У січні 2018 року невеличка група людей вирушила на територію колишнього Янівського концентраційного табору у Львові. «Як туди добратися? Що нагадує про події, які відбувалися там? Що там відбувалося? Що ми про це знаємо? Чи достатньо зроблено для комеморації? Хто це має робити? Де?» – такі та подібні питання роїлися у головах тих людей. Ці інтелектуали – представники низки інституцій, які об'єдналися для проведення різноформатних меморіальних заходів, зосереджених на травматичній темі Голокосту львівських євреїв, у спробі запропонувати академічні, мистецькі, комемораційні лінзи для того, щоб роздивитися місто, яке (не) пережило.
Цього року ми об’єднали свої зусилля, щоб на рівні своїх інституцій і на рівні наших можливостей усіляко розповісти про цю проблему. Сьогодні ми презентуємо заходи, які відбуватимуться до кінця літа. Хочемо зауважити: як тільки ми почали працювати, то щодня заходи додаються і змінюються.
Ольга Гончар, директор музею «Територія Терору»
20 квітня у музеї «Територія Терору», який знаходиться на території колишнього гетто, а також пересильної тюрми № 25, відбулася офіційна презентація програми «Lwów, לעמבערג, Львів, Lemberg’43: Місто, яке (не)пережило» − серії меморіальних заходів до 75-ої річниці ліквідації гетто та Янівського концтабору у Львові.
Варто зазначити, що декілька заходів у рамках цього проекту уже відбулися чи відбуваються, як-от, лекція др. Вайтмана Беорна «Між колючим дротом: Янівський концтабір у центрі Голокосту у Галичині» чи семінарський курс проф. Рейчел Стіненс «Дискусії про меморіали в США і Європі: можливості для України». Деякі проходитимуть от-от: вечір поезії з Маріанною Кіяновською, авторкою збірки «Бабин Яр. Голосами» за модеруванням літературознавиці Ірини Старовойт.
Ми говоримо про щось, з одного боку, локальне, а з іншого – універсальне. Ми говоримо про вбивство сотні тисяч львів’ян, які тут жили, ходили тими ж вулицями, зокрема і тією, де ми зараз знаходимося. І у 1941 році їх примусово пересилили сюди… І, очевидно, лише причина «ким ти є» є достатньою для того, щоб тебе вбили…. І дуже складно визначити, яке місце є найстрашнішим та найтрагічнішим, але, мабуть, найменш знаним для львів’ян є місце Янівського концтабору. Ми повинні цю межу непам’ятання перевести у нас простір пам’яті.
Софія Дяк, директор Центру Міської історії Центрально-Східної Європи
Та ціла низка заходів відбуватиметься впродовж цілого року: зокрема, виставка «Ключ до міста: три способи уявити єврейську спадщину у Львові» (Центр міської історії) та вулична виставка з назвою ідентичною до програми заходів, яка має промаркувати 12 місць пам’яті у прямому зв’язку до життя та вбивства львівської спільноти євреїв.
Місто Львів у роки Другої світової війни кардинально змінилося. Таким воно вже ніколи не буде, бо втратило дуже багато. Місць пам’яті майже нема, тому ми пропонуємо 12 локацій, які інформуватимуть про Голокост, і таким чином маркуватимуть Львів та ставатимуть місцями пам’яті.
Ігор Дерев’яний, заступник директора музею «Територія Терору»
Заплановано також декілька концертів, і один з них має відбуватися саме там – на місці Янівського концтабору.
Важливо підходити до обговорення та рефлексії важливих травматичних тем з різних сторін. Мені здається, музика дуже делікатно торкається нашого сприйняття. Ми радо відгукуємося на такі заклики та ділимося тим, що маємо – музикою.
Тарас Демко, заступник директора Львівського органного залу
Місто справді повертає собі пам’ять про Голокост, бо створюються не лише приватні окремі ініціативи, а й офіційно – на рівні Львівської міської ради – цей проект від самого початку знайшов свою підтримку.
Важливою ключовою річчю цієї програми є питання пам’яті безпосередньо крізь призму людей. Наше місто творили та творять люди, вони є найбільшою цінністю нашого міста. І коли трапляються такі невідворотні події, єдина річ, яку ми можемо робити – це про них пам’ятати, робити висновки, правильно комунікувати та пояснювати.
Андрій Москаленко, заступник міського голови з питань розвитку
Ініціатива має всю силу стати початком комеморації, і віднаходженням традиції пам’яті не лише у Львові. Безумовно, вона сприятиме проговоренню трагічних, важких тем минулого, адже історія про Голокост – це не тільки єврейська історія і не стільки єврейська трагедія; і це не лише про минуле, а й великою мірою про сьогодення та майбутнє. Маємо сподівання, що ці заходи спричиняться до більшого і ширшого пам’ятання, і про людей та події згадуватимуть не лише напередодні великих річниць, а й справді у практиці повсякдення. Серія заходів «Lwów, לעמבערג, Львів, Lemberg’43» приверне увагу до необхідності маркування місць пам’яті та інформування нас самих про Голокост у нашому місті. Ініціатива розплющити очі та роздивитися місто запущена і очікує підтримки від львів’ян.
24.04.2018