(переклад див. тут: «Про любов»)
1.
Любов то кед поет дотика швет и з їх любови родзи ше писня.
Любов то кед упрекосц шмерци за правду випендраш ше на шибень, зоз чолом застановиш кульку.
Любов то кед оставаш цихо, а огень ци ше зоз шерцом карми.
И кед риком меняш цеки же би смиядни мали дзе жажду загашиц.
И кед з велїх драгох вибереш найчежшу, же би другим, цо после тебе по нєй буду исц, легчейша була.
2.
Виражиц любов то нє значи же леґинь ма повесц дзивки, хлоп жени, син оцови, патриот народови, же го люби и же ю люби лєм прето же то дзивка, жена, оцец и народ жадаю чуц. Така виява, хтора сполнює жаданє и обчекованє жадних любови, та гоч и тих цо свою жадану любов заслужели, ялова любов бо здабе на бависко свидомей спреводзки. Тебе односно Вас нїч нє кошта, а мнє односно нам крашнє. Лєм гевта виява любови хтора ше опера на правду, и з дїлом ше може подкрипиц, божеска, або од Бога благословена, любов.
А нїби любов, хтора подиходзи нашей суєти так же нам сообщує цо жадаме, вше нас од єства хторого Бог створел як свою лєпшу можлївосц унїжує по средство хторе вихасную шицки хтори од живота беру нє цо заслужели, алє зоз спреводзку, думаюци же ше за спреводзку нїґда нє будзе мушиц заплациц. Я, медзитим, верим: кед би нє було конєчного обрахунку, чи у живоце тужемним чи у вичносци, Бог би самого себе унїжел.
Верим же є анї нє слаби а анї нє зли.
Вон силни и праведни.
Див. також інтерв'ю з Юліаном Тамашом: «Історію вам писали вороги»