Краще приручити ворога

Ольга Возьняк

Президент Макрон здійснив свою передвиборчу обіцянку. Від вересня французькі діти в школах не зможуть користуватися смартфонами.

Коли зайдеш на перерві до звичайної школи, то переважно бачиш дітлахів по вуха в телефонах. Молодші ще бавляться і балакають між собою, а старші цілком занурені в смартфонах. Заборонити – так як зробив це французький уряд? Президент Макрон власне здійснив свою передвиборчу обіцянку. Від вересня французькі діти (молодші від п'ятнадцяти років) в школах – як на перерві, так і на уроках – не зможуть користуватися смартфонами.

Загалом, з досліджень британських науковців випливає, що заборона користуватися мобільними телефонами у школах трансформується у кращі результати в навчанні – особливо серед дітлахів з найменш забезпечених сімей. Науковці з London School of Economics доводять, що школи, в яких заборонено використовувати телефони, досягають таких ефектів, немовби діти отримали протягом шкільного року додатковий тиждень навчання. Може, саме стільки часу забирає в них серфінг в кіберпросторі, може, це аж так розпорошує їхню увагу та ускладнює повернення до шкільної реальності та засвоєння знань.

Овшім, брак телефону під рукою запевно покращує соціальні стосунки між дітлахами.

Але куди приведе нас така заборона? Розвиток технологій не вдасться зупинитися. Ми можемо закривати очі і вважати, що світ не змінюється, не зауважувати цих змін, для безпеки окопавшись шкільними правилами. Однак чи про це йдеться?

А може, замість забороняти, треба приручити ворога? Перетягнути його на свій бік, укласти з ним союз? Для цього, однак, потрібно докласти виховних зусиль: навчити, як цивілізовано користуватися технологічним здобутком. Як поважати границі інших у світі, в якому наша приватність розтанула в додатках і доступах, проданих одним кліком. Глупі знимки з роздягальні, приховане відео – який вчитель вміє про це поговорити з учнями? А ще – який хоче і потрафить використати смартфон яко знаряддя освіти? Показати, що відповідним чином використаний, він відкриває двері до ресурсів знань, які інакше просто недоступні – особливо для тих, що носа не покажуть поза двором мікрорайону. Як до них добратися? Є такі, які вміють. Але більшість воліє заборонити.

Однак варто подумати про ціну цієї заборони, чи не зробить вона з нас – вчителів і батьків – наглядачів, які будуть змушені — щоб закон міг реально працювати — обшукувати кишені і портфелі дітей. Більше ми цим набуваємо чи втрачаємо? Як це формує відносини між поколіннями?

Ну, і на кінець: чи заборона є добрим методом виховання? Радше зручна втеча від виховання. Чудово нас від нього звільняє.