Авторка — блогерка та громадська активістка з Івано-Франківська
Нині громадський сектор таки вартує уваги, бо як би влада не хотіла слухати громаду, а особливо коли не за горами вибори і всі займаються тільки тими проблемами, які додають рейтингу, громадський сектор вимагає більшого, кращого, і це особливо відчутно в таких прогресивних містах Галичини, як Львів та Івано-Франківськ.
Вчора в Івано-Франківську відбулася зустріч двох мерів — Руслана Марцінківа та Андрія Садового — на Промприладі (сучасний інноваційний центр).
Попри те, що креативне середовище, яке створило цей громадський простір, є аполітичним, час від часу політика все ж просочується крізь стіни старого, а нині дуже осучасненого заводу. Основною темою зустрічі була урбаністика і, як простежувалося в діалозі, децентралізація. Та навіть такий високий рівень дискусій не надто зацікавив франківців: людей зібралося небагато.
Якщо говорити про мера Івано-Франківська, то його електорат збирається в основному по дворах, клубах та в Івано-Франківській обласній філармонії — точно не на Промприладі. А от що трапилося з прихильниками Андрія Садового — важко зрозуміти, та можна обміркувати.
Дивно, бо Андрій Садовий завжди котирувався як доволі сучасний і прогресивний мер, що зробив зі Львова туристичну мекку, успішне місто, де живуть заможні львів'яни, і все нове та прогресиве обов'язково з'являється насамперед у Львові, а далі перехоплюється іншими містами.
Були часи, коли приїзд Андрія Садового до Івано-Франківська багато означав, громада міста орієнтувалася на його мерську політику і мріяла про такого ж господарника, по-доброму заздривши львів'янам.
Попри те, що на минулих виборах політична партія Андрія Садового “Самопоміч” мала високі стартові позиції в Івано-Франківську і є представлена в міській раді, нічого нового депутатська команда не зуміла зробити для міста, виглядає, що кожен обранець дбає про винятково свої бізнес-інтереси. Та й сам осередок в місті постійно оповитий якоюсь політичною корупцією і ручним управлінням зі Львова, тому тут Андрій Садовий явно не новатор, і нова політика хіба що на словах.
Щось не те. Яскравий мер Андрій Садовий якось “потьмянів”. Він став нецікавим. Його відповіді під час зустрічі на Промприладі передбачувані, а популістична риторика зчитувана наперед. Аж надто часто нарікає на центральну владу, акцентує увагу на своїй команді (а у Франківську так і не зумів її сформувати), відхиляється від прямих питань і навіть формат дискусії, який передбачає вільну та спокійну бесіду, бо так заведено в сучасних просторах креативного середовища, п. Садовий порушує якимось недоречним надмірно публічним виступом. І навіть в такому скромному мерському дуеті з Русланом Марцінківим, який завжди відзначався простацькою поведінкою містечкового господарника, п. Андрій виглядає досить кепсько. Можливо, відсутність гідного конкурента поглинули його яскравість та енергійність?! А Руслан Марцінків тримається, підкачує політичні м’язи, бо ж головний конкурент Олександр Шевченко підтискає щодня, наступає на п’яти, і головні події попереду, бо політичний сезон ще й не розпочався.
Словом, з цієї зустрічі якось приємно насамперед за Франківськ (можливо, суб'єктивно), за місто, яке насправді тепле, в якому дуже комфортно і спокійно, бо наші вулиці мають ще багато простору і їх не топчуть російськомовні туристи, хіба що зрідка, і кнайпи у нас не гірші, а кухня смачна, бо клієнт не стихійний, а стабільний, і вже якось до нас почали поважні люди приїжджати, а не тільки ми до Львова, бо, як-то кажуть, є куди привести і що показати, і влада у нас відкритіша, доступніша, бо здорова політична конкуренція мотивує добряче трудитися нинішній політичній команді.
А найважливіше, що за це все ми платимо в рази дешевше, ніж львів’яни, тому переваги явні.
А Львів в той час ніби зупинився: і червоний трамвай біля Ратуші якось не вражає, їжа в кнайпах не так смакує, як колись, і треба все більше докладати зусиль, аби здобути справжні емоції від старого міста. Тішать, звичайно, люди: друзі, знайомі, які залишаються незмінними, і набуватися з ними з роками стає все приємніше.
Але так і хочеться львів'янам побажати чогось нового, когось іншого, бо при успішному сусідові і нам буде краще.
18.07.2018