Ми є свобідні це́ зробити — але пам'ятаймо, що те, що ми свобідні робити — це не значить, що ми це мусим робити. Тому: що я можу зробити зло, то не значить, що я його мушу робити. Краще дивитись так: я є свобідний робити добро, мені ніщо не перешкоджає робити добро. Могти робити зло — це не є саме в собі проявом чи, так сказати, здійсненням свободи́. Я можу це зробити, але це не значить, що воно мені кори́сне чи комусь кори́сне.
Свобода́ полягає в тому, що я можу робити добро. Може, візьмім такий при́мір. Є людина запоставлена в якусь досить таки трудну ситуацію... Ситуація, що якщо він поведеться згідно з своїм сумлінням, то він потерпи́ть: за то його, може, засудять, за то будуть з нього сміятися... Але: він має свободу́ зробити добро, незважаючи на те, що інші про нього думають чи про нього кажуть.
Людина свобідна робити добро, і свобода́ полягає на тому, що ніхто мені не перешкоджає робити добро. Я не є примушений, як дехто думає, робити зло. Що я мушу в певних обставинах повестись погано, бо інакше не можу. Ні. Свобода́ полягає на тому, що я можу робити добро — в будь-яких обставинах. І ми знаємо: ті люди, яких ми називаємо «мученики», то є люди, які вибрали добро — навіть ціною свойого життя.
Кожда людина, яка якусь невеличку жертву робить, щоби комусь послужити, зробити приємність, робить це ціною, якоюсь, скажім, для себе жертви, як то ми називаєм. Але робить це, тому що хоче, є свобідна це зробити і свобідно вибирає цей шлях.
Ніхто не є примушений робити зло. Ми завжди можемо, навіть в найгірших обставинах, робити добро.
Але повертаючись до тої першої справи — про любов: що значить «любов»? Це бажати ближньому добра. Це є любов. Бажати і по можності робити добро ближньому. Це є та зичливість — навіть якщо я не завжди можу вповні це сповни́ти, але я хочу зробити добро комусь, і це є та любов.
[фраґмент з третьої аудіокниги «Розмова з Блаженнішим Любомиром Гузаром - Дорога до Бога»]
31.05.2018