У важкій хвилині звертаюся до Вас Всеч. Отці й Дорогі Братя.
Війна, що триває вже близько 4 роки, наближається до кінця. Може близька та хвилина, в якій рішатиметься, може на довгі роки, доля нашої Церкви і нашого народу. Відчуваю потребу порозумітися з всіми Вами, з тобою, Дорогий Український Народе. Отці, перечитаєте в найближчу неділю це моє письмо в усіх матірних і дочерних церквах єпархії: в тих при яких постійно працює священик і в тих, до яких тільки може сусідній священик доїжджати.
Відзиваючися до цілого народу, маю на думці передусім старших і поважніших людей кожної громади. З ними в першу чергу хочу порозумітися. Це не значить, щоб я легковажив думку й бажання молоді. Вона ж є цвітом, будучністю нашого народу, вона для національної справи поносила й поносить ще тяжкі жертви, хотіла б ті жертви ще множити. Для неодного з молодих є ідеалом віддати життя за батьківщину. Але Ви старші в громаді, того свідомі, що молодь у наших часах занадто хоче правити-кермувати, навіть усуваючи старших від усякого голосу. Часом просто жадають, щоб усі повинувалися їм. Таке жадання є не тільки несправедливе, але просто може стати небезпекою для громади, а й для цілого народу. В молодих мусимо цінити гарячу ревність, яку вносять у кожну свою роботу. Але ніколи досить не можна їм пригадувати, що в веденні загальних справ чи в громаді, чи в народі досвід і старий розум має щонайменше стільки значіння, що гарячий темперамент і ревна воля. Беручись рішати про справи загальні без достаточного досвіду і без волі порадитися зі старшими, вони наражають нас усіх на великі небезпеки. Поміж ними є старші, які ними кермують, але ми мали аж надто багато доказів на те, що між тими провідниками молоді занадто легко находяться й агенти наших ворогів, що просто провокують до незаконних поступків, до нерозважних кроків, які відтак мстяться на цілій громаді. Ми були свідками навіть страшних убивств, сповнених молодими людьми, може навіть у добрих намірах, але з жахливими наслідками для народу. Ми бачили нераз людей, що передавали нашим молодим неначе накази народних провідників та наказували для добра справи когось убивати. Було багато таких випадків, в яких самі провідники молодих голосно і прилюдно стверджували, що агенти, які приказували убивства, були провокаторами і служили нашим ворогам. На жаль, такі випадки виробили в молодих фальшиві пересвідчення про те, коли кому можна життя відібрати. Я вже кілька разів перестерігав усіх вірних перед страшними наслідками незаховування 5-ої заповіди Божої, що заборонює передусім чоловіковбивство. Я вже нераз перестерігав перед усіми тими пристрастями, які промощують людині дорогу до того страшного злочину, що стягає на душу прокляття Небес, а на тілі лишає п'ятно неповинно пролитої крови, незатерте навіть покаянням. Я перестерігав перед злобою, національною ненавистю, партійними роздорами, бажаннями пімсти на ворогах.
Сьогодні мушу знову до тої самої перестороги вернутися. Зміню хіба те, що молодим передам пересторогу на Ваші руки. Ви, їх батьки, у важній хвилині історії нашого народу стережіть своїх синів перед злочином, яким могли б стягнути на село страшні нещастя.
В часах, в яких люди забувають на Божий закон, в яких перестають розуміти високі і святі ідеали християнства, Церква усе високо держить прапор оборони життя й майна людей. Церква ніколи не перестає повторювати науку Божих заповідей, перестерігати перед злочинами, пригадувати Божу кару та вказувати народам дорогу вірного сповнення Божої волі, як одиноку дорогу до осягнення кращої будучности. Так і в наших часах поступає й духовенство. Послушне нашим радам, вказівкам і приказам вже нераз повторювали Вам Отці Духовні науку про всі правди Божі, що стережуть життя ближнього і його добро. Сьогодні, Дорогі мої, звертаюся до Вас, старших у громадах, промовляю до господарів і господинь, до батьків християнських родин і пригадую їм, що вони мають перед Богом обов'язок разом з Церквою стояти на сторожі суспільного ладу, життя й добра ближнього. Вони ж є членами Церкви, їх обов'язком є співпрацювати з Церквою у сповненні її Богом наложених обов'язків. Тоді, коли в усіх майже країнах Европи панувала ще темрява дикої самоволі, Церква безнастанною працею над людською совістю поволі виробляла культуру і цивілізацію та ставляла основи, на яких сперлися середньовічні держави. У тій цивілізаційній праці все помагала духовенству верства людей старших, досвідчених і вірніших Божому законові. Вони помагали Церкві в її праці над людьми, боролися разом з нею з темрявою самоволі і самолюбства та поволі клали підстави під розвій християнських принципів у житті приватному і публичному. Здається, часи, в яких живемо, вимагають від Церкви такої самої праці над людськими суспільствами. Будучність нашого народу в великій мірі буде також залежати від способу, в який наша Церква це своє завдання сповнить супроти нашого народу. А першим і найважнішнм принципом християнської культури є пошанування Божого закону, що стереже життя ближнього і його майно і в кожному непорядкові ці два принципи найбільше наражені на потоптання. В наших часах таксамо, як у тій добі, коли варяги на Русі почали працювати над самими першими початками християнської держави і ми мусимо зберігати і боронити цих двох основ всякої християнської культури. Тому сьогодні, Дорогі Брати, звертаюся до Вас, старших у громаді, та в імені Христа Спасителя віддаю Вам опіку і сторожу над людським життям і маєтком усіх тих, яким могла б грозити смерть чи втрата цілої посілости. Життя і добра ближнього стережіть в ім'я християнської любови ближнього і християнської цивілі зації, в ім'я того християнського суспільного ладу, який ми бажали б бачити колись у вашій самостійній, соборній Українській Державі. Будьте переконані, що все, що тільки зробите в напрямі так понятої любови ближнього, принесе обильно Боже благословення Вашій родині і Вашому селу. Ми переконані, що коли в кожній громаді нашого краю всі старші громадяни до серця візьмуть наш поклик і причиняться у хвилинах замішання й анархії до втримання християнської вірности Божому законові, яка мусить бути початком усякого порядку, Ваше становище стягне на цілий нарід обильне Боже благословення.
А тепер моє слово до Тебе, Дорога Молоде, до Вас, Дорогі, у котрих тільки доброї і щирої волі, а таке трудне нераз становище, до Вас, яких довір'я люди так часто надуживають.
Не дайтеся спровокувати до ніяких незаконних поступків. Це ж інтерес наших ворогів: намовити наших людей до нерозважних кроків, які могли б, а навіть мусіли б стягнути на наш наpід великі шкоди. Не дайтеся баламутити людям, які представляють Вам неначе конечними деякі злочини проти Божого закону. Пам'ятайте, що ніколи нічого корисного для свого народу не осягнете через противну Божому законові поведінку. У всіх важніших справах радьтеся батьків, порадьтеся й духовного Отця, вони ж усі Вам тільки добра бажають, а люблять батьківщину не менше від Вас. Заховуйте всюди суспільний порядок і про той порядок так дбайте, як коли б за нього відповідали. Оскільки це можливе, сповняйте наложені на Вас обов'язки. Не противтеся ніякому справедливому наказові влади, хоч, очевидно, можете завсіди те зробити, щоб осягнути чи відкликання чи злагодження наказу. Пам'ятайте, що кожний непорядок у нашому краю є користю комуністів і може бути викликуваний радами чи намовами їх агентів. А все, що звязане з користю комуністів, може причинитися до їх перемоги. Та перемога хоч неправдоподібна, a всe ж можлива і ніщо не може в рівній мірі їй помагати, як усяке заворушення в нашому краю. Стережіться людей, які Вас намовляють до якихнебудь незаконних кроків. Стережіться наказів, які немов походять від провідників національних партій, а можуть бути просто провокацією наших ворогів.
Цей мій поклик звертається не тільки до Вас мужчин, але й до невіст. Ваше завдання, християнські невісти, матері родин, встерегти своїх синів від усякого нерозважного кроку, а передусім від усякого кроку, яким мали б ломати Божий закон. Якщо кому випадає бути сторожем християнського порядку в громаді, то певно християнські матері не уступлять першенства мужчинам, вони схотять бути першими у сповненні такого світлого, а в наших часах такого важного завдання. Стоячи на сторожі Божого порядку в громаді, Ви християнські матері, будете рятувати від упадку совість Ваших синів, не дасьте їм душу заваляти неповинно пролитою кровю, встережете їх перед нещастям, а посередньо причинитеся до ясного розвою нашого національного життя. Ви, християнські невісти, що буває, горнетеся до св. Причастя частіше від мужчин, маєте в дану хвилину сповняти великий і святий обовязок супроти мужів і дітей, супроти цілого села і супроти цілого народу.
Де добре зорганізоване церковне братство, нехай на першому засіданні по перечитанні цего письма, візьмуть справу, про яку тепер пишу, як предмет наради. Нехай передусім ствердять, чи і яка у тому напрямі небезпека в селі, чи кому грозить небезпека життя. Відтак нехай застановляться, що могли б зробити, щоб комусь у даному випадку вирятувати життя, нехай вкінці приступлять до св. Причастія в намірі ведення такої важної суспільної праці.
У щоденних молитвах благаю Всевишнього, щоб Вам усім давав обильне благословення до сповнення Ваших християнських обовязків, до заховання Божого закона християнської любови ближнього і тієї мудрої розваги, що серед найтрудніших обставин уміє витревало прямувати до мети, призначеної Всевишнім Богом кожному народові.
Благодать Господа Нашого Ісуса Христа і любов Бога і Отця і Причастє св. Духа нехай буде зі всіми Вами.
†Андрей
Митрополит, в. р.
[Рідна земля]
15.08.1943