В неділю відкриють меморіально-інформаційну таблицю Станіславу Єжи Лєцу.

 

Відкриття меморіально-інформаційної таблиці Станіславу Єжи Лєцу на вулиці Словацького, 6 (акурат навпроти Головної пошти) у Львові заплановано на 13-ту годину в неділю, 22 квітня.

 

 

Станіслав Єжи Лєц народився 6 березня 1909 р. у Львові за Австро-Угорщини у вихрещеній єврейській сім'ї барона Бенон де Туш-Летц та Адель де Туш з родини Сафрін.
 

Потім у своїй автобіографії (1959 року) Лєц писав:

 

«Перед тим як народитись, я був настільки передбачливий, що запитав:

– Хто під теперішню пору володарює?

– Франц-Йосиф І.

Тоді я насмілився прийти на світ, легковажно забувши запитати: – А скільки ж рочків нараховує монарх? – Нараховував він їх на той час сімдесят дев’ять.

Що сталося потім, знаєте добре самі.»

 

У 1914 році його батько помирає, а мати, тікаючи від російської окупації, переїжджає з сином до Відня. Але по війні вони повертаються до Львова — власне до помешкання на Словацького, 6. В 1927 році поступає на полоністику у Львівському університеті, потім на право; з 1929 року починає друкуватися. Твори його виявились лівими й антиурядовими, в результаті йому доводилося часто втікати зі Львова — то у Варшаву, то у Румунію, то на Поділля.

 

Після вересня 1939 року вступає у Спілку письменників України, а після червня 1941-го потрапляє в німецький концтабір під Тернополем. За спробу втечі його засуджують до розстрілу, він сам риє собі лопатою могилу, а потім цією ж лопатою вбиває конвоїра й у його уніформі втікає аж до Варшави — допомогло перфектне знання вишуканого віденського варіанту німецької мови. Після війни Лєца направляють до Відня на посаду аташе з питань культури у дипломатичній місії ПНР, звідти він емігрує в Ізраїль, а через два роки сенсаційно повертається до Варшави, де до 1956 року було заборонено публікувати його твори. Вже за Гомулки, в 1957 році, з'являється його книга афоризмів "Незачесані думки", що прославила автора далеко поза Польщею.

 

Серед Лєцових приятелів ніколи не бракувало українців. Одним із найближчих був видатний перекладач поезії та прози українською і німецькою Ігор Костецький. У 1961 році він уперше опублікував переклади українською мовою афоризмів Лєца. А 1 грудня 1964 року вони зустрілися у Відні, Костецький отримав для перекладу нову збірку "Незачесаних думок", і вже в січні 1965-го в "Сучасності" була опублікована нова добірка чудових максим. Передмову І. Костецького до цієї публікації можна прочитати на Zbruči. А в 2006 році книга «Незачесані думки» Станіслава Єжи Лєца вийшла в перекладі Андрія Павлишина.

 

Власне він разом із колегами з ПЕН-клубу Миколою Рябчуком та Тарасом Возняком і виступив з офіційним зверненням про встановлення таблиці. А сама ініціатива походила від молодшого сина Станіслава Єжи Лєца Томаша. На його замовлення в Кракові навіть були зроблені ескізи гранітно-бронзової меморіальної дошки, які він презентував на урочистому зібранні в Палаці Потоцьких, присвяченому проекту «ЛЕЦ. XX століття».

 

 

Разом із ним на цьому зібранні були присутні його брат Ян, легендарний Адам Міхнік та не менш легендарний Віктор Шендерович. Саме завдяки зусиллям останнього і вийде друком унікальний мистецький альбом — своєрідний фотолітопис ХХ століття, ідея, яку Віктор Шендерович виношував з 1989 року. Роскішний альбом містить майже двісті знимок фотографів світового рівня, які підписано афоризмами Лєца: погляд на велике та трагічне століття крізь парадоксальні та мудрі думки тонкого філософа. Альбом має вийти у трьох варіантах, кожен своєю мовою (польською, українською та російською, планується також і німецькою) та з дещо варіативною добіркою ілюстрацій. У видання включено 60 афоризмів Єжи Лєца, які раніше ніколи не публікувалися і були надані укладачеві його сином.
 

 

 

 

 

21.04.2018