Цього літа уже вчетверте Львів долучиться до великого літературного фестивалю, який намагається розсунути кордони (принаймні між літературними країнами) і показати, що всі шляхи – і прямі, і виткі – ведуть до світу, де слово має значення. Роль таких міжнародних проектів, як Місяць авторських читань, для України – у можливості побачити себе зі сторони. Адже насамперед це все про нас – чи вміємо ми робити такі події? Чи знаємо тих, проти імен яких стоїть позначка «відомий/відома»? Чи маємо і свої імена, які варті того, аби прозвучати на міжнародному рівні? Чи наш шлях має мету і що саме ми робимо, аби мети було досягнуто?
Чеські автори, яких цього року запрошено до участі у МАЧ протягом липня, об’єднані тим, що мають у літературі досить непрості дороги. Не все вдалося відразу, не про все навіть думалося і мріялося. Але результат такий – книги, схвальні читацькі і критичні відгуки, премії, міжнародні фестивалі. Чи не знак це і для нас – тих, хто часом хоче покинути шлях, бо ж він важкий і далеко не такий прямий, як здавалося напочатку?
Арношт Гольдфлам (1946 р.н.) розпочинає чеську лінію фестивалю МАЧ 11 липня. Письменник, тісно пов'язаний із театром – актор, режисер, автор театральних п’єс. Але перш, ніж дістатися літератури, він мав пройти довгий шлях: вчитися на медичному факультеті, змінювати найрізноманітніші, і не завжди творчі роботи, потрапити в театр і стати актором, з’явитися на кіноекрані, поставити п’єси. Його прозова творчість перебуває під значним впливом Голокосту – його оповідання, які він представить на МАЧ, саме про це. Він іронічно-песимістичний автор, який бачить недоліки цього світу, але готовий над ними посміятися. Він зізнається, що своє життєве гасло запозичив у одного угорського автора і звучить воно так: «То нижче голову і ніколи не втрачайте безнадії!». При цьому пише також книги для дітей зокрема й тому, що остання його дитина народилася, коли Гольдфламу було 60 років.
Уже наступного дня чеська лінія матиме продовження у формі дуету – перформерки та поетки Яни Орлової (1986 р.н.) та музиканта, письменника і архітектора Петра Чіхоня (1969 р.н.). Їх тексти – лише частина ширшого творчого начала, яке не дає спокійно спати по ночах і вимагає різнобічного втілення. Яна вже досить добре відома українським слухачам: вона виступала на МАЧ у Львові у 2016 році та в Києві у 2017-му, про неї можна прочитати у статті. Її поезія епатує, так само як і перформанси, яким вона присвячує значну частину свого творчого життя. Петр Чіхонь – автор, роздвоєний не лише між літературою, музикою (свої ж тексти він перетворює на пісні) та архітектурою, а й між своєю чеською та німецькою ідентичністю. Про це прямо йдеться у його «Сілезькому романі», це помітно і в двомовній чесько-німецькій збірці «Пруські балади». Їх спільний вечір – це вечір із багатьма складовими, де кожен зможе знайти щось для себе.
14 липня Львів відвідає минулорічна «дивовижно зріла» дебютантка Луціє Фаулерова (1989 р.н.), книга якої стала однією з найбільш обговорюваних і поцінованих минулого року та отримала кілька номінації на престижні чеські нагороди. Перший роман авторки має назву «Уловлювачі пилу» і розповідає про героїню, яка вирізняється своєю асоціальністю – і сама структура роману дає відповідь на питання, чому. Головна героїня – ненадійна оповідачка, її словам не можна вірити, вона дивна, зла і неприємна. І цим привертає увагу до себе як літературного явища. Як каже авторка, вона ніколи не «вирішувала бути письменницею», а просто писала змалечку, попри всі життєві негаразди. Аж поки з цього не вийшов роман.
Зовсім не назвеш простим життєвий шлях Петри Дворжакової (1977 р.н.). У чотирнадцять років вона втікає від родинних негараздів у монастир, де проводить чотири роки. Потім вчиться на медсестру і працює за фахом. Її перша книга «Змінені мрії» (2006) була написана на лікарняному ліжку сина, хворого на рак. Це збірка розмов про віру, про ілюзії та розчарування, із нею пов’язані. Вона отримала премію Magnesia Litera. Її наступна книга «Я голод» розповідає про боротьбу з анорексією. Письменниця пережила смерть партнера і почала писати для дітей. «…Коли я хочу писати, то цю історію я ніби бачу перед собою, вона розгортається, як у кіно. Тож працюючи над нею, я дивлюся і розповідаю про те, що бачу», – ділиться вона міркуваннями про процес писання. Попри значні життєві потрясіння, письменниця не шукає у письмі терапії, а розповідає історії, які можуть стати близькими усім читачам. Вона виступить у Львові 20 липня.
Молодий автор Вратіслав Маняк (1988 р.н.), який читатиме у Львові 26 липня, вже у першій своїй книзі велику увагу приділяє темі самотності. Його збірка оповідань «Плаття з поліетилену» (2011) отримала премію імені Їржі Ортена, якою відзначають найкращих дебютантів. На питання «для кого ви пишете?» письменник відповідає: «Для читачів, які бачать не тільки перший план. Які хочуть поглянути під поверхню історії, яким подобається шукати натяки та алюзії». Роман про пам'ять «Кубік Рубіка», який розповідає про долю однієї родини від повстання проти комуністів у місті Плзень у 1953 році до наших днів, потрапив у число номінантів престижної премії Європейського Союзу з літератури. Водночас Маняк пише також книги для дітей, які є не менш успішними і відзначеними. Працює на телебаченні.
Віт Кремлічка (1962 р.н.) – митець родом із андеграунду. Свого часу він відмовився стати піонером, а це не віщувало нічого доброго. Навчався на педагога, але навчання не закінчив через політичну діяльність. Тож змінював різні роботи, зокрема кочегара чи нічного сторожа, та писав до самвидаву. Перші три його поетичні збірки вийшли друком тільки у 1997 році під назвою «Старі пісні». Співпрацював із андеграундним часописом Revolver Revue і стояв біля початків важливого досі журналу Respekt. У 1980-х був також учасником рокових гуртів, де співав і грав на різних інструментах, співпрацював із театром. Перша книга вийшла у 1991 році під назвою «Судновий щоденник», за неї він отримав премію імені Їржі Ортена. Деякі книги написав на риболовлі, і взагалі «поважає всіх риб, незважаючи на те, чи є вони гарними мистецькими предметами, створіннями чи їжею». Зустріч із ним відбудеться 29 липня.
Не менш багатогранною і контраверсійною є постать Мартіна Ц. Путни (1968 р.н.), останнього чеського гостя цьогорічного МАЧ, який виступить 3 серпня. За освітою – філолог і теолог, активний учасник суспільного і політичного життя, знавець літератури у широких взаємозв’язках і контекстах. У колі його зацікавлень – класична, антична спадщина, література у зв’язках із релігією (це в широко відомій своїм атеїзмом Чехії!), історія та література Росії, а також дражливі теми, на зразок можливостей порозуміння релігійності та гомосексуальності. Мартін Ц. Путна гостро критикує сучасного чеського президента, через що той навіть відмовився визнавати його професором, багато коментує українсько-російські взаємини останніх років, висловлюючи підтримку Україні, вміє працювати з елементами провокацій та містифікацій як у своїх публічних виступах, так і у книгах, серед яких «Чеська католицька література у контекстах 1945-1989 років», «Картини з історії культури російської релігійності», «Християнство і гомосексуальність. Спроби інтеграції», «Вацлав Гавел. Духовний портрет у рамці чеської культури 20 століття».
Кожен із чеських гостей зможе багато розповісти, адже за кожним – великий особистий досвід, втілений у книжки. І можливо, саме такі гості мають надихати на рух уперед, попри проблеми і негаразди, попри різні враження і відверті поразки. Бо тільки із досвідом приходить багатство і щирість історій, за якими варто йти на МАЧ 2018.