Коли се буде?

Маємо нові факти, що орґанїчне втїленнє до Польщі Холмщини переводить ся Поляками при помочи австро-угорських окупаційних властей консеквентно і систематично. Відповідає се зрештою і тому курсови заграничної полїтики австро-угорської монархії, яку репрезентує гр. Буріян; він почав творити велику Польщу коштом українських земель, він закінчує тепер своє дїло...

Краківський "Glos Naroda" в ч. 166 з 30 липня подає телєфонїчну відомість з Відня, що в найблизших днях переходять в руки люблинського ґенерал-ґубернатора економічні справи Холмщини, які досї лишали ся під зарядом етапових команд австро-угорської армії. До сього факту додаєть ся коментар, що "назовнї буде се вистарчаючим втїленнєм Холмщини до тої частини Королївства Польського, яка находить ся під австро-угорською окупацією".

Так є, буде се остаточним втїленнєм Холмщини до Польщі, бо всї инші справи Холмщини вже давно належать до люблинського ґенерал-ґубернаторства, а через нього — до польських властей у Варшаві, в обсязї їх компетенції. Полишеннєм економічних справ компетенції станових команд, які підлягають командї австро-угорської армії в Ковлї, виріжняла ся Холмщина, разом з окупованою Австро-Угорщиною частиною Волинї, від решти австро-угорського окупаційного обшару в Польщі. Тепер ся ріжниця зносить ся, щоб не було нїяких сумнївів про приналежність Холмщини до Польщі!

Чи часом не прийде те саме для Волинї? В проєктованому польським "парляментом" у Варшаві адмінїстраційнім подїлї Польщі польські "законодавцї'" втїлили наразї до сїдлецького і замостського "воєводств" лише цїлу холмську ґуб., отже й частину окуповану Нїмеччиною, але нема нїякої зaпоруки, що викроюваннє нових "воєводств" не переступить границї Буга. Апетитів під сим оглядом у Поляків не бракує.

Якийсь п. Г. К. в часописї "Głos Ziemi Chełmskiej" з 3 мая с. р. в ч.9. скаржить ся, що в варшавській "Радї стану" анї один "члонек" не згадав про Волинь, "наче запамятали, що й за Бугом є Поляки, які тягнуть до Польщі, що життєві інтереси польського народу не містять ся в рямах ухвал і границь усталених віденським конґресом, але сягають далї й що національним обовязком є однаково трактувати всї дїльницї Річи-Посполитої!" Нам здаєть ся, що такої самої гадки є всї "члонки" Ради стану, тільки з тактичних оглядів наразї не викроюють з ковельського і володимир-волинського повітів нових двох "воєводств", аж доки не підготовить ся до того відповідний ґрунт...

А сей ґрунт від довшого часу приготовляєть ся енерґічною польонїзаційною акцією, веденою Поляками на Волинї, під опікою і при активній помочи австро-угорських окупаційних властей. Видимим знаком сеї акції є польське шкільництво в окупованій Австро-Угорщиною частинї Волинї. При невеликім процентї польського населення є тут 65 польських шкіл з 4585 учнїв, в тім 38 військових шкіл, значить основаних і ведених австро-угорськими окупаційними властями. Натомісць українська більшість окупованої области має ледви 40 шкіл, в тім 18 військових!

Правда, повертаючі з Росії й України виселенцї трохи трівожать польських імперіялїстів. Так ладненько вони розташували ся на Холмщинї й Волинї, спровадили сюди масу кольонїстів з внутрішнїх ґубернїй Польщі, утворили польську "більшість", зібрали від неї підписи за прилученнєм до Польщі й з протестами проти берестейського миру, обсадили своїми людьми ріжні уряди, а тут, на тобі, звідкись приходять господарі й просять уступитись непрошених гостей.

Кореспондент "Kurjer-a Lwowsk-oгo" таке пише з Варшави: "Як доносять очевидцї", повертають українські селяне з Росії. В часї їх неприсутности на їх господарствах поселилися польські хлопи, які нераз великим накладом працї, а нераз капіталу поставили покинуті господарства на високий ступінь. Повертаючі Українцї викидають Поляків з господарств, забирають їм власною працею набутий інвентар і жниво. Польські хлопи полишають ся без средств до життя. Обовязком польського уряду є вглянути в сю справу і шляхом парцеляції дати Полякам шмат землї" — наразї можна розпарцелювати землю, яка лежить облогом, а така ще є". Отже хотять Поляки зарадити свому лихови через парцеляцію землї між польських хлопів. Спосіб не дурний, але ся земля, що "лежить облогом", потрібна передусїм місцевим селянам, а спроваджені кольонїсти хай собі пошукають її деинде.

Трівожать ся Поляки щодо свого "стану посїдання" на Холмщинї й Волинї також в культурній области. Натворили вони там масу своїх шкіл, мабуть більше нїж було правдивих польських дїтей, не допускаючи до заложення на Холмщинї жадної української школи. Напр. в громадї Бородицї грубешівського повіту від двох років селяне домагають ся української школи, але їм все відмовляли. Тепер, з поворотом виселенцїв, і тут треба буде уступитись. Але боротьба буде важка, тим більше, що по боцї польського елєменту в окупованій области стоїть австро-угорська окупаційна власть, яка дїлає по думцї австро-польських плянів австро-угорського мінїстерства заграничних справ. Взагалї за Поляками стоїть "жонд", для того набирають вони великої відваги і спосібні навіть на такий вчинок, як видаленнє з Холму уніятського епископа Боцяна.

І коли не посоромились Поляки високого достойника унїятської церкви усунути від душпастирської працї серед холмських унїятів, то що-ж жде звичайних собі людей, які тепер повертають до рідного краю з вигнання і будуть брати ся до громадської працї? Чи не опинять ся вони в тюрмах і на новім вигнанню?

Сьому треба зарадити, треба охоронити наших людей від польського тсррору і переслїдувань. Київські часописи подають, що в Ковлї відбуло ся засїданне міждержавної комісії, на якім були присутні й представники австрійських властей. Між иншим порушено було питаннє про потребу призначення до Володимира Волинського і Холму українських представників для захисту інтересів мешканцїв вертаючих до дому, а також про наданнє українським властям права достави у широких розмірах харчів для населення.

Як до сього віднеслись представники Австро-Угорщини і як вирішено справу часописи не подають. А охорона інтересів повертаючих виселенцїв конче потрібна, тільки вона може бути здійснена тодї, коли з Холмщини усунеть ся польський режим, коли адмінїстрація краю перейде в українські руки, хоч в таких розмірах, як се стало ся в нїмецькій окупації.

Але коли се буде? І чи буде взагалї?

Вістник полїтики, лїтератури й життя