З-поміж українських жінок, що брали участь у минулій світовій війні, заслуговує на окрему згадку Софія Галєчко. Належала вона до тих жінок, що не завагалися для добра рідного народу зректися особистого щастя та добровільно взяти на себе важкі обовязки вояка. Своєю хоробрістю в боях здобула вона військове відзначення та ступінь хорунжого УСС.

 

Софія Галєчко була одиначкою свого батька, австрійського поштового урядовця, що мусів служити далеко за Сяном. Родилася вона на Лемківщині, дня 3 травня 1891 р. В народній школі та в гімназії вчилася дуже добре і здала матуру 27-го червня 1910 р. В тому році вписалася вона на філософічний виділ університету у Ґрацу. Там брала вона живу участь, у студентському житті. Її вибрали головою кружка "Рідної Школи" і заступницею голови студентського товариства "Січ". У третьому році студій стала вона головою всіх товариств українських студентів у Ґрацу.

 

Коли настав час збройної розправи з Москвою, Софія Галєчко рішила покинути мир не життя жінки, в якому розкривалися перед нею можливості знайти особисте щастя та здобути собі життєві усміхи на становищі вчительки середних шкіл. Дня 2-го вересня 1914 р. вступила вона до Українських Січових Стрільців і була спершу санітеткою. Одначе вже 28 вересня 1914 р. відійшла вона на фронт як звичайний стрілець із другою сотнею першого куреня.

 

На фронті відзначилася швидко небуденною відвагою, за що в листопаді 1914 р. дістала медалю хоробрости та ступінь підхорунжого УСС. До 1916 р. перебувала вона на фронті в сотні Зенона Московського і стала хорунжим. Пізніше перебувала в Коші УСС в Пісочній. У лютому 1918 р. звільнено її з війська. Кінець життя Софії Галєчко був справді трагічний. Її оминали ворожі кулі на фронті, а смерть ждала на неї у хвилях річки Бистриці. Вона втопилася в серпні 1918 р. коло села Пасічна, пов. Надвірна. Там на цвинтарі є її могила.

 

Рідна земля

 

27.06.1943