Хто стоїть за вбивством Роберта Кеннеді?

          

Прокляття Кеннеді роками збирало криваві жнива серед представників найзнаменитішої політичної династії США. А дві трагедії вічно розпалюватимуть уяву мисливців за теоріями змов. Це замахи на президента Джона Фіцджеральда та його молодшого брата Роберта. Нині минає 50 років другого вбивства і цікаву теорію, підкріплену сильними доказами, представили два незалежні дослідники. Це виглядає як сценарій на капітальний шпигунський роман...

 

60-ті роки минулого століття — це незвичайно бурхливий період. В листопаді 1963 року вбито президент США Джон Ф. Кеннеді. Його молодший брат Роберт був тоді генеральним прокурором, але незабаром пішов з цієї посади, бо обрав кар'єру сенатора. Однак, це був тільки проміжний щабель. Амбіції він мав куди більші. Думав про Білий дім.

 

Роберт Ф. Кеннеді вирішив піднятися на хвилі демонстрацій проти війни у В'єтнамі, відрази значної частини громадськості до президента Ліндона Джонсона та сентиментах громадян до його старшого брата. Три сильні козирі. Рішення про старт у виборах він оголосив після вбивства борця за громадянські права і пацифіста д-ра Мартіна Лютера Кінга, 4 квітня 1968 року.

 

 

Смерть за підтримку Ізраїля?

 

Сенатор від штату Нью-Йорк мав за плечима рух з несподіваними наслідками. Коли в червні 1967 року спалахнула шестиденна війна, то значна частина американського істеблішменту, в якому домінувало єврейське лобі, підтримала Ізраїль. Потім це ніби мало стати причиною смерті сенатора. Бо вбивця Сірхан Сірхан був народженим в Єрусалимі палестинським арабом.

 

Перебіг замаху ми можемо відтворити до хвилини. 4 червня 1968 року в готелі "Амбассадор" в Лос-Анджелесі відбулися праймеріз, що мали вибрати кандидата Демократичної партії на президентські вибори. Конкурентами Роберта Кеннеді були віце-президент при Джонсоні Г'юберт Гамфрі і Юджин Маккарті. Без проблеми виграв брат JFK.

 

 

Квадранс після півночі 5 червня Кеннеді подякував діячам партії за підтримку. Він збирався спуститися зі сцени, проходячи через зал, але особистий охоронець агент ФБР Вільям Баррі і радник Фред Даттон переконали його, щоб пішов в сусідній зал на прес-конференцію. У вузькому коридорі їх догнав 24-літній Сірхан Сірхан і почав стріляти з револьвера Iver-Johnson Cadet 22-го калібру.

 

Перша куля потрапила сенатору в голову, за правим вухом, наступна — в задню частину шиї і грудну клітку. Четверта всього лиш черкнула піджак. Крім RFK було поранено волонтера Ірвін Стролл, активістку Демпартії Елізабет Еванс, журналістів Вільям Вейзеля та Іру Гольдштейн і профспілковця Пол Шраде.

 

Збіговисько

 

Навколо сенатора негайно скупчились люди. Будучи все ще при свідомості, Кеннеді зміг спитати: "Всі в безпеці, все о'кей?" До пораненого привели його вагітну  одинадцятою дитиною дружину Етель. Свідомість він втратив в момент, коли прибули рятувальники з носилками. Вона вже ніколи не повернулась до нього.

 

Смертельно поранений він потрапив до do Central Receiving Hospital. Підготовлені лікарі негайно взялися за масаж серця, пробували його опритомнити. Випадок був безнадійний, але попри це вирішили провести операцію, і перевели сенатора до лікарні «Добрий Самаритянин». Операція з усунення кулі та уламків кістки з голови тривала біля чотирьох годин. Пацієнт помер назавтра о 1:44 над раном. Мав 42 роки. Його поховали на Національному цвинтарі в Арлінгтон. Спочив біля свого брата Джона.

 

А що з атентатником? До нього відразу кинувся агент Баррі і двічі вдарив в обличчя. Сірхан ще пробував стріляти, але в його кадеті вже не було патронів. На палестинця навалилися ще два охоронці Рейфер Джонсон і Рузвельт Грієр, які разом з Баррі скрутили нападника.

 

Під час процесу адвокат доводив неосудність Сірхана. Проте йому не вдалося переконати Верховний суд. Було зрозуміло, що вбивця діяв з цілковитою умисністю. "Моя рішучість усунути RFK стає все більш і більш непохитною обсесією. RFK мусить померти. RFK мусить бути убитий. Роберт Ф. Кеннеді мусить бути вбитий. Роберт F. Кеннеді мусить бути вбитий перед 5 червня 1968 року" (11-та річниця вибуху шестиденної війни) — занотував він у своєму щоденнику.

 

 

Кара смерті

 

17 квітня 1969 року палестинець після двомісячного процесу був засуджений на смерть за вбивство першого ступеня. В 1972 році вирок замінено на довічне ув'язнення, бо Верховний суд анулював всі смертні вироки, видані до цього. Вбивця Кеннеді досі перебуває у в'язниці "Виправна установа імен Річарда Д. Донована" в окрузі Сан Дієго.

 

Ото все, що ми знаємо офіційно. Є жертва, злочинець має мотив. Здійснює замах. Затриманий на місці злочину. Є процес і вирок. Справа здається очевидною, але не мусить бути такою. Сам вбивця до цього дня стверджує, що не пам'ятає моменту замаху. З'являється багато сумнівів, ідеальна пожива для теорій змов, в які закохані американці. Отже, є чутки про другого учасника замаху, є таємнича жінка в сукні в горошок, а навіть є гіпноз нападника. Придивімося уважніше, може це не теорія змови, а похмура правда?

 

Теорія про другого стрільця відразу впала на благодатний ґрунт. Рани жертви – куля за вухом і рана задньої частини шиї – вказують, що нападаючий стояв за своєю ціллю. Однак свідки стверджують, що Сірхан нападав спереду, стоячи за метр від Кеннеді [деякі свідки вказували, що Роберт Кеннеді за хвилю перед пострілом повернувся, щоб потиснути комусь руку — Z]. Додатково коронер округу Лос-Анджелес Томас Ногучі заявив, що смертельний постріл в голову був здійснений з відстані одного дюйма, тому терорист мусив стояти за жертвою і прикласти йому зброю до голови. Це неможливо узгодити з офіційною версією.

 

2012 року повідомлення про другого атентатника підтвердила в розмові з CNN Ніна Родос-Хьюз, яка переконувала, що він стояв праворуч від неї. Доказом є і факт, що не узгоджується число пострілів і нанесених ран. Зброя Сірханa мала вісім патронів. Три потрапили в Кеннеді, при цьому дві лишилися в його тілі. Кулі залишилися також в тілах п'ятьох поранених сторонніх осіб, з яких три відрикошетили від стелі. Це разом дає вісім, але не пояснює двох додаткових отворів у фрамузі дверей, що ведуть до спіжарні, де сталось вбивства.

 

Спалені докази

 

Поліція з Лос-Анджелес, яка досліджувала місце злочину, оминула цей слід, але журналісти зробили фотографії, як посадові особи оглядають і міряють ці додаткові дірки від куль. Офіціант Мартін Патрускі свідчив, що офіцери поліції сказали йому про дві дві кулі, вийняті з одвірка. Цікаво, що функціонери зняли пізніше цілу фрамуґу та плитки на стелі і, що було найзручнішим вирішенням, спалили...

 

 

В 2007 році незалежний експерт Філіп ван Прааґ провів аналіз звукозапису моменту замаху, випадково зробленого журналістом Станіславом Прушинським. За його оцінкою, було 13 пострілів. Праак вказав також на два моменти, котрі вказують, що проміжки між пострілами такі малі, що неможливо, щоб одна людина так швидко тиснула на курок. Результати аналізу підтвердили незалежні аудіофахівці: Вес Дулі і Пол Пегас з фірми "Audio Engineering Associates", звуковий і балістичний експерт Едді Бріксен та Філ Спенсер Вайтхед з поважного університету Технологічного інституту Джорджії.

 

В листопаді 2011 року юристи Сірханa Вільям Ф. Пеппер і лорі Дусек подали в суд 62-сторінковий документ, в якому стверджують, що кулі, використані як доказ в процесі палестинця, були підмінені на місці події. Вони доводили, що так було зроблено, бо куля, вийнята з потилиці Кеннеді, не пасувала до зброї їх клієнта. У зв'язку з цим вони виступили за виправдання клієнта.

 

Якщо дійсно був другий атентатник, то питання: хто ним був. Слідопити теорій  змов вказують, що найкраще до цієї теорії підходить якийсь Тен Южин Цезар. Він працював в охоронній фірмі "Ace Guard Service", яку найняли для охорони RFK в готелі "Амбассадор". Це не було основною роботою Цезара. Вдень він працював як сантехнік на фабриці підприємства "Lockheed Aircraft" в Бербанку на передмісті Лос-Анджелес.

 

22-й калібр

 

Охоронець свідчив, що коли дійшло до стрілянини, він витягнув свою зброю, але це не був 22-й калібр, а Rohm 38-го калібру. Він також заявив, що не зміг зробити жодного пострілу. Департамент поліції Лос-Анджелесу (LAPD) ніколи не розглядав його яко підозрюваного, і слідчі навіть не попросили його показати зброю.

 

Цікаво, що Цезар свідчив, що він дійсно  володів зброєю 22-го калібру, нею був пістолет марки Harrington & Richardson, а також свідчив, що 24 червня 1968 року він показав її сержантові LAPD О'Стінуi. Далі ще цікавіше. Охоронець свідчив три роки після смерті Кеннеді, що ще перед замахом продав свій 22-й калібровий пістолет якомусь Джиму Йодеру.

 

В жовтні 1972 року Вільям В. Тернер, автор книжки про смерть сенатора, знайшов Йодера, який показав квитанцію, підписану через Цезаром, але датовану 6 вереснем 1968 року, отже вже після замаху. Отже, чи була це зброя, з якої застрілили кандидата на президента? Цього ми вже, певно, вже ніколи не дізнаємося.  

 

Одна з найфантастичніших теорій була інспірована романом Річарда Кондона 1959 року "Маньчжурський кандидат", її важко трактувати на серіо, хоч насправді вона пояснює багато речей. В романі, який є політичним трилером, герої, учасники війни в Кореї, були захоплені комуністами, які промили їм мізки і загіпнотизували. Солдати були запрограмовані виконувати накази комуністів, не розуміючи, що керовані ними.

 

Стерта пам'ять

 

Який має це зв'язок із вбивством Кеннеді? Прихильники теорій змов вказують, що Сірхан стверджує, що не пам'ятає замаху. Це може значити, що він був загіпнотизований, а пізніше його пам'ять мала бути стертою змовниками так, щоб він не міг вказати осіб, які його нібито "запрограмували".

 

Цим шляхом пішли дослідники Тім Тейт і Бред Джонсон, чия книга "Вбивство Роберта Кеннеді" скоро вийде на ринок. Автори підтримують версію, що за замахом стоїть ЦРУ. У статті для британської газети "Daily Mail", в якій описано результати слідства, вони звернули увагу на те, що протягом  восьми місяців перед процесом Сірхана регулярно досліджували психіатри і психологи. Вбивця терпляче відповідав на всі питання за винятком двох: він не знав, чому вбив сенатора і не міг сказати, що робив вночі з 4 на 5 червня 1968 року, тобто взагалі не мав асоціацій, що витягав зброю.

 

Психіатри визнали, що його амнезія є автентичною, а сам випадок непояснювальний. Так стверджував, зокрема, психолог і експерт з гіпнозу д-р Едуард Сімпсон-Каллас, який в 1969 році протягом 35 годин досліджував Сірханa, ув'язненого тоді в Сан-Квінтін. Вбивця переконував, що не пам'ятає самого замаху, ані того, що відбулося пізніше.

 

У свою чергу, криміналіст і психолог д-р Бернард Даймонд виявив, що Сірханa дуже легко загіпнотизувати. У такому стані він поступово розповів, що передувало замаху. Увечері він випив в ресторані в готелі "Амбасадор" чотири коктейлі "Том Коллінз", після чого пішов до автомобіля, щоб повернутися до дому. Однак, зрозумів, що занадто п'яний, тому повернувся до готелю на каву.

 

Сукня в горошок

 

В приміщенні він познайомився з жінкою, яка також хотіла кави. Як він зізнався під гіпнозом, була вона сексапільною. Запам'ятав також певну деталь її одягу. Вона мала білу сукню в чорний горошок. Бернард попросив Сірханa перенестися до спіжарні і спитав, хто є з ним. Той тричі написав на картці: "дівчина". Наступне, що йому виринало в асоціаціях — що хтось його дусив на столі. І дійсно, один з охоронців таким чином скрутив вбивцю.

 

Сірхан повторив, що не пам'ятає моменту вбивства, ані того, що взагалі планував замах. Це суперечить його знайденим нотаткам, в яких, як пам'ятаємо, він писав про  необхідність вбивства Кеннеді. Будучи в трансі, палестинець почав також писати на картці вираз "тренінг". Д-р Бернард спитав його, що він має тренувати. Той відповів, що "контроль розуму".

 

Психіатр зробив експеримент, використовуючи так звану пост-гіпнотичну техніку навіюванням, щоб перевірити, чи можна прищепити в розум Сірханa інструкції. Він заявив йому, що коли забере свою хусточку, то той почне підніматися по ґратах камери як мавпа. І дійсно, як хусточку забрали,  то Сірхан скакав по ґратах як мавпа, натомість після пробудження взагалі не пам'ятав, щоб робив такі рухи...

 

Д-р Бернард зробив, за його оцінкою, єдино можливий висновок. Отож, він доводив:  перед замахом хтось заблокував пам'ять Сірханa і запрограмував його в гіпнозі здійснити замах. Психіатр переконував, що чоловік сам себе загіпнотизував, використовуючи дзеркала і свічки, світло ж камер і дзеркала в готелі "Амбасадор" ввели у його у транс вбивання.

 

 

Наукова фантастика

 

Експерт розумів, що його висновки є радше з області наукової фантастики. Під час процесу вбивці він був свідком. "Погоджуюся, що це абсурд, безглуздя та неймовірна і неправдоподібна історія, але саме такі висновки випливають з психіатричного дослідження у цій справі. Саме таким чином Сірхан Бішара Сірхан вбив сенатора Роберта Ф. Кеннеді 5 червня 1968 року," – свідчив він перед судом.

 

Ключовим,  здавалобися, є  знайти таємничу жінку в сукні в горошок. Її присутність перед  і після замаху підтвердило 25 свідків, 13 осіб свідчило, що її супроводжував чоловік, який своїм за виглядом відповідає Сірханові. Їх супутником був латинос в золотому светрі.

 

Активістка демократів Сандра Серрано розповідала, що близько 23:30, коли вона сиділа на сходах, що вели до залу, біля неї пройшла ця жінка у супроводі двох чоловіків, при цьому в одному з них вона пізніше впізнала Сірханa. Другим був в золотому светрі.

 

Десь через півгодини Серрано почула шум, подібний на ляск автомобільного глушника, а за хвилину з залу втікала та сама жінка, але у супроводі вже тільки латиноса. Вона стверджує, що жінка кричала: "Ми застрелили його, ми застрелили його." На питання активістки, кого застрелили, мала відповісти: "Сенатора Кеннеді".

 

Вихваляння вбивством

 

Після втечі жінки в сукні і латиноса, які ніби мали хвалитися вбивством, Серрано повернулася в зал і спитала, чи дійсно сенатора підстрелили. Люди дивилися на неї як на божевільну, ще не знаючи, що хвилину тому поруч дійсно стався замах.

 

Однак криміналіст LAPD Девейн Волфер підважив твердження Серрано. Він довів, що з місця, в якому вона сиділа, неможливо почути постріл. Сама Серрано визнала потім, що трохи сфабрикувала свою розповідь під впливом безперервних допитів. Якою мірою – невідомо, але до її розповідь вже нема значної довіри. Тим не менше, присутність жінки в сукні в горошок занотував також Еван Фрід, фотограф Кеннеді. Інша особа підтвердила, що бачила її кілька разів, при чому біля спіжарні, де потім сталося вбивство.

 

Цікавим є зізнання студента Вінсента Діп'єрро, який бачив зграбну дівчину в сукні в горошок незадовго до замаху. Вона йому сподобалася, і він видивився на неї. Коли їх погляди перетнулись, то вона усміхнулася до нього. Він відзначив, що вона йшла з чоловіком, а точніше "майже його несла". Пізніше він впізнав, що цим чоловіком був Сірхан. Якщо ледве йшов, то можна припустити, що вже був у трансі.

 

Діп'єро свідчив, що Сірхан щось сказав і глянув на дівчину з глупою посмішкою, а та також до нього усміхнулася. Потім події пішли блискавично. "Я думав, що хлопець хоче подати руку Боббі, а він розвернувся, став навшпиньки і почав стріляти," – свідчив він. Замішавшись, не бачив, як дівчина в сукні втікає.

 

Усунули зізнання

 

У 1974 році відставний офіцер LAPD Пол Шараґа повідомив в радіо KMPC, що також і двоє старших людей, котрі мешкали навпроти виходу, яким втікали таємничі молоді люди, свідчили, що бачили з балкона приблизно 20-літню жінку в сукні в горошок, котра бігла в супроводі чоловіка. Пара мала кричати: "Ми застрелили його, ми вбили Кеннеді". Шараґа також повідомив, що подав це свідчення в офіційному рапорті, але той документ пізніше зник, а служби не зайнялися цією темою.

 

Цікаво, що кілька годин після вбивства поліція почала шукати молоду жінки, але за кілька тижнів цю нитку слідства несподівано перервали. Визнано, що 20-річна жінка  — це міраж, створений розумом нашої перевтомленої активістки, Серрано. Зізнань старшої пари взагалі не розглядали.

 

Як і у всіх таємницях з часів холодної війни, так і в цьому випадку з'являється питання мнимої участі ЦРУ. В листопаді 2006 року у програмі BBC було показано 12-хвилинний документальний фільм "RFK мусить померти". Ірландський кінодокументаліст Шейн О'Салліван вказує в ньому, що натрапив на невідомі фотографії і кіноматеріал, що є "новими доказами, що суґерують: за вбивством сенатора стояло три високопосадових офіцерів ЦРУ".

 

Матеріали, які він знайшов, презентують трьох чоловіків в готелі "Амбасадор" незадовго до і після замаху, які були ним ідентифіковані як Давід Санчес Моралес, Гордон Кемпбелл і Джордж Йоанідес. Теорія довго не протрималася. Члени сім'ї Моралеса запевнили, що на знимках не він. Додатково дослідники вбивства RFK Джефферсон Морлі і Девід Тальбот встановили, що Кемпбелл помер від інфаркту в 1962 році, за шість років до смерті Кеннеді.

 

Прикриття ЦРУ

 

О'Салліван не здався. Він переконував, що чоловік на знимці вжив прізвище Кемпбелл як псевдонім. Свої матеріали він заніс до LAPD. В тамтешній картотеці встановив, що чоловіки, яких ідентифікував як Кемпбелла і Йоанідеса, це Майкл Роман і Френк Оуенс, торгові представники годинникової фірми "Bulova", яка мала конвенцію в цьому самому готелі. Кінодокументаліст переконував, що "Bulova" — це "відоме прикриття ЦРУ".

 

Тейт і Донован також вважають, що за замахом може стояти ЦРУ. Вони доводять, що змова ЦРУ не була би чимось надзвичайним, звертаючи увагу, що змовою, здійсненою агентами розвідки, був, скажімо Вотерґейт чи спроби замахів на диктаторів і провокування путчів в Центральній Америці.

 

Автори натрапили на слід цілком таємного проекту ЦРУ, метою якого було перетворити людей на роботів-кілерів. Дослідження у рамках проекту "Артишок" велися в 50-х і 60-х роках,  в них вкладено грубі мільйони з грошей платників податків. В 1973 році тодішній директор ЦРУ Річард Гелмс в одному зі своїх останніх наказів доручив знищити всі докази.

 

Випадково вціліло декілька коробок, що містять цілком таємні матеріали з проекту. На їх підставі встановлено, що ЦРУ провело сотні експериментів з гіпнозом, а першими досліджуваними особами, були самі агенти, які зголосилися добровольцями.

 

Пост-гіпнотичний контроль

 

В одному з рапортів автор ставить питання, чи "можна створити пост-гіпнотичний контроль над людиною, спираючись на його індивідуальні базові моральні засади?" Його також цікавило, чи можна тоді взяти людиною під контроль "на годину або дві і змусити її до здійснити аварію літака, крах поїзда і т.д." Це тривожить паралелями з випадком Сірханa...

 

Один з експериментів був особливо подібний на вбивство Кеннеді. Загіпнотизовано двох секретарок. Одній наказано спати, а другу ввели в стан крайньої люті, щоб вона застрелила подругу. Та дійсно підійшла до сплячої з пістолетом і натиснула на курок, тільки що її зброя не була заряджена. Після пробудження жодна з них не пам'ятала, що відбулося. В рапорті визнається, що у рамках проекту "Артишок" ЦРУ вже знає, як створити гіпнотично запроектованого кілера, який потім не пам'ятає своїх вчинків.

 

Повернімося до Сірханa. В 1997 році експерт з гіпнозу д-р Герберт Шпіґель придивився до справи. Він визнав, що цього в'язня можна запрограмувати виконувати божевільні речі, наприклад, поводитися як мавпа. За його оцінкою, швидкість, з якою він входить в транс, дає змогу припустити, що в минулому його гіпнотизували, і він має "автоматичну тенденцію" заглушувати пам'ять про перебування під гіпнозом. Точно як в проекті "Артишок".

 

В 2008 році юристи Сірханa попросили іншого авторитета в області гіпнозу, д-ра Деніела Брауна дослідити їхнього клієнта. Той почав відкривати невідомі доти пласти прихованої пам'яті вбивці, в тому числі спогади стосовно дівчини в сукні. Що виявилося? В ніч замаху вона почула, як він замовляв бармена каву, і підійшла до нього. Запропонувала випити каву в іншому місці, ближче до подіуму, з якого Кеннеді виголосив промову.

 

Флірт при каві

 

При столику на них вже чекав збанок кави. Сірхан розповідав, що вони фліртували, і він запалав бажанням провести ніч з новою знайомою. До них підійшов агент і сказав, що з міркувань безпеки вони мусять перейти до готельної кухні.  "Я пішов за нею. Вона вела, а я був як щеня. Пішла до спіжарні, а я за нею, був майже приклеєний до неї," – оповідав він.

 

"Я став сонним. Це темне місце ідеально відповідало романтичному побаченню. Вона сіла на столику, а я думав, як її намовити на секс. Я тільки про це й думав. Раптом вона мене стукнула, вщипнула і сказала: "Дивись, дивись, дивись". Я повернувся: дверима заходили люди. Вона поклала мені руку на плече, і я відчув себе як в тирі. Мав враження, що стріляю в тирі, а не в людей, зокрема Боббі Кеннеді. Враз все стало розмитим," – каже Сірхан.

 

За оцінкою Брауна єдиним логічним висновком є той, що дівчина загіпнотизувала чоловіка, її ж дотик викликав в нього галюцинацію, що він в тирі і тренується стріляти. "Як на мене, Сірхан під час вбивства не діяв за своєю волею, свідомо і цілеспрямовано," – відзначив він у своєму рапорті.

 

Все лягає в логічну цілість, але бракує ключового елементу. Ким є ця таємнича дівчина у білій сукні в чорний горошок? Багато дослідників складали список потенційних кандидаток, але нікому не вдалося її ідентифікувати. Однак, в минулому році це зробив Бред Джонсон.

 

Бінго!

 

Автор знайшов сім учасників конвенції, що жили в готелі "Амбассадор", які свідчили, що бачили таємничу дівчину. Він показав їм знимки потенційних кандидаток. На одній з 12 фотографій  була дівчина, сім'я якої зголосилася до одного з радників Кеннеді, але яку ніколи не пов'язували із справою. Цікаво, що всі свідки незалежно один від одного вказали, що саме вона була того дня в сукні в горошок...

 

Виявилося, що це якась Елайн Ніл, яка померла п'ять років тому. Про неї відомо, що в 1966 році вона взяла шлюб з Джеррі Капегартом, але без жодних пояснень могла на довший час зникати. Її діти розповіли, що її завжди переслідувала якась страшна думка і часто вона висловлювала побоювання, що за нею стежать.

 

Також Ніл мала обсесію на пункті білої сукні в чорний горошок, яку часто виймала з шафи тільки, щоб на неї подивитися. Через сукню між нею а її чоловіком доходило до гострих сварок, бо Капегарт забороняв їй її надягати.

 

Джонсон встановив ще один факт. Перед смертю Капегарт зізнався, що в 60-х роках працював для ЦРУ над "експериментами стосовно контролю над розумом". Непрямі докази були нищівними, але очевидно, що прямих  доказів, що конкретно це вбивство здійснено за наказом ЦРУ, нема. Однак, фактом є те, що Кеннеді як генеральний прокурор мав не один конфлікт як з ФБР, так і ЦРУ, тому можливий мотив також міг би знайтися без проблеми.

 

Співпраця з мафією

 

Автори пішли шляхом зв'язків ЦРУ з організованою злочинністю. Відомо же, що ЦРУ у співпраці з гангстерами здійснювало багато політичних замахів. Існує припущення, що так було і з вбивством Джона Ф. Кеннеді.

 

Тейт і Джонсон придивилися до Джиммі Гоффі, профспілкового діяча, пов'язаного з мафією і затятого ворога RFK. Коли сталося вбивство, Гоффі відсиджував у в'язниці 8-річний вирок за залякування суддів і спроби корупції, мав ще й вирок за шахрайство. Два тижні після замаху колишній в'язень свідчив поліції, що рік перед цим підслухав розмову Гоффі з двома приятелями. Той мав тоді сказати: "Я маю контракт на Кеннеді, і якщо він коли-небудь захопиться праймеріз або буде обраний, то контракт буде виконаний протягом півроку".

 

Прізвище Гоффі виплило вже кілька годин після замаху. До офісу шерифа округу Лос-Анджелес з'явилася жінка, яка розповіла про свою розмову з сином Гоффі. Той ніби сказав їй, що якби Кеннеді вибрали на президента, то його би "знищили". Очевидно, це не є доказом, що ЦРУ змовлялася з гангстерами, щоб вбити фаворита в гонці за президентське крісло, але дозволяє повірити, що вбивство дійсно було наслідком змови.

 

Ми можемо прийняти, що Сірхан діяв під впливом гіпнозу. Є також докази, як, наприклад, додаткові дірки після куль, що явно суперечать офіційним результатам слідства. Незважаючи на це, 50 років після замаху на Роберта Ф. Кеннеді правосуддя все ще відмовляється від повторного розгляду справи.

 

Сумніви RFK-молодшого

 

74-літній Сірхан Сірхан залишається у в'язниці. Там його відвідав син його жертви, Роберт Ф. Кеннеді-молодший. В розмові з " Washington Post" він розповів, що місяцями готувався до цього візиту, читаючи документи і розмовляючи з експертами.

 

"Я був зацікавлений і занепокоєний тим, що  дізнався. Мене непокоїло, що за смерть мого батька могли засудити невинувату особу," – сказав він газеті.

 

Син RFK прокоментував, зокрема, факти, що породжують сумніви, про те, що вбивця стояв щонайменше метр від жертви, а це виключає можливість пострілу впритул в голову, та ще й ззаду. "Всі люди, котрі були найближче Сірханa, в тому числі ті, які його роззброїли, вказали, що він не наблизився до мого батька," – вказав він. Після тригодинної розмови з Сірханом у в'язниці тепер також і RFK молодший закликає відновити слідство, стверджуючи, що засуджено невинувату людину.

 

Чи ми колись взнаємо правду про замах на  Роберта Френсіса Кеннеді? Напевно, що ні. Так само, як за злочин ніколи не відповідає замовник. Немає сумнівів, що офіційна версія вбивства сенатора є неправдивою, але так працює правосуддя, і не тільки в США. Однак, може це навіть і на краще? Адже нічого ми так не любимо як теорії змов і загадок.

 

 

Джерело: Zaprogramowany morderca. Kto naprawdę stoi za zamachem na Roberta Kennedy’ego?
 

 

 

06.06.2018