁶³.
_____________________________
¹ Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України. Відділ рукописів (далі – ЛННБ ім. В. Стефаника. Відділ рукописів), ф. 167, оп. 2, од. зб. 2040, 25 арк.; Кріль Й. П. До питання про взаємозв’язки і листування І. Франка та О. Маковея / Й. П. Кріль // Дослідження творчості Івана Франка. – К.: Вид-во АН УРСР, 1959. – Вип. 2. – С. 150; Погребенник Ф. Осип Маковей (Критико-біографічний нарис) / Федір Погребенник. – К.: Державне вид-во Художньої літератури, 1960. – С. 9; Катаргіна Т. І. Маковей Осип Степанович // Енциклопедія історії України: У 10 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. – К.: Наук. думка, 2009. – Т. 6: Ла–Мі. – С. 449–450.
² Студинський К. Як я став учеником Івана Франка / К. Студинський // Спогади про Івана Франка / Упоряд., вступ. стаття і прим. М. І. Гнатюка; Худож. оформл. Б. Р. Пікулицького. – Львів: Каменяр, 1997. – С. 101; Кріль Й. П. До питання про взаємозв’язки і листування І. Франка та О. Маковея / Й. П. Кріль // Дослідження творчості Івана Франка. – К.: Вид-во АН УРСР, 1959. – Вип. 2. – С. 150; Погребенник Ф. Осип Маковей (Критико-біографічний нарис) / Федір Погребенник. – К.: Державне вид-во Художньої літератури, 1960. – С. 10; Студинський К. Як я став учеником Івана Франка / К. Студинський // Спогади про Івана Франка / Упоряд., вступ. стаття і прим. М. І. Гнатюка; Худож. оформл. Б. Р. Пікулицького. – Львів: Каменяр, 1997. – С. 101.
³ Химка Дж.-П. Зародження польської соціал-демократії та українського радикалізму в Галичині (1860–1890) / Джон-Пол Химка. – К.: Основні цінності, 2002. – С. 283; Кріль Й. П. До питання про взаємозв’язки і листування І. Франка та О. Маковея. – С. 150–151; Погребенник Ф. Осип Маковей (Критико-біографічний нарис) / Федір Погребенник. – К.: Державне вид-во Художньої літератури, 1960. – С. 10; Студинський К. Як я став учеником Івана Франка / К. Студинський // Спогади про Івана Франка / Упоряд., вступ. стаття і прим. М. І. Гнатюка; Худож. оформл. Б. Р. Пікулицького. – Львів: Каменяр, 1997. – С. 101; Химка Дж.-П. Зародження польської соціал-демократії та українського радикалізму в Галичині (1860–1890) / Джон-Пол Химка. – К.: Основні цінності, 2002. – С. 283.
⁴ Химка Дж.-П. Зародження польської соціал-демократії та українського радикалізму в Галичині (1860–1890) / Джон-Пол Химка. – К.: Основні цінності, 2002. – С. 193, 283; Студинський К. Як я став учеником Івана Франка / К. Студинський // Спогади про Івана Франка / Упоряд., вступ. стаття і прим. М. І. Гнатюка; Худож. оформл. Б. Р. Пікулицького. – Львів: Каменяр, 1997. – С. 101–102; Шкраб’юк П. Ми, українські радикали… (Михайло Павлик і Радикальна партія) / Петро Шкраб’юк. – Львів, 2012. – С. 43.
⁵ Студинський К. Як я став учеником Івана Франка / К. Студинський // Спогади про Івана Франка / Упоряд., вступ. стаття і прим. М. І. Гнатюка; Худож. оформл. Б. Р. Пікулицького. – Львів: Каменяр, 1997. – С. 101.
⁶ Погребенник Ф. Осип Маковей (Критико-біографічний нарис). – С. 10.
⁷ Кріль Й. П. До питання про взаємозв’язки і листування І. Франка та О. Маковея. – С. 151; Погребенник Ф. Осип Маковей (Критико-біографічний нарис). – С. 10.
⁸ Будзиновський В. Смішне в поважнім / В. Будзиновський // Нові шляхи. – Львів, 1930. – Т. 7. – С. 223–224.
⁹ Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.) / Олег Станіславович Жерноклеєв. – Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2006. – С. 105.
¹⁰ Кріль Й. П. До питання про взаємозв’язки і листування І. Франка та О. Маковея. – С. 151.
¹¹ Там само.
¹² Кріль Й. Перший лист Осипа Маковея до Івана Франка / Й. Кріль // Іван Франко: Статті і матеріали. – Львів, 1958. – Зб. 6. – С. 74–78; Кріль Й. П. До питання про взаємозв’язки і листування І. Франка та О. Маковея. – С. 151; Погребенник Ф. Осип Маковей (Критико-біографічний нарис). – С. 11.
¹³ Погребенник Ф. Осип Маковей (Критико-біографічний нарис). – С. 10.
¹⁴ Химка Дж.-П. Зародження польської соціал-демократії та українського радикалізму в Галичині (1860–1890) / Джон-Пол Химка. – К.: Основні цінності, 2002. – С. 187–188.
¹⁵ Химка Ж.-П. Український соціялізм у Галичині (до розколу в Радикальній Партії 1899 р.) / Ж.-П. Химка // Journal of Ukrainian Graduate Studies. – 1979. – Vol. 4. – Number 2. – P. 40–41; Химка Дж.-П. Зародження польської соціал-демократії та українського радикалізму в Галичині (1860–1890). – С. 193; Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.) / Олег Станіславович Жерноклеєв. – Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2006. – С. 105.
¹⁶ Кріль Й. П. До питання про взаємозв’язки і листування І. Франка та О. Маковея. – С. 150.
¹⁷ Погребенник Ф. Осип Маковей (Критико-біографічний нарис). – С. 11; Студинський К. Як я став учеником Івана Франка. – С. 101; Химка Дж.-П. Зародження польської соціал-демократії та українського радикалізму в Галичині (1860–1890). – С. 193.
¹⁸ Погребенник Ф. Осип Маковей (Критико-біографічний нарис). – С. 11.
¹⁹ Погребенник Ф. Осип Маковей (Критико-біографічний нарис). – С. 12.
²⁰ Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.) / Олег Станіславович Жерноклеєв. – Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2006. – С. 105.
²¹ Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка) // Дослідження творчості Івана Франка. – К., 1959. – Вип. 2. – С. 109; Кріль О. Із щоденника Маковея / О. Кріль // Жовтень. – 1967. – № 2. – С. 107; Якимович Б. З. Іван Франко – видавець: Книгознавчі та джерелознавчі аспекти / Богдан Зеновійович Якимович. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. – С. 157.
²² Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка) // Дослідження творчості Івана Франка. – К., 1959. – Вип. 2. – С. 109.
²³ Животко А. Нарис історії української преси (Курс лекцій) / Аркадій Животко. – Подєбради: УТГІ, 1937. – С. 48; Якимович Б. З. Іван Франко – видавець: Книгознавчі та джерелознавчі аспекти / Богдан Зеновійович Якимович. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. – С. 157.
²⁴ Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка) // Дослідження творчості Івана Франка. – К., 1959. – Вип. 2. – С. 114–115.
²⁵ Semper magister et semper tiro: Іван Франко та Осип Маковей / Упорядкування, передмова, коментарі та пояснення слів Н. Тихолоз; відп. та літ. ред. Є. Нахлік. – Львів, 2007. – С. 54; Легкий М. Іван Франко та В’ячеслав Будзиновський: штрихи до взаємин на тлі доби // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Львів, 2009. – Т. CCLVII: Праці Філологічної секції. – С. 138.
²⁶ Кріль О. Із щоденника Маковея / О. Кріль // Жовтень. – 1967. – № 2. – С. 106–107; Semper magister et semper tiro: Іван Франко та Осип Маковей / Упорядкування, передмова, коментарі та пояснення слів Н. Тихолоз; відп. та літ. ред. Є. Нахлік. – Львів, 2007. – С. 54.
²⁷ Райківський І. Я. Ідея української національної єдності в громадському житті Галичини ХІХ століття: монографія / Ігор Ярославович Райківський. – Івано-Франківськ: Видавництво Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2012. – С. 727.
²⁸ Калинович В. І. Третій арешт Івана Франка і товаришів у Львові 1889 року / В. І. Калинович // Іван Франко. Статті і матеріали. – Львів, 1965. – Зб. 12. – С. 168; Калинович В. І. Політичні процеси Івана Франка та його товаришів / Володимир Іванович Калинович. – Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1967. – С. 126.
²⁹ Лукіянович Д. Процес Деґена і тов. / Д. Лукіянович // Львівські вісті. – 1942. – 14 липня. – Ч. 155 (279). – С. 2; Кріль Й. П. До питання про взаємозв’язки і листування І. Франка та О. Маковея. – С. 153.
³⁰ Левинський В. Драгоманов і драгоманівці у світлі австрійських тайних документів / В. Левинський // З минулого. Збірник. – Варшава, 1938. – Т. 1. – С. 21.
³¹ Кріль О. Із щоденника Маковея / О. Кріль // Жовтень. – 1967. – № 2. – С. 108; Возняк М. Велетень думки і праці. Шлях життя і боротьби Івана Франка / Михайло Возняк. – К.: Державне вид-во Художньої літератури, 1958. – С. 224.
³² Кріль О. Із щоденника Маковея / О. Кріль // Жовтень. – 1967. – № 2. – С. 109.
³³ Кріль О. Із щоденника Маковея / О. Кріль // Жовтень. – 1967. – № 2. – С. 110; Возняк М. Велетень думки і праці. Шлях життя і боротьби Івана Франка / Михайло Возняк. – К.: Державне вид-во Художньої літератури, 1958. – С. 224.
³⁴ Калинович В. І. Третій арешт Івана Франка і товаришів у Львові 1889 року / В. І. Калинович // Іван Франко. Статті і матеріали. – Львів, 1965. – Зб. 12. – С. 170; Калинович В. І. Політичні процеси Івана Франка та його товаришів / Володимир Іванович Калинович. – Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1967. – С. 128.
³⁵ Возняк М. Велетень думки і праці. Шлях життя і боротьби Івана Франка / Михайло Возняк. – К.: Державне вид-во Художньої літератури, 1958. – С. 224.
³⁶ Возняк М. Велетень думки і праці. Шлях життя і боротьби Івана Франка. – С. 224.
³⁷ Калинович В. І. Третій арешт Івана Франка і товаришів у Львові 1889 року / В. І. Калинович // Іван Франко. Статті і матеріали. – Львів, 1965. – Зб. 12. – С. 171; Калинович В. І. Політичні процеси Івана Франка та його товаришів. – С. 133.
³⁸ Іван Франко. Документи і матеріали 1856–1965. – К.: Вид-во Наукова думка, 1966. – . С. 130–133.
³⁹ Кріль Й. П. До питання про взаємозв’язки і листування І. Франка та О. Маковея. – С. 153; Калинович В. І. Третій арешт Івана Франка і товаришів у Львові 1889 року / В. І. Калинович // Іван Франко. Статті і матеріали. – Львів, 1965. – Зб. 12. – С. 173; Калинович В. І. Політичні процеси Івана Франка та його товаришів. – С. 133.
⁴⁰ Левинський В. Драгоманов і драгоманівці у світлі австрійських тайних документів / В. Левинський // З минулого. Збірник. – Варшава, 1938. – Т. 1. – С. 20.
⁴¹ Погребенник Ф. Осип Маковей (Критико-біографічний нарис). – С. 13; Катаргіна Т. І. Маковей Осип Степанович // Енциклопедія історії України: У 10 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. – К.: Наук. думка, 2009. – Т. 6: Ла–Мі. – С. 449.
⁴² Будзиновський В. Смішне в поважнім / В. Будзиновський // Нові шляхи. – Львів, 1930. – Т. 7. – С. 223.
⁴³ Кравець М. М. До питання про Русько-Українську радикальну партію у Східній Галичині в 90-х роках ХІХ ст. / М. М. Кравець // З історії західноукраїнських земель. – К., 1957. – Зб. 2. – С. 124, 126–128; Himka J.-P. Socialism in Galicia. The Emergence of Polish Social Democracy and Ukrainian Radicalism (1860–1890). – Cambridge, 1983. – P. 167; Кугутяк М. В. Радикальна партія в Східній Галичині / М. В. Кугутяк // Український історичний журнал. – К., 1990. – № 10. – С. 55; Шкраб’юк П. Ми, українські радикали… (Михайло Павлик і Радикальна партія) / Петро Шкраб’юк. – Львів, 2012. – С. 175.
⁴⁴ Погребенник Ф. Осип Маковей (Критико-біографічний нарис). – С. 14.
⁴⁵ Франко І. Зібрання творів: у 50 т. / Іван Франко. – К.: Вид-во «Наукова думка», 1986. – Т. 49: Листи (1886–1894). – С. 535; Кріль Й. П. До питання про взаємозв’язки і листування І. Франка та О. Маковея. – С. 153; Кугутяк М. В. Радикальна партія в Східній Галичині / М. В. Кугутяк // Український історичний журнал. – К., 1990. – № 10. – С. 57; Tomczyk R. Galicyjska Rusko-Ukraińska Partia Radykalna w latach 1890–1914. – Szczecin, 2007. – S. – S. 38.
⁴⁶ Кріль Й. П. До питання про взаємозв’язки і листування І. Франка та О. Маковея. – С. 153; Химка Дж.-П. Зародження польської соціал-демократії та українського радикалізму в Галичині (1860–1890). – С. 203.
⁴⁷ Погребенник Ф. Осип Маковей (Критико-біографічний нарис). – С. 14 – 15.
⁴⁸ М.[аковей О.]. Молох // Народ. – 1891. – Ч. 6. – 15 л.[атинського] марта. – С. 84–87; Погребенник Ф. Осип Маковей (Критико-біографічний нарис). – С. 14.
⁴⁹ Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895) / Зладив М. Павлик. – Т. VI (1890–1891). – Чернівцї, 1910. – С. 159.
⁵⁰ Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895) / Зладив М. Павлик. – Т. VI (1890–1891). – Чернівцї, 1910. – С. 191; Шкраб’юк П. Ми, українські радикали… (Михайло Павлик і Радикальна партія) / Петро Шкраб’юк. – Львів, 2012. – С. 99.
⁵¹ Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895) / Зладив М. Павлик. – Т. VI (1890–1891). – Чернівцї, 1910. С. 191.
⁵² ІІ-гий зйізд укр.[аїнських] радикалів // Народ. – 1891. – Ч. 20 і 21. – 24 л.[атинського] жовтня. – С. 266–267.
⁵³ Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України (далі – ВР ІЛ), ф. 3, од. зб. 1612, арк. 477.
⁵⁴ Маковей О. Новик. Оповіданє / О. Маковей // Житє і слово. – Львів, 1894. – Т. 1. – Кн. 1. – С. 93–101; Кн. 2. – С. 258–270; Кн. 3. – С. 418–433; Погребенник Ф. Осип Маковей (Критико-біографічний нарис). – С. 14.
⁵⁵ Погребенник Ф. Осип Маковей (Критико-біографічний нарис). – С. 18–19, 21.
⁵⁶ М. Г. Квестия україньска в сьвітлі критики социялїстичної. (Україна Irredenta. По поводу еміґрациї. Суспільно-політичний скіц. Написав Юліян Бачиньский. Львів, 1895) // Буковина. – 1896. – Ч. 46. – 27 лютого (10 марта). – С. 1–2; М. Г. Квестия україньска в сьвітлі критики социялїстичної. (Україна Irredenta. По поводу еміґрациї. Суспільно-політичний скіц. Написав Юліян Бачиньский. Львів, 1895). (Конець.) // Буковина. – 1896. – Ч. 47. – 29 лютого (12 марта). – С. 1–2.
⁵⁷ Новинки. Товарищество «Руска каса» въ Черновцахъ … // Галичанинъ. – 1896. – Ч. 116. – 26 мая (7 іюня). – С. 3.
⁵⁸ Франко Ів. Реалісти чи карієрісти ? // Житє і слово. – Львів, 1896. – Т. V. – С. 73.
⁵⁹ Франко І. Політична хроніка / І. Франко // Житє і слово. – Львів, 1896. – Т. V. – С. 316–317; Кріль Й. П. До питання про взаємозв’язки і листування І. Франка та О. Маковея. – С. 155.
⁶⁰ Франко І. Політична хроніка / І. Франко // Житє і слово. – Львів, 1896. – Т. V. – С. 317; Кріль Й. П. До питання про взаємозв’язки і листування І. Франка та О. Маковея. – С. 155–156.
⁶¹ Кріль Й. П. До питання про взаємозв’язки і листування І. Франка та О. Маковея. – С. 156.
⁶² Кріль Й. П. До питання про взаємозв’язки і листування І. Франка та О. Маковея. – С. 154; Погребенник Ф. Осип Маковей (Критико-біографічний нарис). – С. 23.
⁶³ Лукіянович Д. Автобіоґрафія О. Маковея / Д. Лукіянович // Літературно-науковий вісник. – Львів, 1925. – Т. LXXXVIII. – Кн. 11. – С. 234; Кріль Й. П. До питання про взаємозв’язки і листування І. Франка та О. Маковея. – С. 153; Погребенник Ф. Осип Маковей (Критико-біографічний нарис). – С. 14.
23.08.2018